“Як жінка Соломія Крушельницька була незвичайно красивою, елегантною, з вишуканими манерами і разом з тим дуже простою, щирою, сердечною, доброзичливою. Вона однаково ставилася до людей будь-якого соціального стану, чим викликала до себе прихильність, повагу і симпатії всіх,хто її оточував”- Негріта де П’яцціні, музикознавець.
Не дивно, що Соломія Крушельницька мала багато прихильників. Коли вона була ще зовсім юною, семінарист Зенон Гудковський, який приходив у гості до її батька-священника уподобав собі Соломію, поговорив з її батьком і навіть заслав сватів. Уже була визначена дата весілля, розіслані запрошення, але не було бажання нареченої іти заміж. На щирі вмовляння своєї доньки Амвросій Крушельницький зробив те, що не прийнято було робити, — розірвав заручини.
Шанувальником Соломії був також відомий адвокат, політичний та громадський діяч Теофіл Окуневський. Він походив з дуже відомої галицької родини. Теофіл постійно супроводжував Соломію, адже не личило молодій, неодруженій дівчині самій ходити. Він вважався її нареченим. Навіть, просив руки Соломії у її батька, але не відомо як сталося, що розірвалися стосунки.
З Окуневським у Соломії не вийшло стосунків. Хтось з родини Крушельницької писав, що «він був готовий взяти Соломію за жінку після того, як вона сама побувала по світах», що теж для порядної дівчини у той час було не припустимо.
Ще один адвокат Микола Шухевич, до речі, він з того роду, що і генерал Чупринка. Художниця та племінниця Соломії Крушельницької Ярослава Музика, згадувала у листах, що Шухевич був закоханий в Соломію. Чоловік спеціально поїхав за нею до Італії, аби запропонувати руку і серце, а отримавши відмову, він (за спогадами) лише поцілував розпущене волосся Соломії і без зайвого слова повернувся додому.
Потім у житті Соломії з’явився письменник Василь Стефаник. Ці стосунки оповиті найбільшою кількістю легенд. Нам відомо, що Крушельницька була запрошена співати до Кракова. Саме там вона вперше співала в опері Вагнера. На той час у Кракові навчався Василь Стефаник в університеті на медика, а Труш – в академії мистецтв. Якось хлопці почули, що у театрі співає їхня землячка і вирішили з нею познайомитися. Василь Стефаник писав до Вацлава Морачевського: «… Я тепер у свіжім світі – за кулісами. Співає в тутешній опері Крушельницька, наша землячка, як Павлик називає сю паню… Сама землячка має прегарні голосниці в горлі і розумне лице. Долішня губа трохи звисає, та єї з сим дуже до лиця. Ви не думайте, що я, описуючи землячку, вже й полюбив єї. Бояв би-м ся, аби не зійти на занадто утерту дорогу…» Між Стефаником та Крушельницькою зав’язалася ніжна дружба і вони стали добрими приятелями.
В черзі за розбитим Соломією серцем стояв і Йосип Білинський. Це був вродливий і заможний чоловік – служив особистим аптекарем єгипетського короля. Мало хто знає, що його коштами в Україні будували гімназії, бурси, читальні, що він допомагав фінансово Борисові Грінченку, Лесі Українці, Іванові Франку, Василю Стефанику. Усе життя він кохав Соломію Крушельницьку і не одружився.
Вони мали зустрітися ще в дитинстві, адже виросли у сусідніх селах на Тернопільщині, їхні батьки були священиками. Чи, якби доля вділила їм бодай крихту щастя, могли зустрітися у Львові, але 12 листопада 1896 року в Трієсті вони зустрілися вперше. З тих пір щороку 12 листопада співачка отримувала від Йосипа коштовні подарунки.
Проте, нікому з галицької когорти залицяльників не вдалося заполонити серце Соломії. Це зумів зробити італійський адвокат Чезаре Річчоні, з яким видатна українка познайомилася у перших роках ХХ століття у його рідному містечку Віареджо, де згодом Річчоні двічі обирався мером. Про це знайомство існує кілька легенд. Однак усі вони в підсумку мають спільний знаменник: у 1910 році Соломія Крушельницька вийшла за Чезаре заміж. На цей час вона уже завершувала свою оперну кар’єру, виступаючи більше як камерна співачка (яка знає сім мов і співає ними) і в такому амплуа об’їздивши цілий світ. Настав час подумати про особисте життя. Шлюб пара взяла в Аргентині, яку Крушельницька дуже любила і де в неї було чимало щирих приятелів та знайомих. З Річчоні вони щасливо прожили 26 років. У 1936 році Чезаре помер. Дітей у подружжя не було. Своїм близьким, уже переїхавши до Львова, Крушельницька казала, що Річчоні був єдиним чоловіком, якого вона кохала…
Роксана Тимків
Джерело: https://photo-lviv.in.ua/kohannya-v-zhytti-solomiji-krushelnytskoji/
(Поставлено оцінок: 1, середня: 4,00)
Загрузка...