Рудольф Вайґль народився 2 вересня 1883 року у Чехії, у родині чеських німців. У п’ятирічному віці він втрачає батька і через деякий час ним починає опікувався вітчим – учитель гімназії в Стрию, яку й закінчив Рудольф. Після цьоговчився на природничому (1907) та медичному (1913) факультетах Львівського університету.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/03/1-Рудольф-Вайгль-крайній-зліва-із-сестрою-Лілі-та-братом-Фридериком.-Фото-1888-року.jpg)
Після студіювання майбутній вчений працював асистентом професора Йозефа Насбаума-Гіляровича, під керівництвом якого захистив докторську дисертацію й почав викладати у Львівському університеті мікробіологію, обіймаючи посаду приват-доцента Інституту зоології на філософському факультеті. Учений підлягав мобілізації, тож його забрали до війська на самому початку Першої світової війни. Завдяки фахові не потрапив на поле бою, а був залишений на посаді мікробіолога епідемічного госпіталю, спочатку у Кракові, а пізніше у Тарнові.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/03/4Дружина-Рудольфа-Вайгля-Зофія-1913-рік.-Разом-із-дружиною-Приблизно-1911-1923-роки.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/03/6Родина-Вайґлів-Рудольф-Зофія-та-їхній-син-Віктор.-Початок-20-х-рр.-ХХ-ст..jpg)
Відповідно до правових норм, за ним зберігалося місце доцента в університеті, але, оскільки, перебуваючи на службі, фактично не викладав, то з 1916 року керівництво університету розпочало вживати заходів щодо звільнення професора Вайґеля з армії та повернення на викладацьку роботу. Однак всі старання повернути професора на його попереднє місце праці зазнали невдачі – командування не погоджувалося демобілізувати його аж до 1918 року. Тож у підсумку вийшло так, що Рудольф Вайґль повністю відслужив усю війну. Остаточна демобілізація відбулася у серпні 1918 року.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/03/7Рудольф-Вайґль-увійськовій-лабораторії-Перемишль-професор-стоїть-четвертий-зліва.-1914-рік-1024x643.jpg)
Протягом своєї військової служби професор Вайґль не переривав наукових досліджень, головною темою яких був плямистий тиф. Ставлячи досліди над переносниками та збудниками тифу, він сам заразився хворобою, якою перехворів у дуже тяжкій формі.
У післявоєнний час, Рудольф Вайґль повертається працювати у Львівський університет.Але в 1919 році був скерований на посаду керівника спеціально створеної для нього в Перемишлі великої лабораторії для дослідження висипного тифу, створеної за підтримки Ліга Націй. У цій лабораторії вчений розпочав свої фундаментальні дослідження над висипним тифом. З огляду на визнання своїх наукових досягнень, 1920 року Вайґль займає посаду професора завідувача кафедри загальної біології Львівського університету. В рамках цієї кафедри й був створений Інститут досліджень висипного тифу – відомий як Інститут Вайґля, котрим він керував до 1944 року.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/03/8Відділення-біології-на-медичному-факультеті-Львівського-університету.-За-біноклем-Рудольф-Вайґль.-Приблизно-1911-1914-роки.jpg)
На основі свого методу культивування збудника висипного тифу професор у 1918 році винайшов першу вакцину проти цієї інфекції – вакцину Вайґля, яка надійно захищала від висипного тифу. Імунізовані особи якщо й хворіли, то перебіг захворювання був легким при короткотривалій незначній гарячці. Згодом він розробив технологію промислового виробництва вакцини, що дало можливість ефективно боротися з цим небезпечним захворюванням, врятувати життя мільйонам людей.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/03/10Круглі-кліточки-для-вошей-із-пластику-та-марлі.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/03/11Коробочка-із-піддослідними-вошами-1941-1942-роки.jpg)
У 1939 році Львів, як і вся Західна Україна, опинилися в складі СРСР. У Радянському Союзі епідемії висипного тифу були частими і роботи професора Вайґля зацікавили радянське керівництво. На базі львівської лабораторії був створений інститут з вивчення цього захворювання, було налагоджено серійне виробництво вакцини. А уже 29 червня 1941 року у Львів вступили частини вермахту. До робіт професора німецьке командування, як і радянське, проявило значний інтерес. Інституту було надано ще один великий корпус – приміщення колишньої жіночої гімназії, виробництво вакцини поставили на потік.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/03/13Дослідження-вошей-під-мікроскопом-1024x649.jpg)
На той час в інституті працювало понад тисячу співробітників. Номінально його очолив присланий з Берліна старший військовий лікар, який виявився, втім, вельми поступливою людиною – насправді інститутом продовжував керувати Вайґль. Він зберіг статус наукового керівника і навіть найнезначніші кадрові питання вирішувалися лише ним.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/03/14Професор-за-роботою.jpg)
В інституті було кілька відділів. Технологія виробництва вакцини вимагала розведення у великих кількостях переносників збудника, тобто вошей. Їх потрібно було годувати до зараження і після нього, а спосіб цьому був тільки один – на людях. Для цієї мети були сконструйовані спеціальні пристосування (порожнисті герметичні браслети) й існував величезний штат щеплених «донорів», які і годували цих малоприємних комах, надягаючи «браслети», наповнені ними на руки або ноги.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/03/15Процес-годування-вошей.jpg)
На початку своєї роботи такими «донорами» були сам Вайґль і його дружина. У дні німецької окупації Львова в їх численних рядах було багато видатних особистостей, таких як математик зі світовим ім’ям професор Львівського політехнічного інституту Стефан Банах, професор-психолог Ян Кройц, професор-географ Євген Ромер, диригент Станіслав Строкачевскій, поет ЗбіґнєвГерберт. Інститут Вайґля надавав їм захист, та й винагорода, яку вони за своє «донорство» отримували, була не зайвою, оскільки роботи не було – більшість вишів у місті позакривали.
Сеанс годування тривав півгодини. «Донори» сідали в сусідніх кабінах і мали можливість поспілкуватися. За цю «роботу» отримували, окрім грошової винагороди, невеликий додаток до пайку, і найголовніше – посвідчення співробітника інституту.
У важкі воєнні та повоєнні часи Рудольф Вайґль був під пильним оком усіх воюючих сторін. Йому докоряли навіть за те, що обладнання було закуплено в Німеччині чи за те, що розказав про вакцину одній із воюючих сторін. Через працю в окупованому Львові його безпідставно звинуватили у колабораціонізмі (пізніше з цих причин вчений не зміг стати Нобелівським лауреатом). Після окупації, німці розстріляли 25 професорів та членів їх родин. Рудольф Вайґль продовжував роботу чим врятував близько 5 000 вчених від гибелі, його колег-учених, представників академічної та гімназійної молоді й інших. За порятунок євреїв Рудольфа Вайґля називали польським Шиндлером – наперекір заборонам німецької влади вакцина Вайґля нелегально розповсюджувалася для щеплення цивільного населення. Цей рятівний препарат постачався також до концентраційних таборів, варшавського та львівського гетто.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/03/17Рудольф-Вайґль-оточений-співробітниками-селекціонерами.-Приблизно-1939-рік.jpg)
Однак настав час, коли фронт наближався до Львова і навесні 1944р. професор на вимогу німецької влади був змушений залишити свій інститут та переїхати в околиці Кракова. Позбавлений в такий спосіб свого інституту, він створив маленьку слабо обладнану лабораторію для продовження наукової праці.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/03/19Фотографія-професора-із-другою-дружиною-Анною-дочкою-Яніною-та-внучками-Христиною-і-Євою.-1956-рік.jpg)
З 1945 року вчений керував кафедрою біології Краківського, а з 1948 – Познанського університетів. Після виходу на пенсію в 1951 році продовжив роботу в своїй скромній лабораторії. Перебуваючи у Закопаному, Рудольф Вайґль раптово помер 11 серпня 1957 року. Його поховали на Раковицькому кладовищі в Кракові.23 липня 2003 року у Вроцлавській синагозі радник посольства Ізраїлю в Польщі вручив онуці Вайґля Кристині Вайґль-Альберт медаль «Праведник народів миру».
Христина Базюк
Джерела:
- Ісаюк О. Викладацькі та наукові кадри Львівського університету у роки Першої Світової війни.TekaKom. Hist. – OL PAN, 2012, IX, 171-184.
- http://www.lwow.home.pl/
- http://old.lviv.ua/
- https://uk.wikipedia.org
- http://www.meduniv.lviv.ua/
- http://www.jewish.ru/
Фото: http://www.lwow.home.pl/
Джерело: photo-lviv.in.ua/yak-u-lvovi-voshej-hoduvaly-abo-vaktsyna-vid-tyfu-rudolfa-vajglya/