Скільки років, а може й віків утримувала водойма цих унікальних “бранців” у своєму полоні, поки що невідомо. Але місцеві мешканці, які виявили їх на обмілілому березі озера, вірять, що знахідки доповнять історію їхнього села, а можливо й краю.
Місцеві мешканці села Журавлине у Вараському районі, вирушивши на риболовлю до озера Двирське, й гадки не мали, що їхнім найбільшим “уловом” буде геть не риба, а … чотири старовинні човни-довбанки. Артефакти з’явилися на поверхні через суттєве падіння рівня води у водоймі. Про це ЗМІ повідомив місцевий житель Микола Булан, який виявив незвичні знахідки.
Чоловік розповів, що разом із трьома односельцями вирушив на риболовлю під час якої вони випадково й виявили на обмілілому березі озера два човни. А наступного дня під час детальнішого огляду берегової лінії знайшли ще два.
Щоб уберегти дивовижні знахідки від руйнування та відмити від намулу місцеві мешканці перемістили їх на чистіші ділянки озера. Адже витягнуті на сушу без спеціальної обробки вони можуть просто зруйнуватися. Повітря діє згубно на витягнуте з мулу старе дерево.
Селяни сподіваються, що якнайшвидше до справи дослідження долучаться фахівці та науковці, які визначать вік, походження й історичну цінність човнів. Вони можуть мати значення для вивчення місцевої історії та археологічних досліджень у регіоні.
Слід зазначити, що на Рівненщині подібні знахідки не рідкість. Наприклад, у 2024 році жителі прикордонного села Глинне під час риболовлі також знайшли човен-довбанку довжиною майже чотири метри. Його помітили на березі річки Ствига, яка обміліла через засуху.
Це цікаво
Човен-довбанка — це один із найдавніших типів човна, виготовлений із цільного стовбура дерева. Для його створення майстри видовбували, випалювали або вирізали середину суцільної колоди (найчастіше дуба або сосни), а потім розширювали борти за допомогою розпірок.
Цей вид транспорту був надзвичайно поширеним у всьому світі, починаючи з епохи неоліту. На території України, особливо на Поліссі (зокрема в Рівненській та Волинській областях), такі човни слугували основним засобом пересування річками та озерами аж до XX століття.
Для виготовлення таких суден використовували дерева діаметром 1—2 метри. Залежно від розмірів стовбура, довжина човна могла коливатися від трьох до 12-ти і більше метрів.
Внутрішні витесані в корпусі поперечні перегородки розділяли човен на відсіки та з’єднували борти човна, виконуючи функцію природних шпангоутів, а також служили лавками для човнярів. Човен-довбанка відноситься до низькобортних човнів, які могли виконувати функції риболовних та індивідуальних транспортних засобів.
На Поліссі їх ще називали “душогубками”. Зокрема таку назву вживає герой “Лісової пісні” Лесі Українки дядько Лев: “…Я, наловивши риби, тільки виплив на плесо душогубкою, — хотів на той бік передатися…”. На Волинському Поліссі такі човни ще називають крипа.
Нині побачити оригінальні стародавні човни-довбанки, вік яких налічує від 700 до 1000 років, можна в місцевих краєзнавчих музеях. Є такий човен і в Рівненському обласному краєзнавчому музеї. А репліки відтворюють майстри історичних реконструкцій. У Парку історичної реконструкції “Оствиця” в Рівному є кілька довбанок. Найстаріший човен — це довбанка XVI – XVII століть знайдена в річці Случ біля Березного. Є й нові човни, реконструйовані на основі збережених у музейних закладах. На “Оствиці” такі човни можна не лише оглянути, але й помандрувати ними Басвікутським озером.
Світлана КАЛЬКО
Загрузка...