Моє дитинство минуло на вулиці з неймовірно гарною назвою – Садова. Це була маленька вуличка з усього лише одинадцятьма одноповерховими будинками, які потопали в гущавині садків з весни до пізньої осені. А взимку вулиця ставала просто маленьким “Буковелем”, збираючи на свою засніжену гірку дітвору з усієї округи.
Садова починалася одразу за перехрестям вулиці Житинської з вулицями Міцкевича та Млинівською і прямувала крутим схилом до старої Глибокої. Житинська нині носить ім’я космонавта Юрія Гагаріна, Млинівська – Князя Володимира, а Садова з її такими ж мініатюрними сусідками — Соколиною та Крилова — зникла назавжди на початку 1980-х років. На їх місці одразу виросли дві панельні непривабливі 9-поверхівки. Тим, хто мешкав колись на цих вулицях, не впізнати свого рідного закутка. Зникли майже усі будинки, викорчувано садки, схилилася нижче до землі крута гірка.
У дворі панельок причаївся лише один до невпізнанності перебудований будинок, у якому за моєї пам’яті мешкала родина шевця Трохима Півненка, та поруч сусідська старенька дерев’яна хатина, яка нині вже стала хлівом.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/31Останній-старожил-з-вул.-Садової.-хата-що-стала-хлівом.jpg)
Вулиця Садова з’явилася у Рівному в міжвоєнний період, коли забудовувався перспективний район Грабник. Але на противагу елітним вулицям Шемплінського чи Островського в цьому районі одержали земельні наділи і будувалися містяни з невеликими статками, серед яких більшість були поляки. Як свідчать архівні документи, тут в довоєнний період мешкали Червінські, Шаховичі, Логошовці, Журавльови, Бржецькі, Рогальські. Будинки були дерев’яні з 1-2 кімнатами, деякі були розраховані на проживання двох сімей.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/16-Родина-Захарчуків-1960-і-рр..jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/17-Із-сімейного-альбому-Галини-Урусової-Ямкової-1950-і-рр..jpg)
Після закінчення Другої світової війни в старих хатах заселилися нові люди, більшість з яких прибулі до Рівного східняки. Так в моєму будинку № 8, який був єдиним державним і найбільшим на вулиці (мав чотири окремі квартири) жили працівники банку, який знаходився на тодішній Червоноармійській (тепер – С. Петлюри).
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/13Шлюбне-фото-Надії-і-Бориса-Луковських-1938-р..jpg)
На вулиці не було ні мощеної дороги, ні тротуару. Та кожен господар попід своєю дерев’яною огорожею висаджував прості, але такі милі духмяні квіти – чорнобривці, настурцію, нагідки, матіолу, запах від яких, здається, проріс назавжди у відчуттях кожного з моїх ровесників.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/18Сім’я-Урусових-на-вул.-Садовій-1950-і-рр..jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/15-Галя-Урусова-на-вул.-Садовій-1950-і-рр..jpg)
Наш будинок вважався двоповерховим, бо стояв під горбом і перший поверх був напівпідвальним, а вже другий мав більш пристойні житлові приміщення. У цьому напівпідвальному помешканні я прожила свої перші сім років.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/2Галя-Войчук-на-вул.-Садовій-1954-р..jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/4Леонід-і-Галя-Войчуки-1954-р..jpg)
Пригадую найменші деталі нашої квартири. Одна стіна підвальної кімнати, біля якої стояло ліжко, повністю опиралась на землю і завжди була мокрою, з жовтими плямами (мама казала, що “то грибок її їсть”). Інші стіни були наполовину врослі в землю. Пам’ятаю лише жіночі і чоловічі ноги, які бачила у вікні. А ще бачила широколисті корчі півників, які зазирали прямо у вікно з грядки, яка була на рівні підвіконня… Коридор без світла і без підлоги, в якому завжди шкреблися миші. У кухні жила наша названа бабуся Агафія.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/3Галя-Войчук-біля-ялинки-в-квартирі-на-вул.-Садовій-8-958-р..jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/5Агафія-Маковська-і-Леонід-Войчук-1953-р..jpg)
Другий поверх займало три сім’ї. Старенька одинока бабуся, яку всі звали Василівна. Вона втратила на фронті синів і тому одержала цю державну квартиру. Її сусідкою через коридор була Катерина Богуш із старенькою хворою матір’ю. Найбільш пристойно і багато за тими часами жила тітка Дуся з чоловіком Тимофієм, які вважалися “банківською елітою”.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/25Віра-Кардашова-на-вул.-Садовій.-1960-і-рр...jpg)
За порогом нашої оселі, спускаючись до вулиці Глибокої, був “великий” чудовий сад і клаптик огороду. То нічого, що в тому садку росло всього чотири дерева! Неймовірно соковита груша, абрикос (такого смаку більше в житті я не зустрічала) та дві зимові яблуні, які скоріше слугували тренажером для дітей-верхолазів. Це було найпрекрасніше, що в нас було. Там пройшли найщасливіші дні мого раннього дитинства. Там можна було залізти в корчі малини і гратися досхочу в ляльки, або вилізти на аличу і голосно співати: “Шахтарочка молодесенька, в мене чорних брів нема, та я не журюся”.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/7Леонід-Войчук-у-дитинстві-початок-1950х-років-1024x686.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/8-Софія-Войчук-з-племінником-Борисом-Луковським-1950-і.jpg)
Гірше було взимку, коли більшість часу ми проводили у тісному сирому підвалі, а потім чомусь казали, що в дітей розвивається недокрів’я.
Мої перші подружки з рідної вулиці. На все життя ми залишились подругами і покумилися із Валею Літвіненко, яка жила в будиночку № 3.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/12-Валя-Літвіненко-на-санчатах-на-подвір’ї-будинку-по-вул.-Садова-8.-1959-р..jpg)
Ми народилися з різницею в один день, одного року пішли до школи, я – в школу № 10, вона – в школу № 5. Це в їхньому домі я вперше побачила телевізор, бобінний магнітофон, акваріум з рибками і співучих канарейок у клітці. З дитячих років до сьогодні ми в гарній дружбі із великою родиною Купчаків з вулиці Садової № 11.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/22Сусіди-з-вулиць-Садова-та-Глибока.-Сімейний-альбом-Купчаків.-1960-і-рр.-756x1024.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/20Сім’я-Купчаків-1960-і-рр..jpg)
У пам’яті оживає Неля Півненко – маленька співачка, з якою я пішла в один клас і трагічно втратила її в 1965-му. Сестрички Леся і Галя Навроцькі, які і зараз мешкають у Рівному.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/19Сестрички-Галя-і-Леся-Навроцькі-та-сестрички-Валя-та-Наталка-Купчак-1960-і-рр..jpg)
У будинку № 4 жила родина Ященків. Мама цієї сім’ї пані Зося була чудовою кравчинею, послугами якої користувалися усі сусіди. Пройдуть роки і її старша донька Валентина напише яскраві спогади про свою сім’ю, про наших спільних друзів і сусідів, про Рівне далеких повоєнних років.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/23Валя-Ященко.-1970-і-рр..jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/24Сім’я-Ященко-з-родиною-1970-і-рр..jpg)
Сусіди на Садовій жили дружно, без особливих секретів один від одного, допомагали при потребі, позичали кілька карбованців до зарплати. А найбільше єднали сусідів діти, бо гуртом вони переходили з двору в двір, щоразу вигадуючи нові забави. А найкращим місцем збору дітвори була зимова гірка, на якій їхали поїздом зв’язані між собою санчата. Лижня, прокладена від Житинської до Глибокої, трампліни, снігові барикади та снігові баби, які ліпилися гуртом…
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/9Леонід-Войчук.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/26Віктор-Кардашов-на-санчатах-з-собакою-1950-і-рр..jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/28Зимова-гірка.-1960-і-рр..jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/29Неля-Півненко-і-Марія-Федорчук-на-санчатах-1960-р..jpg)
Ми любили свою вулицю, де було стільки цікавого і незвіданого. Найбільш загадковим місцем, де ми проводили свої літні дні, був обрив понад вулицею Глибокою. Там впродовж багатьох років люди брали крейду для господарських потреб і з часом на пагорбі утворилися глибокі печери, в які кортіло залізти, пересиливши страх і жахливі оповідки, що передавалися від старших друзів. Там було найкраще бігати і грати в “козаків-розбійників”.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/10Борис-Луковський-та-Ірина-Герасимова-1940-і-рр..jpg)
А ще з пагорбу на Садовій було добре видно високі дерев’яні вежі електростанції, яка знаходилася за Устею. Та й до річки було рукою подати. І ми бігали туди збирати квіти, рвати на Трійцю лепеху, або ж з бабцею ходили полоскати білизну “на цементі”, через який стікала джерельна вода в річку.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/27Подружки-з-вул..-Садової-1950-р.-З-родинного-архіву-Ященків..jpg)
Відомий був наш район в повоєнний час і базаром, який розташувався у трикутнику між вулицями Житинською і Бармацькою. Частина торгової площі використовувалася для торгівлі усякими домашніми речами, які люди просто викладали на землю перед собою. А за штахетною огорожею різноголосо гудів сільськогосподарський ринок, де продавали поросят і корів, овочі і збіжжя. Базар працював у неділю і з самого ранку тягнулися сюди звідусіль підводи з крамом. Хлопці і навіть чоловіки з нашої вулиці з відрами йшли до колонки, яка була поруч, і за 10 копійок за відро напували коней, які пройшли не один десяток кілометрів. Це був такий “крутий бізнес” наших людей.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/11У-центрі-подружжя-Олександр-і-Лариса-Літвіненко-мешканці-вул.-Садова-3.-1950-і-рр..jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/14-Із-сімейного-архіву-сім’ї-Літвіненко-1960-і-рр..jpg)
Місто невпинно розросталося з початком 1960-х років. Житинська була названа іменем першого космонавта СРСР, а Бармацька стала носити ім’я космонавтки Терешкової. На місці старого базару розпочалося будівництво Палацу культури текстильників, яке по-праву заслужило назву “довгобуд”. Запрацював завод газорозрядних приладів, а поруч з ним виросли перші “хрущовки”.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/30Дівчинка-з-вул.-Соколиної.-1970-і-рр.з-собачкою.jpg)
А зелений пагорб ще жив своїм патріархальним спокійним життям, поки не запланували збудувати там довжелезний панельний 9-поверховий житловий будинок. Мої сусіди одержали квартири — дехто в новозбудованому будинку на цьому ж місці, інші — стали мешканцями мікрорайону “Північний”. Але кожен забрав з собою добру пам’ять і пожовклі світлини з вулиці, якої вже немає.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/33-Колись-тут-була-вулиця.-Тепер-подвіря-багатоповерхівки.-Фото-2019-року.jpg)