За світлинами цих фотомайстрів світ дізнався, що десь на планеті є таке місто — Рівне. Маленьке, провінційне, але зі своїм колоритним шармом і місцевими архітектурними родзинками. А ще — про мальовничі краєвиди і пам’ятки старовини нашого краю, і не завжди радісне життя його мешканців. Вочевидь, ті фотомайстри таки вміли розгледіти.
Світові знаменитості, яким колись у давнину довелося побувати в нашому місті, здебільшого описували його як тихе, брудне і занедбане провінційне містечко, в якому й оком кинути нема на що, проте… Чи знають сучасні рівняни, скільки іменитих, знаних не лише в Європі, а й у всьому світі фотомайстрів приїздило до нашого краю, і до Рівного зокрема, щоб зняти тут унікальні й неповторні кадри? Чимало їхніх світлин донині зберігаються в державних і приватних колекціях різних країн, у відомих музеях і архівних збірках. Чимало з цих знімків стали тиражними поштовими листівками. Майстри з фотоапаратами знаходили в наших краях такі місцини і об’єкти, підмічали такі мізансцени з життя і такі людські типи!..
Чимало з цих фотознімків нам уже знайомі, однак інколи ми й не здогадуємося, що зробили їх майстри зі світовими іменами. Долі цих людей були непростими і часто закінчувалися трагічно.
Стефан Плятер-Зиберк
Стефан Плятер-Зиберк у міжвоєнній Польщі був знаним фотохудожником, відомим далеко за межами країни. Походив з аристократичної родини — батько граф Людвик Віктор Плятер-Зиберк, матір — графиня Тереза Марія із Замойських.
Стефан Плятер-Зиберк мав у Варшаві престижний фотосалон “Фото-Плят”. Вочевидь, завдяки своєму графському походженню мав багато клієнтів серед аристократичних родин. На їхні замовлення він робив високохудожні світлини пейзажів та архітектурних споруд. Нині ці фото знаходяться в приватних колекціях та музеях по всьому світу. Виготовляв і тематичні фото на замовлення різних видавництв. Виявляється, знаменитий варшавський фотохудожник приїздив на початку 1920-х років і до Рівного, щоб виконати замовлення представниці одного з найвідоміших магнацьких родів Європи графині Кароліни Лянцкоронської. Вона забажала мати в своїй колекції фото архітектурних пам’яток Луцька і Рівного. Стефан Плятер-Зиберк знімав у Рівному палац Любомирських.
Завдяки його світлинам ми можемо нині оцінити усю велич і красу цієї споруди. Згодом родина Лянцкоронських передала колекцію світлин графині Кароліни у власність Польської Академії Наук, де вони знаходяться й нині у фонді Лянцкоронських. Там є і фото рівненської резиденції Любомирських.
Життя знаменитого фотомайстра трагічно обірвалося в 52-річному віці під час Другої світової. Після арешту гестапо в січні 1943-го, його відправили до концтабору Аушвіц-Біркенау, де 9 лютого 1943 року розстріляли.
Йозеф Єжи Карпіньскі
Ім’я цього знаного в усьому світі польського фотомайстра відоме насамперед як фотографа-документаліста. Завдяки його унікальним кадрам, які він робив щодня, сучасники можуть дізнатися, як жила Варшава під час німецької окупації.
Саме за знімки збомбардованої столиці 30-річного Йозефа Єжи Карпіньского окупанти запроторили на чотири місяці до варшавської тюрми Павіак. З неволі його викупили родичі, після чого він переховувався, продовжуючи фотодокументувати життя міста в окупації. Йозеф Єжи Карпіньскі був учасником Варшавського повстання 1944 року, під час якого активно фотографував усі події. Там він отримав псевдонім “Єжи”, під яким його знали шанувальники. Власне, він і створив фотохроніку Варшавського повстання, яку можна переглянути в одноіменному музеї.
Помер Йозеф Єжи Карпіньскі в жовтні 2011-го у віці 99 років.
У 1939 році влітку побував “Єжи” в Рівному, де, звісно, не проминув нагоди зробити кілька знімків. На сайті Музею Варшавського повстання є кілька світлин з видами Рівного, автором яких зазначено Йозефа Єжи Карпіньского — фрагменти палацу Любомирських з цікавих ракурсів та залізничної станції “Рівне”.
Адам Амброзій Лєнкєвіч
Фотосправа була його улюбленим заняттям упродовж всього життя. Хоча ще мав пристрасть до автомобілів, лижного спорту і гірського туризму. У цих мандрівках незмінно його супроводжувала фотокамера. Найбільший його творчий доробок — видові фотографії Львова. З 1927 року Адам Лєнкєвіч був головою Львівського фотографічного товариства. У 1930 році майстер отримав концесію на проведення курсів фотографії та фільмування у Львові.
Він також активно співпрацював з видавництвами, які випускали листівки, зокрема і з польським товариством залізничних книгарень “Рух” та видавництвом “Полонія” з Кракова. Його фото часто прикрашали путівники для туристів. У одному з таких розміщено кілька світлин Адама Лєнкєвіча, зроблених у Рівному. Це фото будівлі Окружного суду (колишній палацик князів Любомирських) на “Гірці” та будівля колишньої оранжереї великої рівненської резиденції Любомирських, яка на час зйомок разом із колишньою гімназією належала до комплексу споруд кураторіуму шкільного округу.
Доля талановитого фотографа також була трагічною. У березні 1941-го його було заарештовано “енкаведистами” і невдовзі розстріляно у тюрмі на Лонцького у Львові. Місце поховання Адама Лєнкєвіча невідоме.
Едвард Августинович
Про фотографа Едварда Августиновича відомостей віднайти вдалося мало. Він був професійним фотомайстром, членом Волинського краєзнавчого товариства. Об’єктами його зйомок під час приїзду на міжвоєнну Волинь здебільшого були архітектурні пам’ятки, замки і палаци. Наприклад, завдяки його фотографіям мешканці Рівненщини можуть дізнатися як виглядав втрачений назавжди розкішний палац Ледуховських у Смордві на Млинівщині. Вабили майстра і мальовничі руїни замку в Корці. Ці фото можна віднайти у путівниках по Волині Мечислава Орловича.
Генрик Поддембський
Генрика Поддембського вважають одним із найвизначніших польських фотографів XX століття. Сучасники відзначали високу якість світлин майстра.
За завданням Міністерства громадських робіт у 1925 році Генрик Поддембський фотографував види волинських міст і містечок, пам’ятки архітектури і культові споруди, краєвиди, людські типажі та повсякденне життя простого народу.
Новий поштовх його творчості дало знайомство з видатним краєзнавцем і географом, автором багатьох публікацій краєзнавчого спрямування Мечиславом Орловичем. Їхні спільні подорожі 1920-1930 років вилилися в унікальне видання 1929 року — “Ilustrowany przewodnik po Wołyniu” (“Ілюстрований путівник по Волині”), яке видало Волинське краєзнавче товариство. Це найвідоміший путівник по Волині авторства Орловича. Видання вміщує 101 ілюстрацію і детально описує традиції і побут у найвіддаленіших куточках Волині.
Генрик Поддембський залишив по собі багатющу фотоспадщину — понад 22 тисячі знімків, серед яких чимало і з міжвоєнної Рівненщини. Життя талановитого фотомайстра обірвалося у 55 років, у 1945-у, в нацистському концтаборі Файхинген біля Штутгарта.
Ян Булгак
Сучасники називали його фотографом від Бога, майстром надвисокого класу. Сьогодні на спадщину Яна Булгака “претендують” три країни: у Польщі його називають батьком польської фотографії, у Литві – засновником литовської школи фотографів, у Білорусі — майстром краєзнавчого фото, який століття тому встановив високу планку в фотомистецтві.
Оцінити масив зроблених Яном Булгаком знімків складно. Творчий доробок майстра включає майже всі жанри: пейзаж, портрет, міську архітектуру, сільську автентику, пам’ятки історії і культури, індустріальні види, репортажі з місць подій.
За свою майстерність він отримував високі нагороди на престижних європейських виставках — золоті. срібні і бронзові медалі, дипломи і призи. Загалом узяв участь у 174-х міжнародних виставках. Співпрацював з видатними європейськими видавцями і друкарями.
Подорож Яна Булгака Волинню у 1937-1939 роках втілилася в альбомі з 21-ю листівкою під назвою “Волинь на знімках фотографа Я. Булгака”, яка вийшла в луцькому відділенні Краєзнавчого повітового товариства в друкарні “Grafika” у Вільно. На Рівненщині Ян Булгак знімав у Дубні, Клевані, Острозі, Губкові, Степані. Яновій Долині, Межирічах Острозьких, у поліських селах.
У 1945 році у Варшаві зробив майже тисячі знімків зруйнованої і відроджуваної столиці Польщі, майже дві тисячі фотографій західних земель, приєднаних до Польщі. У 1947 році Ян Булгак став співзасновником Спілки польських фотографів-художників. Пішов із життя видатний майстер у лютому 1950-го у віці 74 роки.
Макс Колтон і “Джойнт”
Серед іменитих фотографів минулого, які знімали Рівне і наш край, його фотографії посідають особливе місце. Він не був ані фотохудожником, ані навіть професіоналом-фотографом. На його світлинах мало радості і красивих пейзажів… Вони присвячені біженцям війни і потерпілим від погромів євреям 1918-1920 років. Фотограф-аматор Макс Колтон відкрив нам невідому сторінку з минулого нашого міста. Хто ж був цей чоловік, і як потрапив на Рівненщину?
На початку Першої світової війни у Нью-Йорку американськими євреями було створено гуманітарну організацію — Американський єврейський об’єднаний розподільчий комітет “Джойнт”(American Jewish Joint Distribution Committee, скорочено JDC). Організація надавала допомогу євреям, які перебували в небезпечному або скрутному становищі. На початку 1920-х років співробітники “Джойнт” проводили інспекційну поїздку по Польщі, пов’язану з перевіркою умов життя єврейського населення після погромів 1918-1919 років. До команди було включено медичних представників, соціальних працівників, лікарів, учителів. Серед них був лікар Макс Дж. Колтон, який здійснював фотосупровід місії, щоб задокументувати її работу. Так з’явилися унікальні фотографії, з яких ми можемо дізнатися про ще одну цікаву сторінку з життя нашого міста.
Сьогодні ці фотографії зберігаються в архівах “Джойнт”, причому до кожного фото подається опис того, що на ньому зображено з вказанням місця події і дати. Усього архів “Джойнт” налічує 100 тисяч фотографій.
Джерела фото: Архів JDC (американського єврейського спільного комітету) (https://archives.jdc.org/); Світова цифрова бібліотека (wdl.org.ru); Polska Akademia Nauk (збірка Інституту мистецтва ); NAC; ДАРО;
сайт Музею Варшавського повстання (1944.pl/fototeka/kolekcja/jozef-jerzy-karpinski-jerzy,128.html#8040 ); інші відкриті інтернет-джерела
(Поставлено оцінок: 17, середня: 4,88)
Загрузка...