До рівненських старовинних вуличок, яким, хоча й значно спотвореним, але пощастило дожити до наших днів, належить і вулиця Шкільна. Захована за фасадами новобудов, вона втратила свій колишній колорит, але зберегла прадавню назву й приховує таємниці, які ще потребують вивчення.
Слідів минувшини нашого міста нині майже не збереглося на цій одній із найстаріших вулиць Рівного, яку здавна населяли місцеві євреї. Та й саму вулицю не одразу й помітиш за громадами будинків, хоча знаходиться вона в самісінькому центрі. Розпочинаючись від дев’ятиповерхівки на Соборній, вона впирається у стіни колишнього костелу, а нині залу органної музики. Шкільна виникла за часів середньовіччя, коли власники Рівного усіляко заохочували переселення до міста євреїв, наділяючи їх різними привілеями, заохочуючи до занять ремеслами, торгівлею.
Разом із найстарішою міською вулицею Замковою Шкільна утворювала єврейський квартал у центрі міста. На цих вулицях забудови так щільно перепліталися, що інколи було не зрозуміти, яка до якої вулиці належала. Назву свою вулиця Шкільна отримала через значну кількість єврейських культових споруд — синагог і молитовних будинків, – які розміщувалися на цій вулиці. Синагоги були поруч із житловими будинками, а нерідко і в самих будинках. При синагогах діяли школи, в яких дітей навчали не лише грамоті, а й вивчали священну книгу євреїв – Тору. Як відомо, з єврейської синагога перекладається як школа.
За усю свою вікову історію вулиця лише один раз зазнала перейменування. Фашистські окупанти перейменували її на Грінченка – відомого українського мовознавця.
Вулиця із середньовіччя, яка у давнину була островом
Науковці знайшли підтвердження тому, що Шкільна з’явилася у Рівному ще у середні віки. Однак поселення у цьому районі були ще значно раніше. Під час реконструкції центру міста у 2003 році у будівельномку котловані між вулицями Соборною і Шкільною було виявлено залишки середньовічних будівель. За даними дослідників, у давнину район сучасних вулиць Замкової і Шкільної був великим островом, оточеним рукавами Усті. На берегах її й селилися люди. Археологи дослідили, що у цьому районі існувало поселення ще у добу бронзового віку у другому тисячолітті до нашої ери.
Справжній переполох у наукових і краєзнавчих колах міста зчинився під час реконструкції кварталу, де тепер сквер Несвицької і підземний торговий центр.
Саме на місці, де тепер стоїть пам’ятник Великій Княгині Рівненській, під час земляних робіт виявили залишки древньої стіни ІІ-ІІІ століття нашої ери. Тоді дехто з дослідників заявляв, що стіна може бути творінням трипільців, які жили на території України в IV-II тисячоліттях до нашої ери, що могло б свідчити про те, що Рівне — найдревніше місто в Україні. Геофізики з працівниками краєзнавчого музею дослідили, що ця стіна розташована півколом, і частина її буцімто тягнеться аж до парку імені Шевченка. У пориві ажіотажу, який спричинила знахідка, тодішня місцева влада обіцяла виділити кошти на дослідження, а забудовники навіть пообіцяли фрагмент стіни зберегти та засклити. Утім, нічого цього зроблено не було. Місцеву сенсацію успішно “забалакали”. А унікальна знахідка так і зникла під фундаментами нових забудов.
Розповідали, що під час того будівництва, коли розчищали бік вулиці, що ближче до Соборної, було знайдено чимало унікальних речей: золоті монети, срібні підставки для склянок, вироби зі скла, стародавні кахлі. Проте усі ці знахідки так і не побачили рівняни. Замість стати надбанням музею, вони осіли в приватних колекціях. А на старовинній вулиці немає бодай згадки про унікальні розкопки.
Цікавинки Шкільної
Найпримітнішою спорудою сучасної Шкільної залишається будівля колишньої головної синагоги Рівного. Щоправда, нині вона, з усіх боків обліплена магазинами та перебудована усередині, мало нагадує колишню культову споруду. Звели її у кінці XIX століття на розі Шкільної та Замкової у стилі модерн. При цьому закладу діяла й школа.
У середині 30-х років минулого століття на вулиці під номером 27 значився молитовний будинок кравців, а відразу за головною синагогою, під номером 37 – єврейський молитовний будинок “Bejs Gamedryscz”. Нині на вулиці Шкільній під номером 39 міститься Благодійний фонд об’єднання євреїв Волині.
На Шкільній ніколи не було значних промислових об’єктів. Щоправда, була лазня, яку утримувала на свої кошти єврейська громада. А навпроти головної синагоги – макаронна фабрика. У середині 30-х років на вулиці звели будинок громадського (міського) суду, який зберігся донині. У ті далекі часи у тому суді розглядали дрібні цивільні та кримінальні справи.
У 1941-1944 роках у будинку суду на вулиці Шкільній розміщувався Верховний німецький суд. У приміщенні цього суду 22 листопада 1943 року радянський диверсант Микола Кузнєцов здійснив черговий акт помсти окупантам — скарав на смерть помічника Коха у судових справах, надзвичайного комісара Альфреда Функе.
У роки Другої світової війни вулиця Шкільна зазнала бомбардувань і руйнації. Особливо після визволення Рівного. Адже, як відомо, майже до кінця 1944 року фашисти продовжували нічні нальоти на місто. Доклала рук до нищення старовини й радянська влада. Тому до наших днів на вулиці збереглися усього кілька старих будівель. Та й ті зникають одна за одною, як, наприклад, будинок під номером 69. У середині 30-х років у ньому розміщувалася Спілка польських вчителів загальноосвітніх шкіл, яку очолював відомий у Рівному громадський і політичний діяч Якуб Гофман. Він був послом до польського сейму, головував у багатьох громадських організаціях, був краєзнавцем і дослідником Волині за покликанням. Редагований ним журнал “Рочник Волинський” містив унікальні історичні матеріали про наш край.
У 1939 році у будинку №69 розмістилась міська біржа праці. Радянська влада у січні 1940-го передала будівлю обласному Будинку вчителя. За часів німецької окупації у цьому будинку діяла Рівненська українська організація “Просвіта”.
Нині на місці цього історичного будинку зведено житловий будинок.
Загрузка...