…Риплять і похитуються старі дерев’яні сходи. За майже два століття чиїх тільки кроків вони не відчували! Від галасливих гімназистів і самодержців царських, до німецьких та комуністичних намісників. Таємницями і цікавинками тут дихає кожен закуток.
Він був символом старого Рівного й міг стати архітектурною родзинкою сучасного. Про нього складали легенди. Його підпалювали, висаджували в повітря, грабували, і просто не перешкоджали часові робити свою руйнівну роботу. Та величні мури все не здавалися. Аж ні — маніакальний натиск руйнівників минувшини таки зробив свою чорну справу.
“Побувати” на рівненському майдані Незалежності початку минулого століття і ще давніше змогли ті, хто прийшов на презентацію дослідження рівненського краєзнавця Василя Гудзія.
У дня Перемоги непроста історія. Його то підносили до рангу головного свята країни, а то “спускали” до рівня ветеранських посиденьок. День Перемоги мав два обличчя — казенно-помпезне та людське, народне, те, що зі сльозами на очах.
Його творча спадщина так і залишається невивченою, хоча спроектовані ним будівлі й донині є окрасою Рівного. А декотрі чиновники з галузі будівництва та архітектури на запитання, чому не беруть за взірець будівлі Бориса Андрєєва, розбудовуючи, наприклад, історичний центр Рівного, досі запитують: “А хто це такий?”.
Реконструкція літньої естради парку імені Шевченка триває. Амбітний проект обіцяє нам повне оновлення створеного за типовими радянськими канонами концертного майданчика. А якими ж були попередниці теперішньої “зеленки”?
Про засилля зовнішньої реклами на вулицях Рівного не говорив тільки лінивий. Нарешті дійшли руки до цієї проблеми і в міської влади. На нещодавньому засіданні виконкому було ухвалено рішення про запровадження трирічного мораторію на розміщення зовнішньої реклами.
Якщо в багатьох містах старовинні міські фонтани визнано пам’ятками архітектури та мистецтва, то в Рівному фонтани загалом можна перелічити на пальцях однієї руки. Та й збереглися вони в основному в міському парку. Однак нині вони радше схожі на пам’ятки недбальству. А колись фонтанів у Рівному було мало не на кожному …
Оновлено У ніч на 22-е квітня 66 років тому тихо, підступно, із “благими” намірами влада Рівного знесла святиню, яка понад 200 років була духовним оберегом міста, якій поклонялися не лише міські жителі, а й численні гості міста і подорожні.
Над деякими сторічної давності правилами перевезення пасажирів сучасні рівняни тільки посміялися б. Утім, як свідчать архівні документи, колись вимоги до учасників дорожнього руху були набагато суворіші, ніж тепер.
Там спочиває історія Рівного, і “спить” совість місцевої влади, яка не вбачає у цьому пам’ятникові під відкритим небом чогось унікального й не вважає за потрібне опікуватися ним.
На початку ХХ століття їх називали “циклістами”, вважали небезпечними диваками, і навіть забороняли з’являтися з таким видом транспорту в публічних місцях…
