Сьогодні словом ґаджет нікого не здивуєш, але ті речі, які розуміються під цим словом, однозначно викликають у нас подив і захоплення, полегшують наше життя. У XIX-XX століттях, напевне цього слова ще не існувало, або воно було абсолютно непоширене, однак ті речі, які можна зараз ним назвати можуть здивувати багатьох, а багатьом були б корисні і сьогодні.
Так, до прикладу, чоловіча палиця (на львівській говірці ляска), яка була популярна сто років тому, могла виконувати і додаткову функцію – слугувати стільцем для відпочинку під час прогулянки. Також у музеї Михайла Грушевського є ще один стілець, який легко складається у три паралельних дощечки.
Застосування наступного “ґаджета” мало-кому вдається розгадати з першого разу – це мухоловка. На дно посудини наливали солодкий сироп, мухи залітали, щоб поласувати солоденьким, а вилетіти вже їм не вдавалось.
Друкарською машинкою, можливо, ще нікого не здивуєш, але ця друкарська машинка кінця XIX століття, що знаходиться у тому ж таки музеї Грушевського, виробництва американської фірми “L.C.Smith & Bros.”, з польською клавіатурою. Якщо уважно розглянути розташування літер, то воно ідентичне сучасній польській розкладці клавіатури на комп’ютері: характерною ознакою розкладки є взаємозамінне розташування літер “Z” і “Y” відносно латинської (англійської) розкладки.
У музеї Івана Франка знаходиться ще один цікавий експонат, якому під час екскурсі практично не приділяють уваги – це будильник фірми “Lenzkirch” 1880-1890 років виготовлення, який зберігся в робочому стані.
Звісно, сьогодні будильником нікого не здивувати. А як на рахунок будильника, який може грати Вашу улюблену платівку? Саме такий будильник знаходиться в музеї Соломії Крушельницької у Львові. На тильній стороні пристрою встановлювався час спрацювання, рукояткою заводився механізм і в заданому часі будильник починав відтворювати платівку.
Крім будильників у кінці XIX століття вже існували електромеханічні хронометри. Один з таких “ґаджетів” представлений в музеї історії ЛНУ ім. Івана Франка.
В музеї хронометр стоїть на старовинному штативі з механічним приводом зміни висоти, де у досить цікавий спосіб реалізована черв’ячна передача через проміжну шестерню.
У тому ж музеї знаходиться ще один штатив, щоправда конструкція у нього простіша – є регулювання по висоті, але з використанням фіксаторних різьбових штифтів.
Крім штативів були і столики-трансформери, як наприклад, газетний столик у музеї Соломії Крушельницької, який мав додаткові розкладні полиці.
У львівських музеях цікаві побутові інженерні рішення не тільки стоять на підлозі чи столі – вони ще й висять на стелі. у музеях Соломії Крушельницької та Івана Франка є люстри, які можуть регулюватись по висоті. Зрозуміло, що сьогодні цим нікого не здивуєш, але якщо розглянути конструкцію, то стає очевидним, що вони спокійно можуть по надійності пережити свої сучасників, адже не мають жодних ниток, пружин і котушок – лише ланцюг, блок і гирька.
Джерело: photo-lviv.in.ua
Загрузка...