Сьогодні пропонуємо нашим читачам десятку споруд, що стали символами на туристичній мапі Львова. Звичайно архітектурних перлин, які асоціюються з містом Лева є набагато більше, але ми вибрали на нашу думку найбільш впізнавані для гостей нашого міста.
Львівський головний залізничний вокзал
Зведення головного залізничного двірця Львова велося у 1899-1903 р. за проектом архітектора Владислава Садловського за участі фірми Івана Левинського, поєднавши два архітектурні стилі – історизм та сецесію. Урочисто відкрили його 26 березня 1904 р. На той час це був найбільший вокзал в Австро-Угорщині.
Проектуванням інтер’єрів споруди займалися архітектори Альфред Захаревич та Тадеуш Обмінський. Інтер’єри були знищені під час російського відступу в червні 1915 р. та в листопадових боях 1918 р. Відбудували Вокзал у 1921 р. Але його знову руйнували авіабомби у 1939, 1941, 1944 рр. Під час відбудови у 1945-1951 рр. додали другий поверх та оформили інтер’єри у стилі сталінського ампіру.
Львівська Ратуша
За тривалий час існування Львівську ратушу неодноразово перебудовували. У 1489-1491 рр. під керівництвом будівничого Ганса Штехера. Тоді прибудували західне крило споруди, при якій до 1504 р. звели нову муровану вежу. У 1532-1539 рр. розбудовою ратуші займався майстер Лукас. Тоді на вежі даху та будівлі з’явилося покриття з кольорових дахівок. У 1560-х рр. було прибудовано східне крило будівлі. Наприкінці ХVІ ст. з ініціативи патриція Станіслава Шольца розпочалася ґрунтовна реставрація ратуші. Перебудов зазнавала й вежа ратуші.
Вигляду, який в основному зберігся до сьогодні львівській ратуші надали за відбудови у 1849 р., а вежі – у 1851. Роботи проводили за проектом архітектора Йогана Зальцмана. Будівництво провадили Вільгельм Шмідт, Вінцент Равський-старший і Йозеф Франц.
Собор Святого Юра
Збудований собор за проектом Бернарда Меретина у 1744-1761 рр. на місці старого мурованого собору з 1363 р. Після смерті Б. Меретина (1759 р.) будівництво продовжив і завершив Клеменс Фєсінгер. Фундатором Святоюрського собору був митрополит Атанасій Шептицький, який своєю подвижницькою працею багато зробив для розвитку та утвердження української церкви.
З 1998 року Собор разом із Ансамблем історичного центру Львова належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Власне собор є частиною комплексу: бароковий собору (1745—1770) з дзвіницею (дзвін з 1341), рококової з класицистичними портиками митрополичої палати (1761—1762), будинків капітули, тераси з двораменними сходами, ажурної огорожі довкола соборового подвір’я з двома брамами в подвір’ї (1771) та мурів, що обводять капітульні будинки і владичий сад (1772).
Церква святих Ольги і Єлизавети
Раніше Костел Святої Ельжбети — неоготичний храм, збудований в пам’ять про імператрицю Єлизавету Баварську – дружину цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа I.
Закладений храм в 1903 році, костел святої Ельжбети будувався вісім років на кошти польської громади. У 1911 році відбулося його урочисте відкриття. Архітектор споруди – Теодор-Мар’ян Тальовський. Храм також прикрашають витвори відомого скульптора Петра Войтовича, зокрема скульптурна композиція «Розп’яття» на фасаді святині.
Латинський катедральний собор
Латинська катедра Успення Пресвятої Богородиці вважається найдавнішим римо-католицьким костелом міста та є єдиним цілісно збереженим об’єктом архітектури готики у Львові.
Перший камінь у фундаменти храму закладено в 1360 р. Будувався Латинський катедральний собор понад 100 років, починаючи з середини XIV ст. Першим його будівничим був львівський майстер Ничко, нагляд за роботами вів Петро Штехер. Освячено храм у 1405 р.
Вже у ХV ст. споруджено при катедрі кілька готичних каплиць: Пресвятої Євхаристії, Журавінських, Раєцьку, Стримилівську, Братства убогих, Бучацьких.
Вірменський кафедральний собор
Вірменський собор Успіння Пресвятої Богородиці — пам’ятка архітектури національного значення, що належить до Світової спадщини ЮНЕСКО.
Вірменську церкву збудовано у другій половині XIV століття (1363–1370 роки) майстром Дорінгом. коштом багатих вірменських купців-переселенців з Криму – Акопа з Кафи та Паноса з Гайсараца
Навколо церкви склався один із найцікавіших ансамблів, до якого увійшли дзвіниця (1571 рік, арх. Петро Красовський), палац архієпископа (XVIII століття), вірменський банк (XVII століття), монастир бенедиктинок (1682), пам’ятна колона з постаттю святого Христофора та дерев’яний вівтар з композицією «Голгофа» (XVIII століття), огорожі з брамами (XVII—XIX століття).
Домініканський собор
Церква Пресвятої Євхаристії, костел Божого Тіла і монастир домініканців — греко-католицька церква у центральній частині Львова, занесена до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Домініканський костел — один з кращих зразків архітектури бароко.
Будівлю сучасного храму закладено в 1749 році за проєктом інженера й архітектора Яна де Вітте. До Другої світової війни у приміщенні сучасної церкви знаходився костел Божого Тіла римо-католицького монастиря ордену Домініканців.
За совєтів у соборі та будівлях монастирських келій влаштували склади, а з 1973 року в цих спорудах розмістили Музей історії релігії та атеїзму. У 1990-тих роках храм передано УГКЦ та освятили на честь Пресвятої Євхаристії.
Вежа Корнякта
Входить до комплексу Успенської церкви – найціннішої пам’ятки львівського рененсансу. Зведена на кошти львівського купця грецького походження Костянтина Корнякта. Споруджувалась понад сто років, перші яруси будувалися у 1572-1578 рр. Петром Барбоном та Павлом Римлянином.
Під час будівництва на дзвіницю повісили найбільший дзвін Галичини і один з найбільших у Європі. Проте під час пожежі 1779 р. , що виникла внаслідок удару грому у вежу дзвін розплавився. На даний час на вежі знаходиться дзвін відлитий у 1801 році.
Львівський оперний театр
Ухвалу про побудову оперного театру було прийнято Міською радою Львова у 1896 році. Автором проекту споруди був архітектор Зигмунт Ґорґолевський, будова здійснена фірмою архітектора Івана Левинського, електричне обладнання інсталювала фірма “Сіменс”.
Будівля розкішно декорований рельєфами роботи Антонія Попеля, фронтон театру увінчують три мідні скульптури Петра Війтовича: “Слава”, “Геній драми і комедії”, “Геній музики”.
Офіційно театр відкрито у 1900 році. Під назвою Великий міський театр львівський оперний працював до 1934 року. Потім його було перейменовано на Львівський державний театр опери та балету. У 1956 році, до сторіччя від дня народження Івана Франка, театру було надано його ім’я. А у 2000 році, коли театр святкував 100-річний ювілей, було видано Указ про надання йому імені Соломії Крушельницької.
Дзвіниця Бернардинського монастиря
Сучасний комплекс Бернардинського монастиря почали споруджувати ще на початку XVII ст. за задумом ченця Бернарда Авелідеса і за проектом архітектора-італійця Паоло Домінічі. А роботами керували архітектори Павло Римлянин та Амвросій Прихильний, пізніше – Андрій Бемер. У 1630 р. було завершено всі будівельні та оздоблювальні роботи. Монастир, укріплений мурами та баштами, був складовою оборонної системи Львова.
Дзвіниця колишнього бернардинського костелу разом із ратушею, вежами Корнякта, Вірменського собору та Латинської катедри є символами Львова.
Софія ЛЕГІН
Загрузка...