У 1938 році автобусне сполучення між Рівним і найближчими містами було активним. До Луцька і Клеваня автобуси вирушали 5 разів на день. По три рейси виконувалися до Олики, Дубна і Кременця. До Тучина і Межиріч Корецьких — двічі. До Гощі був один рейс, як і до Вишнівця та Радзівіллова (з пересадкою в Дубні). Найдешевшим був квиток до Клеваня — один злотий, найдорожчим — до Кременця і Луцька — 7 і 5 відповідно. Решта — від 2-х до 4-х злотих.
У 1929 році в Рівному було 4 першорозрядних готелі: “Європа”, “Брістоль”, “Варшава”, “Вікторія”. Другорозрядними вважалися “Метрополь”, “Сан-Ремо”,”Бель В’ю” (“Континенталь”), “Імперіал”. На кінець 1930-х готелів побільшало. І носили вони такі ж претензійні назви: “Бельгія”, “Централь”, “Полонія”, “Версаль”, “Савой”. Для не надто вибагливих до сервісу діяли численні нічліжки в будинках на прилеглій до залізниці вулиці Колейовій.
У грудні 1920 року з трьох сортів хліба, що продавали в Рівному (ситного, питльованого і разового), найдорожчим був разовий — 75-90 марок за фунт (трохи більше 400 грамів) проти 12-15 марок інших сортів. Майже стільки ж коштував і фунт свинини — 70-80 марок. За 10 яєць або фунт масла слід було викласти 100-140 марок, за цукор — до 150-ти, за фунт мила — 45-60. Філіжанка кави з цукром коштувала 8 марок. Денний заробіток, наприклад, будівельників коливався від 250 до 400 марок.
У 1900 році міська Дума зобов’язала власників нерухомого майна, яке виходить на вулиці і площі, утримувати в чистоті прилеглі до їхніх садиб тротуари і половину проїжджої частини. Прибирати слід було навесні та влітку до 6-ї години ранку, восени та взимку – до 8-ї. Удень дозволялося прибирати лише поодиноке сміття, не підмітаючи всю територію. Взимку власники мусили очищати тротуари від льоду і посипати їх піском.
У 1930 році в Рівному налічувалося 13 мануфактурних магазинів (торгували тканинами); хутряних крамниць було 6; взуттєвих – 18. Магазинів із продажу швейного обладнання – 2, а кравців у місті зареєстровано 10 осіб. Найбільше було крамниць, де можна було придбати предмети “індустрії краси” — косметику і парфуми. Їх налічувалося аж 44.
Передвісник телефона — телеграф — у Рівному з’явився у 1862 році. Уже тоді з Рівного можна було телеграфувати до Варшави. Рівненська телеграфна станція була вузловою і підтримувала зв’язок з іншими містами шістьма лініями. А за кілька років телеграму з Рівного можна було відіслати в будь-яку частину Російської імперії і за кордон. Перші телефони в Рівному з’явилися в 1908 році в пожежників. А в 1910-у абонентів уже було 142.