Мальовниче бойківське село Ісаї, яке розкинулося на берегах річки Стрий неподалік Турки, відоме ще 1459 року. За найпоширенішою версією, назва села походить від імені священика-знахаря Ісая Дудзинського, який жив на цих теренах у сиву давнину.
Цікаво, що до 1990 року село офіційно називалося Ісаїв. Потім дослідники переконали, що Ісаї звучить автентичніше, тож одна літера з назви зникла. Але це деталі. Головне, що саме в Ісаях знаходиться одна з найвишуканіших перлин дерев’яної сакральної архітектури, що робить їх привабливим туристичним магнітом.
На горбочку в центрі села розташувалася невеличка церква святого архангела Михаїла. На жаль, відомостей про її історію збереглося небагато, проте знаємо головне: збудована вона була 1663 року майстром Іллею Пантелимоном. Інформація важлива тим, що далеко не всі імена творців дерев’яних архітектурних див дійшли до нашого часу. Відомості про будівничого храму занотовані у різьбленому написі на західному одвірку. 1801 року церква пережила першу значну реконструкцію, після чого її відновлювали ще й у 1875-му.
Візитатор парафії у 1766 році відзначав, що всі три верхи церкви були тризаломними, а над бабинцем був окремий престіл.
За своїм теперішнім виглядом церква належить до рідкісних нині зразків храму з криласом і складається з квадратної нави, гранчастого вівтаря та прямокутного бабинця. З південного та північного боків нави, при її східній стіні, прилягають крихітні криласи, сховані під піддашшям. Всі об’єми завершені восьмериковими верхами (над навою з одним заломом), увінчаними цибулястими банями з невеликими ліхтарями і маківками з хрестами. Над бабинцем на другому ярусі влаштована емпора з відкритою аркадогалереєю.
Оперізує церкву широке піддашшя оперте на різьблених стовпах. Тепер простір перед бабинцем перетворений на закритий ґанок. Дахи, піддашшя та бані вкриті ґонтами.Бароковий чотириярусний, різьблений і золочений, іконостас рядової церкви відносять до 1669 року. Разом з розкішними розписами по дереву іконостас створює унікальну атмосферу, в яку поринає кожен, хто сюди увійде.
Сакральний ансамбль доповнює дзвіниця, датована 1772 роком. Вона, як і церква, занесена до пам’яток архітектури національного значення. Свого часу дзвіниця слугувала ще й брамою для входу на церковне подвір’я. Це квадратна в плані чотириярусна будівля, у якої перший ярус зрубний, а верхні – стовпові. Другий четвериковий ярус має відкриту аркадову галерею. Третій і четвертий яруси — восьмибічні, теж з аркадовими галереями. Дзвіниця покрита восьмибічним ґонтовим стіжком.
Сьогодні церкву архангела Михаїла вважають найбільш автентично збереженою з усіх давніх бойківських храмів. Але сто років тому могло статися непоправне. У 1928 році громада вирішила збудувати замість неї новий дерев’яний храм і навіть замовила проект, який виконав архітектор Яків Рудницький. Однак невідомі нам нині мудрі люди віднадили громаду від ідеї змінювати одну дерев’яну церкву іншою, запропонувавши натомість звести поруч муровану.
У 1936 році поруч старого Михайлівського храму розпочали зведення нового, який невдовзі став ще однією окрасою села і всієї Бойківщини. Будівництво мурованої церкви в неоукраїнському стилі було завершене у 1938 році. Автор проекту Євген Нагірний – син легендарного будівничого Василя Нагірного, на той час мав у своєму доробку вже десятки церков по всій Галичині. Ісаївський мурований храм став ще одним маленьким шедевром архітектора.
Євген Нагірний розвивав класицистичні тенденції у напрямках неокласицизму та класичного модерну, що знайшло своє відображення в розвитку нового українського стилю. Важливою рисою творчості Євгена Нагірного було прагнення поєднати особливості національної спадщини з надбанням прогресивної світової думки для того, щоб досягнути єдності народного та світового. Національні традиції були переосмислені згідно із стилістичними уподобаннями нового часу. Один з результатів творчих пошуків великого архітектора можна побачити сьогодні в Ісаях.
Після Другої світової церкву використовували як колгоспний склад. Лише у 1990-му її відновили і повторно освятили на честь святого Михаїла.
Зараз уже третій рік поспіль у старій дерев’яній церкві тривають реставраційні роботи. До 2018 року храм перебував в аварійному стані. Тому від від 2019 року тут тривають протиаварійні, а згодом – реставраційні роботи.
Загалом за два роки для церкви в Ісаях з обласного бюджету виділено близько 2,15 мільйона гривень. На 2021 рік – попередньо передбачено ще один мільйон.
Крім того, до осені для цього храму фахівці та місцева громада мають створити концепцію ревіталізації храму в межах проекту “Культурна спадщина Львівщини. Перезавантаження”.
Джерело: https://photo-lviv.in.ua/isaivski-tserkvy-abo-boykivska-avtentyka-ta-ukrainskyy-modern/
Загрузка...