Старовинний рівненський цвинтар Грабник — хранитель історій життя багатьох поколінь рівнян, долі яких пройшли через кордони, війни, трагедії, втрати. Напівзруйнований рівненський некрополь приховує ще чимало невідомого. І під кожним надгробком — не лише історія окремої людини, а дивовижна сторінка життєпису тих, котрі колись були нашими земляками.
“Юлія Миколаєвна фон Ольдерогге в народженні Липська. Померла 10 березня 1875 року у віці 22 роки” — гласить короткий напис на чавунному надгробку, що вже понад 140 років покриває могилу на старовинному Грабнику. Рельєфне зображення хреста вгорі плити свідчить про те, що жінка ця була християнкою. Хто вона? Чому так рано пішла з життя?
Ким був її чоловік, який спромігся замовити недешевий чавунний пам’ятник на фабриці Станіслава Мордасевича в Трипіллі поблизу Києва? Саме клеймо власника чавуноливарного заводу можна побачити в нижньому правому кутку надгробка. На жаль, про Юлію Ольдерогге поки не вдалося розшукати детальну інформацію. Натомість про її чоловіка публікацій є чимало.
Рід Ольдерогге — повернення із забуття
Занурившись у нетрі Інтернету, можна знайти багато цікавих відомостей про древній дворянський рід Ольдерогге, який походить із Священної Римської імперії. Дослідники називають ім’я Детлефа Георга Ольдерогге (1701-1765), який народився в Данії, потім мешкав у Ризі, де йому належав з 1730 року цегляний шестиповерховий будинок біля Домського собору.
Син Генріха Вільгельма, онук Детлафа Георга – Ернст Вільгельм Ольдерогге – заснував династію, члени якої майже 150 років мешкали в російському містечку Гатчина (нині районний центр Ленінградської області). У Росії стали називати Ернста Вільгельмовича Василем Васильовичем. Саме з цієї гілки й походить чоловік Юлії Липської Генріх Ольдерогге, якого доля закинула на Волинь у 1870-і роки. Про те, що це дійсно поважний потомствений дворянський рід, свідчить родинний герб Ольдерогге, який затвердив сам міністр юстиції царської Росії в 1906 році.
Майже кожен із членів цієї родини був людиною знатною і достойною не так за своїми статками, як за своїми вчинками, освіченістю і талантом. Вихідці з родини Ольдерогге переважно були військовими і медиками, а також мали здібності до живопису, займалися добродійністю і меценатством.
Ернст-Вільгельм Ольдерогге (1790-1876) після закінчення Ризького ліцею став унтер-офіцером, брав участь у війні 1812 року, за що одержав військові нагороди царської Росії. Полковник Ольдерогге був першим поліцмейстером Гатчини. Це він у 1847 році побудував власний дерев’яний дім в Гатчині на вулиці Госпітальній, 6, який і досі вважається найстарішим будинком містечка. Цікаво, що в цьому родовому домі впродовж 150 років постійно мешкали нащадки їхньої родини.
Генріх і Юлія
Генріх Васильович Ольдерогге (1848-1912) народився у Гатчині. У 1872 році закінчив Петербурзьку медико-хірургічну академію. Перші роки його лікарської служби проходили не у військах, він займався вільною медичною практикою. І саме в цей час доля (з невідомих нам причин) закинула молодого лікаря на Волинь. Можливо, причиною було його коханням до Юлії Липської? Двадцятишестирічний Генріх Ольдерогге і 21-річна Юлія Липська одружилися в 1874 році.
Але їх подружнє щасливе життя було недовгим. Через рік після одруження у Рівному Юлія померла під час пологів разом з немовлям. Генріх довго не міг забути свою першу кохану жінку, понад десять років після цієї трагедії він жив удівцем. Поховавши дружину, залишає Рівне. А в 1877 році його, молодшого лікаря, призвали в діючу армію на російсько-турецьку війну, яка тоді розпочалася. Молодому лікарю довелося бути начальником польових шпиталів у Плевні і Сан-Стефано.
На цій війні воював і старший брат Генріха Ернест. Брати заслужили військових нагород і живими повернулися у свою рідну Гатчину.
Полковий лікар Генріх Ольдерогге у 1888 році одружився вдруге на купецькій дочці Марії Василівні Зеленковій. Марія була художницею (закінчила Петербурзьке Центральне училище технічного малювання) і розписувала фарфорові вироби, що виготовлялись в Петербурзі. До речі, Генріх також мав талант до живопису.
Ольдерогге прослужив на посту старшого лікаря Кірасирського полку понад 10 років. Він став досить популярним в Гатчині і її околицях медиком, улюбленим лікарем бідняків, яких він безкоштовно і безвідмовно лікував. Його призначили старшим лікарем місцевого доброчинного товариства, обрали головою приходської ради лютеранської церкви святого Миколая в Гатчині. Лікар, що пройшов війну, писав спогади і публікував науково-популярні статті з рекомендаціями санітарно-профілактичних дій у військах. У віці 42 роки Генріх вперше став батьком, його старший син Борис народився у 1890 році, а через 4 роки – донька Ольга.
Довелося Генріху Ольдерогге деякий час служити в Петербурзі. Там у 1910 році його призначили дійсним статським радником, що відповідало чину генерал-майора армії. Тоді ж він вийшов у відставку і знову повернувся у рідний дім в Гатчині.
Лікар Ольдерогге помер у 1912 році, переживши свою дружину Марію на 7 років. Їх спільна могила знаходиться у лютеранській частині Гатчинського кладовища.
Загалом на цьому цвинтарі близько десяти поховань родини Ольдерогге. А в Рівному, на найстарішому міському цвинтарі, залишається одиноке поховання, дослідження історії якого привело до відкриття нових цікавих сторінок з минулого нашого міста.
Загрузка...