Різдвяна вітальна листівка — давно вже обов’язковий атрибут улюбленого свята мільйонів. Однак її перша поява, хоча й була в цілому приємною несподіванкою, однак її творців мало не звинуватили в моральному злочині.
Перша різдвяна листівка як комерційний проєкт (тобто на продаж) з’явилась у Великій Британії. Її поява припала на час правління королеви Вікторії, на добу, яку історики потім назвали добою вікторіанської моралі. Це була епоха суворих і водночас дріб’язкових правил пристойної поведінки в суспільстві, які згодом стали синонімом лицемірства і “святенництва”. Усе тогочасне життя мешканців Туманного Альбіону було сповнене повчальності, показного пафосу і пристойності. Який це має стосунок до першої різдвяної листівки? Читайте.
“Батьком” різдвяної листівки, якому й належала ідея надсилати спеціальні вітальні картинки на Різдво, а потім запустити їх масову серію у продаж, став представник вершків англійського суспільства вікторіанських часів сер Генрі Коул.
Він — винахідник, підприємець, громадський діяч, один із організаторів першої Всесвітньої виставки 1851 року, творців художньо-промислової школи та знаменитого лондонського Музею Вікторії та Альберта. Англійські історики також приписують цьому добродієві ключову роль у введенні поштової системи Penny Post (пошта за пенні), що в подальшому лягла в основу сучасної поштової справи в усьому світі. Генрі Коула також називають одним із “хрещених батьків” першої в світі поштової марки — “Чорний пенні”. Сер Генрі створив її ескіз. Відтак Генрі Коул був неординарною особистістю і можна лише здогадуватись, скільком людям йому доводилося писати вітання на кожне Різдво. Адже в ті часи правила хорошого тону зобов’язували вітати з прийдешнім святом не лише всіх родичів, а й друзів і знайомих. Вітання зазвичай писали на чистому звороті візитівок, які потім розсилали поштою або їх розносив кур’єр.
І ось одного разу сер Генрі попросив свого приятеля художника Джона Хорслі зробити йому візитівку зі святковим різдвяним сюжетом і написом:”Веселого Різдва та Щасливого Нового року!”.
Джон Хорслі створив триптих, у центрі якого зобразив сімейство сера Генрі, а з обох боків розмістив сцени благодійності, милосердя і співчуття. Унизу поставив позначку “від кого”, щоб отримувач бачив, хто надіслав вітання. У якості матеріалу використовувався жорсткий картон, а картинки розмальовувались вручну. Візитівка-картинка мала шалений успіх і стала предметом гордощів тих, хто її отримав.
І тоді сер Генрі подумав: а чому б не виготовити таких листівок більше і не продавати їх усім охочим? Це ж принесло б непоганий дохід!.. У грудні 1843 року з оригіналу було віддруковано близько тисячі екземплярів і віддано в продаж до лондонських магазинів за ціною в один шилінг з невеличкою торговою націнкою від продавця. Це було недешеве задоволення — фактично денний заробіток некваліфікованого робітника. Проте комерція “прогоріла”. І зовсім не через дорожнечу… Втрутилась горезвісна вікторіанська мораль: коли потайки можна робити все, що завгодно, але про людське око — все має бути манірно і благопристойно. Сюжет листівки викликав хвилю обурення з боку вікторіанських “охоронців моральності”. Якщо роздивитись зображення прискіпливіше, то можна побачити, що не лише дорослі члени сім’ї Коула зображені з келихами вина, а й просто в центрі листівки зображено маленьку дівчинку, що п’є червоне вино з маминих рук.
Поштівка одразу набула скандальної слави. Лицемірні прибічники “пристойності” здійняли такий галас і влаштували такий “громадський осуд”, що тираж наполовину залишився нерозпроданим і подальший випуск листівки було заборонено. Проте, попри все, ідея з вітальною картинкою таки припала до душі споживачам. І через три роки після першої спроби комерційного тиражу було надруковано партію листівок у кількісті 2 050 штук, які було розпродано. Утім, Генрі Коул був впевнений, що інтерес публіки до його різдвяної листівки не що інше як швидкоплинна данина моді, а ніяк не бізнес. Проте він помилився. З 1860-х виробництво різдвяних листівок було поставлено на потік.
А що ж наша різдвяна “піонерка”? За матеріалами світової преси, нині в світі в приватних колекціях збереглося кілька десятків штук різдвяної листівки Коула-Хорслі.
У листопаді 2001 року на одному з численних аукціонів Великої Британії одну таку листівку, надіслану Генрі Коулом своїй бабусі з підписом “великий вікторіанець” продали за рекордні 22,5 тисячі фунтів стерлінгів. Учасник торгів забажав залишитись неназваним. Аукціонний будинок Christie’s в Лондоні також продає одну з рідкісних листівок з цієї серії і очікує, що ціна за неї складе від 5-и до 8-и тисяч фунтів стерлінгів.
Ще трохи найстаріших різдвяних листівок.
За матеріалами відкритих інтернетджерел