Унікальний католицький храм у Ковелі мав бути пам’ятником усім полякам, які здобували державність для своєї країни. Він так й увійшов у історію сакрального будівництва міжвоєнної Волині — тодішніх Східних Кресів Польської Республіки — як костел-пам’ятник. Однак оцінити цей шедевр архітектури сучасники можуть лише за старими світлинами.
Ковельський костел Крові і Хвали святого Станіслава Біскупа та Мученика — одна з найбільших втрачених неоготичних споруд в Україні, яка була ще й найбільшим костелом Луцької римо-католицької єпархії. Його будівництво тривало майже 15 років, — з 1924-го до 1939-го — але повністю роботи так і не завершилися.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/1-Kościół-pomnik-w-Kowlu-na-Wołyniu.-Stan-robót-w-dniu-XI-1932-r.-1024x722.jpg)
Передісторія появи костелу-пам‘ятника
На початку 20-х років ХХ століття полонізація новоприєднаних до Польщі територій Волині та волинського Полісся була одним із головних завдань польської влади. Як наслідок — бум будівництва римо-католицьких костелів на нових теренах. Причому стилістика храмів повинна була якнайвиразніше втілювати так званий “дух польськості”. Саме такий храм намагалися звести й у повітовому Ковелі. На початку 1920-х років Ковель був третім за кількістю населення після Рівного та Луцька містом Волинського воєводства. Вигідне географічне розташування на перетині важливих залізничних магістралей (у східному напрямку Рівне-Здолбунів, у західному — Люблін-Варшава, в північному — Брест-Сарни-Камінь-Каширський, у південному — Львів) сприяло розвитку міста. До Ковеля, як і в інші міста Східних Кресів, масово переселялись поляки для “освоєння” цих територій. Що, в свою чергу, сприяло зростанню чисельності католицьких громад. Для задоволення їхніх духовних потреб місцевою владою за погодженням з Міністерством релігійних визнань і публічної освіти було ухвалено рішення про зведення в Ковелі нового костелу. Причому це мав бути храм-пам’ятник на пошанування усіх полеглих за відродження польської державності. Одним із ініціаторів і сподвижників цієї ідеї був місцевий незаперечний моральний авторитет священник Фелікс Шнарбаховскі. Ідея костелу-пам’ятника йому була особливо близька, бо його батько був учасником польського січневого 1863 року повстання проти російського панування. Отець Фелікс був відомим другом і захисником євреїв і українців. Його обрали головою Комітету побудови храму.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/2-Фелікс-Шнарбаховскі-ініціатор-790x1024.jpg)
Про будівництво писала польська преса. У березні 1925 року Фелікс Шнарбаховскі на сторінках “Polski pomnik kresowy” (щомісячний бюлетень, присвячений актуальним справам на Волині), що виходив у Ковелі, закликав громадськість долучатися до збору коштів на спорудження костелу-пам’ятника.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/3-Бюлетень-678x1024.jpeg)
А в 1928 році в статті Адама Чекальского “Будівництво костелу-пам’ятника в Ковелі” (часопис “Przewodnik Katolicki” № 48 від 25 листопада 1928 року) йшлося вже про заслуги в будівництві костелу самого Фелікса Шнарбаховского. Фундамент костелу-пам’ятника заклали “на піщанистому пагорбі, де, як гласить легенда й оповідають історичні хроніки, лежать кістки французів і поляків із наполеонівської армії та останки польських повстанців 1831 року. Тож він буде вічно живим монументом пам’яті про наших героїчних предків, які полягли на рубежах Речі Посполитої, захищаючи Християнство і Польщу”, – писав репортер.
Отець Фелікс не дожив до завершення будівництва. Його не стало в 1931 році. Похорон священника перетворився на велелюдну маніфестацію волинян усіх віросповідань і національностей. Поховали отця біля ще недобудованого костелу. А опіку над будівництвом перебрав ксьондз пралат Маріан Токажевскі. У 1940 році ув’язнений “совєтами” і помер у тюрмі.
Проєкт майбутньої святині створив відомий польський архітектор Стефан Шиллєр за участі Вєслава Кононовича.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/6-Стефан-Шиллер.jpg)
Утім, за припущеннями деяких дослідників, Вєслав Кононович допрацьовував проєкт після смерті Шиллєра в 1933 році. На спорудженні храму працювали надзвичайно кваліфіковані майстри, серед яких муляри Анджей Ходак і Юзеф Кардаш, інженер Ізидор Сєдлєцкі.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/6а-Керівники-і-працівники-як-гласить-підпис-на-фото.-Імовірно-в-центрі-ксьондз-1932--742x1024.jpg)
Місце для монументального храму обрали в самісінькому центрі Ковеля (нині на місці костелу розташований стадіон). Будівля костелу Святого Станіслава (повна назва — костел Крові і Хвали святого Станіслава Біскупа та Мученика) була найвищою в малоповерховому Ковелі. Цікаво, що, наприклад, за станом на 1931 рік, у місті було всього сім триповерхових і один п’ятиповерховий будинок. Однак ані будівничі, ані громадськість не передбачали, що зведення величної католицької святині стане справжнім довгобудом, який так і не буде завершено остаточно.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/7-Костел-незавершений-1024x736.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/7а-Склепіння-693x1024.jpg)
За пожертвами їздили навіть до Америки
Будівництво храму фінансувала польська держава, однак роботи все ж таки кілька разів зупиняли через брак коштів. Велика вартість храму пояснювалася зокрема необхідністю надміцних і складних фундаментів під таку грандіозну споруду. Забігаючи наперед, зазначимо, що на початок 1939 року вартість будівництва сягнула двох мільйонів злотих — нечувано великої суми для того часу. Водночас держава не відмовлялася від цього амбітного проєкту й неодноразово зверталася до громадськості по фінансову допомогу. Так, наприклад, було випущено поштову марку під девізом:”Уся Польща — на костел-пам’ятник у Ковелі на Волині”, придбавши яку, можна було внести благодійні кошти на будівництво.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/8-Марка-придбавши-яку-можна-було-жертвувати-на-будівництво-костелу.jpg)
Активну участь у пошуку фінансування брав уже згадуваний ксьондз Фелікс Шнарбаховскі. У 1925 році очолюваний ним Комітет у Ковелі випустив листівку із закликом жертвувати на костел-пам’ятник.
Ковельські залізничники в 1928 році впродовж трьох місяців перераховували п’ять відсотків від зарплатні на побудову однієї з веж, яку планували назвати Залізничною. Місцеві селяни надавали вози і коней з власних господарств для потреб будівництва. Навіть юні ковельчани власноруч підносили цеглу на будові, як свідчить ось це фото.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/10-Ковельські-діти-також-допомагали-на-будівництві-1024x722.jpg)
Як повідомляв часопис “Przewodnik Katolicki”, Фелікс Шнарбаховскі організував кампанію зі збору коштів навіть у Північній Америці серед польської діаспори. Одержимий ідеєю добудови костелу, він вирушив за океан. Пожертвування американських поляків у сумі 20 тисяч доларів дали змогу звести стіни костелу до висоти бічних нав, йшлося у часописі.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/10а-Стан-робіт-на-листопад-1928-року-1024x767.jpg)
Хоч і недобуд, але величний
Попри незавершеність будівлі, костел Святого Станіслава в 1935 році все ж таки освятили й почали богослужіння. А будівельні роботи тривали. Потрібно було завершити оздоблення інтер’єрів. Не встигли встановити над входом статую головного святого костелу — Станіслава, а на фасаді вівтарної частини — Розп’яття. Так і залишилося нез’ясованим, чи були викінчені різьблені вівтарі та ліпні деталі внутрішнього оздоблення.
Та, попри всі недоробки, храм був прекрасним. Він велично підносився над низькоповерховим повітовим містечком.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/11-Стан-робіт-на-1932-рік.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/12-Стан-робіт-на-1024x767.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/13-Стан-робіт-на-1932-1024x673.jpg)
Деякі його параметри певно були б гідні книги архітектурних рекордів того часу. Довжина костелу становила понад 60 метрів, ширина разом з каплицею та основою вежі 43 метри. Головна вежа сягала 72-х метрів заввишки. Висота основної нави (зали) сягала 18-ти метрів. Костел постав на кам’яних фундаментах, цегляний із залізобетонними елементами конструкції.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/14-Недобудована-вежа-663x1024.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/15-Стан-робіт-на-710x1024.jpg)
Церковний майдан мав площу приблизно 1,65 гектара. Внутрішні стіни та стеля були покриті благородною білою полірованою штукатуркою. На хорах було встановлено орган. Костел міг вмістити до семи тисяч парафіян.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/17.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/18.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/19-костел-орган-1.jpg)
Рівненська професорка архітектури Ольга Михайлишин у статті “Архітектура костелу в Ковелі як втілення ідеї національного стилю архітектора Стефана Шиллєра” (“Архітектурна спадщина Волині”, зб. наук. праць / НУВГП, Рівне, 2008 рік) писала:
“В образі костелу вдало поєднані неоготичні та необарокові елементи. Асиметрично вирішена брила храму – це нескінченний рух об’ємів навколо високого масиву головного нефу: низьких, накритих розвиненими дахами бічних нефів, що прориваються назовні критими ґаночками масивних галерей і входів, ярусних гранчастих башт, башточок і каплиць з різноманітними варіантами завершень. Бароковий рух фасаду виразно підкреслює вертикаль триярусної башти над південним входом у храм, завершеної бароковим “шоломом”-куполом вишуканого силуету, обрамленим посередині висоти чотирма граційними башточками, що є яскравим свідченням зв’язку з архітектурною традицією храмового народного будівництва. Розширення стін до основи костелу, наявність контрфорсів, облицювання їх тесаними гранітними блоками, масивний черепичний дах над цегляними стінами посилюють загальне враження монументальності”.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/20-Костел-уже-діючий-1935-рік.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/21-Костел-памятник-30-і.jpg)
“На символіці обраних для будівлі святині форм і стилю наголошувала і тодішня преса, підтверджуючи велике ідеологічне значення будівництва ковельського костелу. Так, в газеті “Католицьке життя” зазначалось: “Виразом духу кресів” є неоготичний стиль, що є втіленням західної культури, окрім близькості східних зразків. Надвіслянська готика підкреслює польський характер, а вежі храму у вигляді оборонних башт символізують твердиню і є пам’ятником полеглим польським солдатам”, – йшлося у статті Ольги Михайлишин.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/23-листівка-костел-664x1024.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/22-Листівки-випускали-1-1024x977.png)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/24-На-звороті-писали-адресу-для-пожертв-комітет-будови-костелу-видавництво-1024x576.png)
Коротке життя храму-пам‘ятника
Монументальна споруда, зводили яку майже 15 років, і на яку витратили шалену кількість коштів, так і не була остаточно завершена до початку Другої світової війни. Однак навіть у такому незавершеному вигляді унікальний костел у Ковелі приваблював не лише прихожан, а й численних туристів краю. На екскурсію до костелу привозили й дітей з усього Ковельського повіту, причому, незалежно від віросповідання.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/16-Стан-робіт-726x1024.jpg)
У 1939-1944 роках костел був діючим. Ані “совєти”, ані німці богослужіння не забороняли. Мешканці ховалися в храмі під час обстрілів і бомбардувань.
А шостого липня 1944 року, в день зайняття Ковеля радянськими військами, костел, уже понівечений внаслідок артилерійських обстрілів та бомбардувань, був дуже сильно зруйнований. За версією місцевих краєзнавців, головна костельна вежа була висаджена в повітря німецькими окупантами, щоб позбавити війська червоної армії вдалого спостережного пункту.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/25-З-руїни-костелу-фото-з-соцмереж.jpg)
У 1945 році руїни монументальної споруди костелу-пам’ятника розібрали. Будівельний матеріал, як стверджують ковельські краєзнавці, використали для ремонту і добудови тюрми НКВС. А на розчищеному місці, де не залишилося бодай сліду колишнього величного храму, постав стадіон.
Так завершилась історія унікального архітектурного шедевру, який міг би бути туристичною родзинкою сучасної Волині. І нині лише старі фотографії, дбайливо збережені в польських архівах та приватних колекціях, дають можливість оцінити усю велич і красу знищеної святині.
Світлана КАЛЬКО
Джерела фото та інформації:
Kościół-pomnik w Kowlu na Wołyniu. Stan robót w dniu XI 1932 r. Album z fotografiami (szukajwarchiwach.gov.pl);
polona.pl; polona2.pl;
NAC;
Archiwum Akt Nowych (Державний архів у Кракові, Польща)
О.Л. Михайлишин “Архітектура костелу в Ковелі як втілення ідеї національного стилю архітектора Стефана Шиллєра” (“Архітектурна спадщина Волині”, зб. наук. праць / НУВГП, Рівне, 2008 рік
“Dzieje budowy Pomnika-kościoła stawianego w Kowlu na Wołyniu, p.w . Św. Stanisława Biskupa Męczennika – ku czci poległych na Kresach bohaterów polskich”. Wyd. okolicznościowe. Kowel. Drukarnia Polska, ul. Warszawska 16. 1926
Eugeniusz Rachwalski “Kowel. Przewodnik historyczny”, 2004, Вроцлав
@kowel.vintage