Мальовничі руїни колись могутнього оборонного замку, що нині є серцем Надслучанського регіонального ландшафтного парку названого місцевими жителями і туристами “Надслучанською Швейцарією”, десятиліттями були безгосподарними. Нині все змінилося. Унікальна пам’ятка отримала шанс на збереження.
Наприкінці 2025 року за позовом органів прокуратури Рівненський окружний адміністративний суд зобов’язав Соснівську селищну раду вжити невідкладних заходів для оформлення права власності на один із найвідоміших об’єктів культурної спадщини Рівненщини — “Руїни замку XV–XVI ст. с. Губків”. Попри те, що пам’ятку архітектури національного значення взято під державну охорону ще в 1979 році, вона увесь цей час залишалася без офіційного господаря. Така правова невизначеність створювала перешкоди для належного утримання та захисту залишків замку від подальшого руйнування.
Прокуратура в судовому порядку довела необхідність визнання об’єкта безгосподарним майном з подальшою реєстрацією за громадою. Адже тільки за умови наявності чітко визначеного власника з’являється можливість виділяти кошти на консервацію руїн та реставрацію. Наразі рішення суду вже виконане, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відповідні відомості.
Хтось колись дуже правильно сказав, що Губківський замок тримають не стіни (їх давно вже практично немає), а історії та легенди про це неймовірне місце. Понад 300 років відколи було зруйновано замок він живе в колоритних оповідках і легендах. Чого тільки не розповідають про нього!.. І про булаву Богдана Хмельницького, і про чаклунку-зрадницю, і про незліченні скарби власників замку князів Семашків… А ще, кажуть, якщо прикласти вухо до землі неподалік замкових стін, можна почути дивний передзвін…
Трагічна історія Губківського замку
Колись могутня твердиня нині лише величними руїнами підноситься на скелястому мальовничому березі річки Случ. Але й вони ваблять туристів з різних куточків України та з-за її меж до цього дивовижного місця. Руїни замку зберігають спогади про славні минулі часи й водночас нагадують про крихкість і нестійкість будь-якої величі.
Губківський замок має давню і трагічну історію. Перший дерев’яний замок на цій території з’явився ще в Х—ХІІІ століттях, але був знищений під час набігів чужинців. За версією дослідника і краєзнавця Олександра Цинкаловського, кам’яна фортеця була збудована XV столітті. Перша письмова згадка про замок датується 1504 роком, коли фортифікацію разом з населеним пунктом та призамковою церквою зруйнували татари. На початку XVI століття замок перейшов у володіння магнатів Семашків. Першим відомим власником був іолинський боярин і урядник Великого князівства Литовського староста Ковельський — Богдан Михайлович Семашко. Затим замок успадкував його син каштелян Брацлавський, староста Луцький, Володимирський підкоморій Олександр Семашко. Пізніше замок перейшов у власність родини Даниловичів, а згодом — Цетнерів. Губківська фортеця була збудована у формі трапеції, мала чотири кутові вежі зі стрільницями, в’їзну браму та звідний міст. У дворі знаходилися житлові та господарські будівлі. Твердиня в Губкові вважалася одним із найдосконаліших оборонних комплексів на Волині.
Під час козацького повстання під проводом Северина Наливайка в 1596 році замок захопила сотня війська Григорія Лободи. У 1704 році, під час Північної війни, російські війська Петра І, захопивши замок, значно поруйнували його. А в 1708 році шведи знищили фортецю остаточно. Відтоді її більше не відновлювали. У 1713-у перестало існувати містечко. У 1755 році ці терени купив за 277 тисяч польських злотих Фелікс Бічинський. У кінці XIX століття в Губкові було 49 димів, 413 жителів, дерев`яна церква, побудована в 1708 році на місці старої. У 1920-х роках руїни замку досліджували польські археологи.
За давніми переказами, колишні власники твердині багатії Семашки, передчуваючи небезпеку, заховали казкові скарби в підземеллях замку. Але ніхто їх досі не знайшов. Місцеві жителі розповідають, що й дійсно років сто тому люди раптом почали активно шукати княже золото, розбиваючи стіни кирками і ломами. Олександр Цинкаловський записав переказ про одного хлопця, який начебто знайшов-таки в глибокій пивниці той скарб. Інший селянин, дізнавшись про це, спустив і свого сина до льоху, але юнак зник без сліду. Якщо вірити місцевим оповідкам, то це було не єдине зникнення людей у тій місцевості. Натомість те, що місцеві мешканці, користуючись нагодою, розбирали замкові стіни на будматеріали, — чистісінька правда. Кажуть, що під час Другої світової війни Губківський замок ще мав два поверхи і підвальне приміщення (хоча на листівках міжвоєнного періоду цього не видно, – прим. Авт.). Після воєнної розрухи місцеві жителі розібрали його на матеріал для будівництва хлівів та погребів. Люди розповідають, що півтисячолітня червона цегла настільки міцна, що не кришиться донині.
Легенди Губківської твердині
Найвідоміша легенда Губківського замку розповідає про Чорну Пані – привид княгині, яка загинула в замку під час облоги. За переказами, вона була дуже красивою та доброю, але загинула від рук жорстокого ворога. Тіло її так і не знайшли, але з того часу в замку почав з’являтися її привид. Через одяг — чорну сукню і закрите чорною вуаллю обличчя — її прозвали Чорна Пані. Утім, за переказами, руїнами Губківського замку “блукають” ще кілька пань.
… Якось розбите татарське військо поверталося до Криму. Один із загонів заблукав серед непрохідних боліт і лісів й не міг звідти вибратися. А поблизу жив мисливець, і була в нього жінка-чарівниця. Вона показала татарам стежку на схід, до містечка. Через якийсь час чарівниця пішла збирати ягоди на болото і безслідно зникла. За зраду мешканці скарали її на смерть. Відтоді час від часу з’являється вона переляканим селянам і просить пробачити їй зраду, бо немає їй спокою і після смерті.
Ще одна легенда розповідає про князівську доньку, яка закохалася в простого парубка й хотіла взяти з ним шлюб. Дізнавшись про це, жорстокий князь замурував доньку у високу вежу. Кохання ж молодої пари було таке сильне, що вони оберталися на соколів і вилітали на побачення одне з одним. Дізнавшись про це, князь прокляв їх. Прокляття було настільки сильним, що навіки-віків прирекло закоханих залишатися в соколиній подобі та оселитися на скелях, які потому назвали “Соколиними Горами”. Нині так називається й ландшафтний заказник, що входить до Регіонального ландшафтного парку “Надслучанський”. На вершині скелі, яку називають Князь-гора, й височіють руїни Губківського замку. У його історії не минулося й без легенд про підземні ходи. Буцімто вони з’єднують замок з Марининським монастирем, розташованим за 10 кілометрів. За переказами, монахи та мешканці замку використовували їх щоб рятуватися від ворожих нападів. Однак жодного підтвердження існування цих ходів досі не знайдено.
Ну і зовсім уже дивовижним і малоймовірним є переказ про те, що десь на околицях замку захована булава гетьмана Богдана Хмельницького, але шукати її не варто, бо вона під пильним наглядом духів полеглих козаків. А віддадуть вони булаву лише тому, хто буде гідний здійняти над Україною символ гетьманської влади.
… Урочище “Соколині гори” на Березнівщині — унікальний природний комплекс. Таких краєвидів немає в жодному іншому куточку України. Звідки на Поліссі взявся неповторний гірський пейзаж, чому річка Случ на 10 кілометрів “врізалась” у таку глибоку ущелину — досі нерозгадана природна таємниця, як і безліч інших таємниць, якими оповита історія цієї місцини з мальовничими руїнами загадкового замку.
Світлана КАЛЬКО
Загрузка...