Театр – це життя. Проте і життя – це також театр. Так було колись, є зараз і воно не зміниться, очевидно, ніколи. Навіть найбагатшим і найбільш впливовим історичним діячам доводилося не просто виконувати визначену їм долею роль, але й ситуативно одягати маску, якої вимагали непередбачувані обставини. Десь так сотні років …
У міжвоєнний період Львів, перебуваючи у складі Польської держави, перетворився на справжній центр автомобільної культури. Вулиці міста, що стрімко модернізувалося, заповнили витончені європейські седани та потужні американські автівки. Основними гравцями на тогочасному ринку виступали гіганти автопрому з США, Франції, Німеччини та Італії. Зокрема, львів’яни надавали перевагу маркам Ford (легендарна модель …
Кримінальна хроніка Галичини початку XX століття не перестає дивувати дослідників. Гортаючи архівах часопису “Nowości Illustrowane” за 1910 рік, можна натрапити на сюжет, який сьогодні назвали б корупційним скандалом року. У стінах найсуворішої в’язниці міста — знаменитих “Бригідок” — арештанти примудрилися облаштувати нелегальний “монетний двір”. В’язниця з “веселими” традиціями На той …
У самому серці стародавнього Самбора, на затишній площі, де кожен камінь дихає історією, височіє величний храм Різдва Пресвятої Богородиці. Його адреса — місто Самбір, площа Церковна, 5 — сьогодні відома далеко за межами України [1]. Саме тут, у тиші намолених стін, спочиває реліквія, яка впродовж століть перетворює це місто на …
Село Білий Камінь, що на Золочівщині, сьогодні видається тихим і провінційним, проте його каміння пам’ятає часи, коли тут вирішувалася доля королівств. Головним свідком колишньої величі є костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії — об’єкт, який поєднує в собі витонченість європейського бароко та суворість оборонної архітектури [1]. Нині цей храм перебуває у …
Коли сучасний львів’янин скаржиться на блекаут, історик лише усміхається, згадуючи Львів середини XIX століття. Тодішня темрява була не прикрою перервою в комфорті, а природним станом речей, що сформував унікальну культуру “сутінкового дозвілля”. До появи першої електростанції у 1894 році та її повноцінного запуску, місто жило в ритмі мерехтливих свічок та …
Сьогодні ми сприймаємо філіжанку кави як символ затишку та дружньої розмови, але ще сто років тому вихід “на каву” був справжнім соціальним викликом для жіноцтва. Довгий час львівські заклади лишалися суворо чоловічими територіями, де панував запах міцного тютюну та гучні політичні суперечки. Про те, як львівські пані змінили кавовий етикет, …
Якщо 31 грудня Львів нагадував вируючий казан, а першого січня — парадний салон, то другого січня місто нарешті знімало маску і визнавало: свято було надто бурхливим. В цей день у львівських кнайпах та рестораціях наступала “ера гарячої ложки”. Це був час, коли навіть найбільш витончені пани міняли шампанське на кислі …
Початок XX століття у Львові — це час, коли Новий рік (або Сильвестр) остаточно вийшов за межі родинних віталень у публічний простір. Головним центром тяжіння 31 грудня була вулиця Академічна (нині — проспект Шевченка) та площа Марійська (нині — Міцкевича). Найпрестижнішою локацією вважався готель «Жорж» (пл. Міцкевича, 1). У 1901 …
Не так часто героями оповідок про місто стають архієпископи. Останні тихо та сумлінно виконують свою роботу, несуть хрест душпастирських обов’язків, що рідко буває поміченим та оціненим у суспільстві. Проте, так є не завжди і ці слова точно не про львівського архієпископа Яна Анджея Прухніцького. Активна та дієва людина, він був …
Головна героїня даного циклу текстів була тіткою короля Речі Посполитої Станіслава Лещинського, а також родичкою талановитого полководця, чиє ім’я часто згадували в переліку претендентів на престол – Станіслава Яна Яблоновсього. Вона регулярно слала смс-ки гетьману Війська Запорозького Івану Мазепі і отримувала їх у відповідь від нього. Не буде помилкою вважати, …
У 1906 році львівська преса визнала: “Львів – місто картярів і шулерів. У нас багато ледарів і небесних птахів [так називали всіх, хто не бажав заробляти на життя чесною працею, – Ю.В.], які хотіли б жити ні орючи, ні сіючи”. Тут згадався віршик: “Птічка божія живйот – і нє сєєт, …
