Порцелянову фабрику, що діяла на Рівненщині у місті Корець, відкрили 240 років тому. Її вважають першою фарфоровою мануфактурою в Україні й тогочасній Польщі. В обласному краєзнавчому музеї є колекція з 13 предметів посуду, виготовлених на початку ХІХ століття в Корці.
Про заснування, роботу та занепад порцелянової фабрики розповіла завідувачка сектору впровадження цифрових технологій музею Ольга Морозова. За даними музейниці, порцелянову фабрику заснував князь Юзеф Чорторийський.
“Він народився у 1740 році та прожив до 1810 року. Був дуже діяльний в економічному плані. В спогадах згадують, що творцем Корецького порцелянового заводу був Юзеф Климент Чорторийський, князь на Корці, людина освічена, мудра, розумний господар величезних володінь на Волині. Коли осів у Корці, то розпочав роботу над тим, щоб у маєтку розвивалася промисловість і вдихнув у місто, яке вже занепадало, нове життя. Тому з’явилися тут двоповерхові кам’яні будинки, садки, костели”, — розповіла Ольга Морозова.
Окрім фарфорово-фаянсової мануфактури, у володінні князя була суконна, полотняна та меблева фабрики.
“На плані Корця, середини XIX століття, позначена стара фаянсова мануфактура. Тобто на той час вважали, що вона стара і, ймовірно, вже не працювала. Корецькій фабриці та й взагалі Корцю, як промисловому центру кінця XVIII — початку XIX століть, завдячуємо Юзефу Чорторийському”, — зазначила Ольгам Морозова.
За її даними, науковці мають декілька версій щодо часу заснування фабрики. Точно відомо про те, що у 1784 році князь підписав угоду з братами Мезерами, які до цього працювали на Мейсенській мануфактурі. Вони переїхали у Корець і організували виробництво.
“Корець обрали через те, що там знайшли поклади каолінової високоякісної глини, з якої можна було робити дуже тонку порцеляну. Фабрика мала свій секрет з виготовлення. Його ніколи нікому не передавали. Навіть на сьогодні не можна встановити точний склад порцеляни корецької фабрики”, — зазначила музейниця.
Окрім глини, для виробництва були потрібні дерево та кремній, який возили з Кременця. Корецька порцеляна була дешевшою, на відміну від продукції інших мануфактур. Це пов’язано з тим, що князь мав у маєтках селян, які працювали на заводі і їм потрібно було платити меншу заробітну плату, ніж запрошеним майстрам, зауважила Ольга Морозова:
“Князь Чорторийський прагнув виховати у своїх маєтках майстрів, які б могли робити порцеляну і розмальовувати її. На виробництві художниками були як чоловіки, так і жінки. Князь також повністю забезпечував фабрику сировиною. До 1810 року посуд був дуже гарний, якісний і виготовляли великий асортимент: чайні та столові сервізи, молочники, свічники й статуетки”.
У колекції Рівненського обласного краєзнавчого музею зберігається колекція порцелянового посуду із 13 предметів. У 2022 році їх оцифрували. Загалом, в Україні збереглися невеликі колекції, додала музейниця.
Як позначали корецьку порцеляну
Зі слів Ольги Морозової корецька порцеляна мала декілька різновидів клейм. З 1800 років це було всевидяче око, намальоване золотом, червоним і чорним кольорами. Від нього також проводили сонячні промені й ставили підпис “Корець” латиницею, інколи на посуді трапляються і слов’янські літери.
Музейниця додала, що у другій половині XIX століття, цей корецьку порцеляну підробляли інші фабрики й ставили клеймо. Й нині дослідникам тяжко визначити, де оригінал.
Які розписи притаманні корецькому порцеляновому посуду
Майстри були переважно місцеві, тож і розписували посуд тим, що бачили довкола, пояснила Ольга Морозова:
“Зокрема, зображували волошки. Взагалі, квіткові композиції були популярні на початку XIX століття. Це, як правило, була велика квітка посередині чашки чи тарілки, навколо якої розміщували маленькі квіти. Малювали також полуницю або суниці. Зображали й різні архітектурні споруди, як правило, італійські. Особливістю корецької порцеляни була циліндрична форма чашки й глибока тарілочка”, — розповіла Ольга Морозова.”.
Окрім столових наборів, робили ще великі тарелі та вази.
Занепад корецької фабрики
У 1810 році на фабриці сталася пожежа, згоріли й склади з готовою продукцією.
“Виробництво відновили у 1812 році, але воно здорожчало. Помер князь Чорторийський і воно перейшло у власність його дочки Клементини Чорторийської, дружини Євстахія Сангушка. Той був військовим, учасником двох польських повстань. Згодом його заслали до Сибіру і в 1844 році він помер. Після смерті чоловіка Клементина переїхала до Славути”, — розповіла Ольга Морозова.
Корецька фабрика остаточно перестала діяти у 1839 році, на місці, де вона стояла, нині нічого не залишилося.
“Поляки вважають, що корецька мануфактура — це перша порцелянова фабрика у Польщі, тому що Україна тоді входила до складу Речі Посполитої”, — зауважила Ольга Морозова.
У 2019 році корецьку порцеляну експонували в обласному краєзнавчому музеї. Як це відбувалося — у сюжеті Суспільного.
Титульне фото: Вироби порцелянової мануфактури в Корці. Фото: Рівненський Обласний Краєзнавчий Музей
Юлія САВЧУК
Загрузка...