“Зникли безповоротно”. П’ять втрачених архітектурних перлин Львівщини, якими ми б точно пишалися сьогодні

Скільки їх є – тих палаців, маєтків та фільварків, які тішать око! А нині пригадаємо ті, що назавжди пішли у небуття і не пережили випробування часом та людською байдужістю.

Палац в Бориничах Фото: Національна бібліотека Польщі

Церква Успіння пресвятої Богородиці у Роздолі

Старовинне невеличке містечко Розділ стало унікальним об’єктом для досліджень як професійних істориків, так і місцевих краєзнавців. Розташоване на Опіллі, в межах Стрийського району на березі річки Дністер, воно має багатий архітектурний спадок.

На шляху до палацу Жевуських – Лянцкоронських, який є основною майбутньою туристичною атракцією субрегіону Розділля, можна побачити безліч цінних пам’яток краю. Тут не лише є нагода помилуватися місцевою архітектурою, відвідати сам палац, але й вирушити в подорож до навколишніх сіл, багатих на пам’ятки.

В цьому містечку колись існував розкішний дерев’яний греко-католицький храм. Дійшов він до нашого часу лиш на малюнках та кресленнях 1880-их років, а також численних світлинах початку минулого століття.

Церква Успіння пресвятої Богородиці у Роздолі. Фотографія: Національний цифровий архів Польщі

Деякі дослідження пишуть, що у Роздолі існувала православна церква ще з XVII ст., а в 1700 році стала греко-католицькою. В парафіяльних звітах 1739 року зазначене існування дерев’яного храму Успіння Діви Марії, при якому діяльно братство, що налічувало 80 членів.

В деяких джерелах зазначається, що після того, як збудували нову муровану церкву наприкінці ХІХ століття, дерев’яну не розібрали, а завдяки власникам міста Лянцкоронським перетворили на музей.

Біля церкви стояла мурована дзвіниця з 4 дзвонами 1803 року побудови. Лиш вона і збереглася донині.

Маєток Борковських-Мицельських у Бориничах

Цей палац у Бориничах був настільки розкішний, що міг би конкурувати навіть із Роздільським! Але історія розпорядилася по-іншому.

На історичних картах фільварок у Бориничах фіксується ще з XVI ст. У 1873 році Станіслав Мицельський розбудував палац, який мав два поверхи та дві вежі з елементами “венеційської готики”.

Маєток Борковських-Мицельських у Бориничах. Ludwik Mysielski, Wspomnienie

Палац мав 49 кімнат, хол, великий зал для прийомів, коридори, санвузли і пивниці. Будівля була наповнена творами мистецтва, вишуканими меблями, колекцією зброї, монет і стародруків. Тут же розміщувалися велика бібліотека і палацова каплиця.

У 1914 році російська армія вчинила акт вандалізму, пограбувавши та спаливши палац. До 1939 року родині Мицельських вже не вдалося його відбудувати та повернути йому минулу велич і красу. У совєтські часи руїни колись величного палацу зазнали остаточного знищення – їх демонтовано остаточно, а на місці колись розкішного палацу виник “колгоспний двір”.

Маєток Борковських-Мицельських у Бориничах. Автор фото Іван Щурко

Донині збережені фрагменти палацової каплиці, парк з унікальними деревами й фрагменти романтичного кам’яного муру з наріжною декоративною вежею, що оточував палац і парк.

Це цікаво  Шість унікальних ікон XVII-XVIII століть знову в Рівненському краєзнавчому музеї

Маєток Вільгельма Кшиштоня у Держеві

Скарб, якого вже не побачимо, – маєток Вільгельма Кшиштоня у Держеві, що розташовувався буквально за 15 хвилин від палацу Жевуських – Лянцкоронських у Роздолі в напрямку на Захід та милував око ще відносно донедавна.

Маєток Вільгельма Кшиштоня у Держеві. Copyright © Krzysztof Duda 2018

Кшиштоня був багатолітнім послом до Сейму Польської Республіки від Стрийського округу. Його палац представлений на історичних світлинах з кінця XIX століття, проте на давніх мапах маєток фіксується значно давніше.

У 1939 році в Держові гостював львівський природознавець і фотограф Йозеф Трешка, який і зробив ці світлини. Негативи віднайшов і опублікував польський культурознавець Кшиштоф Дуда. З них бачимо, що на головному фасаді маєток мав вишуканий, репрезентативний колонний портик, а зі сторони саду – затишну і простору дерев’яну веранду, що вела у сад.

Чому палац не встояв до наших часів? Річ у тім, що його сильно пошкодили у часи Другої світової війни й розібрали у повоєнні роки. На жаль, нині не знайдемо навіть його слідів.

Млин у Роздолі

Крім релігійних споруд та шляхетських маєтків, не менш важливу роль для функціонування громад відігравали промислові та господарські маєтки. Прикладом таких об’єктів є млини, що належали родинам Жевуських, Лянцкоронських та Стефанусів, зокрема, млини у Роздолі та Черниці.

Відомо, що граф Міхал-Юзеф Жевуський свого часу здійснив реорганізацію роздільської економії, перетворивши її на багатогалузеве господарство. До його складу входило 11 сіл, у шістьох з яких розташовувались панські фільварки. Економіка Жевуських охоплювала значну територію та відзначалася впровадженням сучасних аграрних технологій у вирощуванні зернових культур, коноплі, льону та хмелю.

Млин у Роздолі. Фотографія з фотоархіву Ореста Дзюбана, 1988 рік

Безпосередньо в Роздолі графська династія володіла водяним млином, який здавали в оренду міщанам. Крім того, роздільські міщани мали в оренді млин у сусідньому селі Черниці. На північ від Роздолу до кінця ХІХ століття існували ставки, де розводили форель.

Це цікаво  Кінозал та ресторан у святині та інші цікавинки з історії Почаївської лаври

Точна дата будівництва водяного млина на берегах річки Колодниці, лівої притоки Дністра, невідома. Перша згадка про млин у Роздолі зустрічається в документі про фундацію монастиря кармелітів Черевичкових, складеному Станіславом і Анною Жевуськими у 1646 році, проте, ймовірно, дерев’яний млин був зведений раніше – у 20-х роках XVII століття.

Наступні згадки про великий млин з каменю, який його власники перебудовували відповідно до нових технологічних вимог часу, датується 1817 роком, і відповідальним за його будівництво (можливо і автором складної споруди) був німецький архітектор Якуб Гемпель, який у той час працював над перебудовою палацу Жевуських. У 1825-1826 роках млин на Форелевому ставку знову було перебудовано – збільшено його площу та розбудовано в ньому олійню. Автором збережених креслень нової будівлі млина став Казімєж Вейсенбах. Млин було технічно удосконалено у 1920-х роках за Антоні Лянцкоронського. Розібрали на каміння пам’ятку після 2011 року.

В Роздолі було ще декілька менших млинів (відомо про два з них). Над складними технічними кресленнями працювали Шух, Фрей та Гжєгож Вішньовський, які виконали рисунки механізмів споруди.

Маєток Абрагамовичів у Красові

Цей маєток, на жаль, також уже не існує. А ще збереглося мало даних і практично немає історичних фото.

Давид Абрагамович – відомий галицький громадсько-політичний діяч, вірменин за походженням. Посол до Галицького крайового сейму, Райхсрату, віце-спікер і спікер Палати Послів, міністр Галичини, віце-президент Галицького рільницького товариства. А ще він був засновником Бурси Абрагамовичів у Львові та 25 років очолював Львівську повітову раду.

У 1912 році Давида Абрагамовича відвідував майбутній імператор Австро-Угорщини ерцгерцог Карл І, який певний час мешкав у палаці. Палац також мав гарний доглянутий парк і розвинутий фільварковий комплекс. Маєтком управляла Фундація Абрагамовичів, а прибутки скеровувалися на підтримку освітніх закладів, засновниками яких були представники родини. Відомо також, що Давид Абрагамович був патроном Церкви Різдва Христового у Добрянах.

Маєток Абрагамовичів у Красові

У час перших Визвольних змагань у палаці містився Штаб I-ої бригади УСС-УГА. Донині в лісовій гущавині ще можна зустріти фундаменти старих палацових будівель та залишки колони зі скульптурою Богородиці, що стояла у палацовому парку. Серед лісу росте величний червонолистий бук – окраса давнього палацового парку.

На завершення додамо, що один із найбільших вражаючих палаців Львівщини, який міг не пережити зими 2023-2024 років, так буде врятовано. Мова йде про згаданий вище палац Жевуських-Лянцкоронських у Роздолі.

Початок реставраційних робіт запланований на весну 2025 року, проте він уже зараз живе активним життям, залучаючи відвідувачів та дослідників своєю багатою історією. Особливо приємна новина – палац відчинить свої двері для всіх охочих уже в листопаді цього року. Тож не втратьте можливості побачити його наживо.

Це дослідження виконане в рамках проєкту “МАНДРИ РОЗДІЛЬСЬКІ: мережа туристичних маршрутів субрегіону Розділля”, що реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

Ганна ГАВРИЛІВ

Джерело

Оцініть будь-ласка публікацію
(Ще немає оцінок)
Загрузка...