Серед буремних подій 1991-го, які сколихнули всю Україну, одна, що відбулася в Рівному, назавжди увійшла до хронік Незалежності України. Саме в нашому місті один з військових підрозділів першим присягнув на вірність українському народові, не очікуючи наказу вищого командування.
Рівненський сценарист, режисер і телеоператор Олександр Демчик якось серед архівних накопичень Народного дому знайшов унікальне відео, яке оприлюднив у соцмережах. На ньому зафіксовано як у Рівному особовий склад військової частини присягає на вірність народу України. Цікаво, що разом з військовими присягають і всі охочі цивільні рівняни, серед яких можна побачити відомих нині місцевих політиків, посадовців, активістів. Датовано відео першим грудня 1991 року. Олександр Демчик зазначив, що автор відео йому не відомий, однак припускає, що це міг бути хтось із тогочасних активістів “Народного руху”.
За його словами, ці унікальні кадри — без перебільшення є історичними не лише для нашого міста, а й для усієї України. Вони зберегли для нас непересічну подію, яка була однією з передумов створення майбутніх Збройних Сил Незалежної України.
З чого все почалося
Ще до ухвалення Верховною Радою Акту проголошення незалежності України 27-28 липня 1991 року в Києві відбувся перший з’їзд офіцерів збройних сил – громадян України, на який прибуло 320 делегатів від військових і понад сто запрошених осіб. У роботі з’їзду брали участь народні депутати, які обстоювали ідею створення Україною власних Збройних Сил. До оргкомітету з підготовки з’їзду увійшов добре відомий на той час у Рівному командир 55-го окремого ордена Червоного Прапора Петроківського полку зв’язку 13-ї армії (нині 55-й окремий лінійно-вузловий полк зв’язку), який дислокувався у Рівному, полковник Вілен Мартиросян.
Окрім цього він ще й був депутатом Верховної Ради СРСР від Рівненщини. Саме там, на першому з’їзді, було створено “Спілку офіцерів України”, головою якої й обрали Вілена Мартиросяна. Діяльність “Спілки” на чолі з полковником Мартиросяном поклала початок формуванню Збройних Сил України.
Під час відомих нам подій серпневого путчу 1991 року полковник Мартиросян першим оголосив про вихід його підрозділу з підпорядкування Міноборони СРСР і заявив про перехід у підпорядкування Верховної Ради України.
А 2-го грудня того ж року Вілен Мартиросян у Рівному привів до присяги полк зв’язку, яким командував. Це був перший військовий підрозділ у молодій українській державі, який присягнув на вірність українському народові. Щоправда, офіційний текст української присяги було затверджено Верховною Радою лише шостого грудня. Рівненські військовослужбовці виголошували текст присяги, написаний нашвидкуруч для другого з’їзду “Спілки офіцерів”, який відбувся 2-3 листопада 1991 року.
Однак документально факт присяги полку не було оформлено. Окрім цього, про своє бажання присягнути на вірність українському народові заявили чимало рівненських “рухівців”, депутатів, активістів і звичайних рівнян. Тоді рівненські військові вирішили провести урочистий захід 23 грудня на центральній площі Рівного вже перейменованій на площу Незалежності, й на якій уже не було “вождя” світового пролетаріату. Так у Рівному було вирішено організувати такий публічний акт, під час якого військові виголошували вже, власне, офіційну присягу службовця Збройних Сил України. Проте це був уже не так військовий захід, як політичний. Власне, це дійство й зберіг нам невідомий оператор.
Як це було
Чому датою публічної присяги було обрану 23 грудня, невідомо. Однак саме цей день назавжди вписав Рівне в хроніки незалежної України. Двадцять третього грудня особовий склад полку вишикувався на плацу за місцем дислокації, а затим урочистим маршем у супроводі оркестру вирушив на площу Незалежності. На чолі колони несли великий портрет Тараса Шевченка, який місцеві активісти вручили військовим, і з яким вони затим присягали на вірність українському народові. Утім, ім’я Тараса Шевченка, як сподівались військові, полку так і не присвоїли.
На незвичайне дійство на площу Незалежності зійшлося чимало рівнян, прибули народні та місцеві депутати, рівненські посадовці, активісти “Руху”, інших демократичних партій і організацій.
Організатори створили відповідний антураж — сцена, портрети Шевченка, вишиті рушники, синьо-жовті прапори… Виступи політиків супроводжувалися словами “Слава Україні”, але на це вітання тоді відповідали троєкратним “Слава”! Першим склав присягу полковник Мартиросян. За ним — тодішні народні депутати, уродженець Рівненщини Микола Поровський та Василь Червоній, заступник голови Рівненської облради Віктор Коваленко, міський голова Іван Федів.
Особливістю цього натхненного дійства було те, що поряд з військовими на вірність народу України могли присягнути службовці запасу та й усі охочі. На кадрах відео можна побачити чимало відомих нині рівнян: Сергія Пандрака, Івана Дем’янюка, Любомира Олексюка, Петра Кульчинського, Любов Левчук. “Я, медсестра запасу, вступаю на військову службу і урочисто клянусь…”, – схвильованим голосом виголошувала чи не найвідоміша рівненська активістка, “просвітянка”, депутатка першої демократично обраної міської ради Рівного Тетяна Редюк.
Декого з шанованих рівнян, які були учасниками непересічної події, вже немає на цьому світі, але вони назавжди залишилися на історичних кадрах. Як от старожил міста, учасник визвольних змагань і колишній репресований Пантелеймон Либак.
Чимало рівнян можуть на тих кадрах упізнати себе. Є там також тодішній офіцер полку зв’язку, а нині голова Рівненської міської організації захисту сімей загиблих, померлих, інвалідів та ветеранів локальних конфліктів Петро Шемейко.
Усім, хто складав присягу, активісти “Народного руху” дарували плакати із зображенням Пресвятої Богородиці, яку вважають покровителькою українського воїнства. На завершення полковий оркестр виконав “Ще не вмерла Україна”, хоча на той час музичну редакцію гімну ще не було затверджено. Урочистим маршем колони полку з синьо-жовтими прапорами і подарованим портретом Тараса Шевченка рушили до казарм. На кадрах відео видно, як перехожі зупинялись і вітали вояків, чути вигуки “Слава! Слава!”.
З особового складу полку в грудні 1991-го не присягнули на вірність Україні лише троє офіцерів. Вони виявили бажання повернутись до Росії. Жодних перешкод командування їм не чинило.
Щодо дати, яку можна побачити на відео — 1.ХІІ.1991 (вона не відповідає дійсності), то, за словами Олександра Демчика, вочевидь, це помилка оператора, яка сталася через якийсь технічний збій, бо ж технічні можливості 30 років тому були далеко не такі, як нині.
Дев’ятого серпня 2016 року в рамках відзначення 75-ї річниці створення 55-го окремого лінійно-вузлового полку зв’язку на території військової частини було встановлено меморіальну дошку, присвячену 25-й річниці складання полком військової присяги.
З позицій сьогодення складно оцінити те, що сталося у той непростий час, 30 років тому. Усе могло скластися зовсім інакше. Адже, як згадував генерал-лейтенант у відставці Вілен Мартиросян, тодішній міністр оборони Морозов заборонив приводити особовий склад до присяги до виходу окремого наказу. Однак офіцери рівненського підрозділу не побоялися діяти всупереч вищому командуванню. І нехай нині до самого Мартиросяна, та й деяких інших учасників тих історичних подій ставлення неоднозначне, але тоді вони були першими. Вони творили історію не лише Рівного, а й усієї України.
Джерела фото: https://www.mil.gov.ua/
Портал українських офіцерів Спілки офіцерів України http://www.officers.org.ua/
Загрузка...