Що єднало Альбрехта Дюрера, Адольфа Гітлера та Львів?

Коли Альбрехт Дюрер, одне зі світил живопису доби німецького Відродження, створював свої картини, він і уявити не міг, що частину з них доля закине до далекого Львова. Не міг він думати і про те, що в епоху сили та жорстокості, інший німець (тобто австрієць) захоче повернути ці картини додому.

Лише смуток і печаль викликають дії гітлерівців, якими було запущено процес втрати Львовом однієї з найвеличніших мистецьких серій в історії міста. Ще більший сум викликає те, що згодом колекція взагалі розпорошилась і перестала існувати в єдиному вигляді. На сьогодні можна говорити лише про поодинокі картини. А починалось все так добре.

Німецький живописець Альбрехт Дюрер (1471-1528 рр)

У період від 1869 до 1941 року у Львові була унікальна колекція картин відомого німецького художника Альбрехта Дюрера (1471-1528 рр.). 24 роботи (за іншою версією, 27), родом з епохи Відродження, були справжнім надбанням культури та високого мистецтва. Саме тому, цінність їх була надзвичайно високою. Зібрав колекцію ще на початку ХІХ століття князь Генрик Любомирський. Пізніше він уклав угоду з Ю. М. Оссолінським, засновником Оссолінеуму. За угодою, Любомирський мав передати свою колекцію в заснований Оссолінським заклад, а натомість, після смерті Ю. М. Оссолінського, Любомирський та його нащадки мали стати опікунами закладу.

Ю. М. Оссолінський і Г. Любомирський

У 1869 році колекцію полотен Дюрера, як і було домовлено раніше, перевезли з Пшеворська до Львова, в Оссолінеум. Князь Г. Любомирський на той час уже помер, а деталі угоди не отримали великого розголосу. Про колекцію на якийсь час забули. Її не показували і не експонували. Тільки науковці та мистецтвознавці знали про безцінний скарб в бібліотеці Оссолінських. Лише в 1927 – 1928 роках, з нагоди 400-річчя від дня смерті Альбрехта Дюрера, його картини у Львові показали. Спочатку в самому місті, а згодом і в невеличкому турне. Інтерес висловила Німеччина. Роботи Дюрера з львівської колекції експонувались в Нюрнберзі. У 1936 році колекцію навіть використали з нагоди проведення Олімпіадії в Мюнхені. Малюнки Дюрера там йшли під загальною категорією “Великі німці”. Згодом, львівським мистецтвознавцем міжвоєнного періоду М. Ґембаровича, у співпраці з віденським вченим Г. Тітце, було видано каталог львівської збірки відомого німецького художника. “Рисунки Альбрехта Дюрера в музеї Любомирських у Львові” – так його було найменовано.

Альбрехт Дюрер. Автопортрет 1492 року і Автопортрет 1493 року. (Львівська колекція)

Після початку Другої світової війни, її радянського-німецького періоду, у перші дні німецької окупації Львова до міста прибув “спеціальний уповноважений для захисту творів мистецтва на окупованих територіях”, австрійський мистецтвознавець Каєтан Мюльманн. У нього було особливе доручення від Г. Ґерінґа: вивезти збірку робіт Альбрехта Дюрера до Берліна.

Мистецтвознавець М. Гембарович і його автограф

Вже згаданого Ґембаровича було змушено видати збірку, а у відповідь німецька сторона надала розписку, датовану 2 липня 1941 року. Колекцію транспортували і до закінчення війни її пристанищем стала рейхканцелярія Адольфа Гітлера. Останній, як відомо, вчився на художника і, за деякими даними, з особливою шанобою та захопленням ставився до творів Альбрехта Дюрера.

Альбрехт Дюрер. Рисунок “Смерть Христа” і рисунок коня в профіль. (Львівська колекція)

В останні дні війни, через загрозу бомбардувань Берліна, твори мистецтва було перевезено до старої соляної шахти Аль Аусзеє, поблизу Зальцбурга, що в Австрії. Там її і було знайдено американськими військовими. У 1947 році до уряду США звернувся Георг Любомирський. Посилаючись на те, що він є нащадком роду, який зібрав (створив колекцію), Георг запропонував повернути йому роботи. У відповідь, Любомирський обіцяв подарувати частину робіт Національній бібліотеці у Вашингтоні. Коли в 1948 році американці повернули колекцію Любомирському, той про другу частину обіцянки випадково забув.

Альбрехт Дюрер. “Голова апостола” та “Свята Тереза” (Львівська колекція)

Вже 1954 року Любомирський продав 16 картин. Їх власником тоді стала лондонська антикварна фірма “Кольнеґі”. Решту вісім картин, звичайно не за дармо, отримала Галерея Пола Дрея у Нью-Йорку. Доки частина з картин продовжувала змінювати власників, Любомирський витрачав виручені від продажу кошти, облаштовуючи своє життя на французькій Рив’єрі.

Це цікаво  Етикет і шляхетність, або якими були манери галичан сто років тому

Станом на середину 1990-х, стало відомо про місцезнаходження більшості картин. Три з них були у музеї “Метрополітен” у Нью-Йорку, дві в Художньому музеї у Клівленді, дві у Роттердамі. Також знаходились картини у Чикаго, Бостоні, Бірмінгемі і ін. Частина робіт потрапила до приватних колекцій. Відомо про три такі у Лондоні, дві у Нюрнберзі, одну в Монреалі і ін.

Альбрехт Дюрер. Жалоба по Христу, або Покладення до гробу (Львівська колекція)

Українська держава чіткої і однозначної позиції відносно цієї культурної спадщини не напрацювала. Вирізняються тут діячі культури, які робили зусилля, спрямовані на повернення цих картин, але значних успіхів поки що не спостерігалось. Відтак, на сьогодні про колись видатну колекцію творів справжнього майстра живопису, яка була в розпорядженні Львова, залишився хіба лише спогад, який може гріти душу.

Євген Гулюк

Джерело: photo-lviv.in.ua/scho-jednalo-albrehta-dyurera-adolfa-hitlera-ta-lviv/

Оцініть будь-ласка публікацію
(Поставлено оцінок: 1, середня: 5,00)
Загрузка...