Рівненський футбол народився сто років тому
У футбол на Рівненщині грали вже на початку ХХ століття. Хоча вже тоді рівненські майстри шкіряного м’яча добряче “бомбили” суперників, найтитулованішу команду краю намагалися заборонити.
У футбол на Рівненщині грали вже на початку ХХ століття. Хоча вже тоді рівненські майстри шкіряного м’яча добряче “бомбили” суперників, найтитулованішу команду краю намагалися заборонити.
Неспокійно нині почуваються працівники Рівненського краєзнавчого музею. Їхньому директорові Олександру Булизі поки що не продовжили трудовий контракт на наступний термін.
Німці повністю заволоділи Рівним 28 червня 1941 року. Десятиліттями про те, що ж насправді відбувалося під час боїв за місто, радянська пропаганда воліла мовчати, як і залякані місцеві мешканці. Лише нині потроху відкривається страшна правда тих днів.
Попри протести громадськості й судові позови “висотка” за краєзнавчим музеєм у Рівному потроху “росте”. Утім, наразі забудовник може почуватися безпечно — ніхто до нього вже не позивається.
Хаос, паніка, невідомість панували в Рівному в перші дні війни. “Червоні” начальники і командири пакували валізи й чкурнули з міста перед самим приходом німців, залишивши населення наодинці з окупантами.
Рівне і Луцьк — міста-сусіди розташовані практично в годині їзди одне від одного. У них схожі історичні долі й сьогодення. Щоправда, сучасний Луцьк порівняно з Рівним видається більш привабливим для туристів. Принаймні об’єктів давньої архітектури й історії, де б допитливий екскурсант міг задовольнити свою цікавість, у Луцьку незрівнянно більше.
Чи багато в Рівному старовинних будинків, де збережено автентичні внутрішні двері, з дерев’яним різбленням у вигляді ініціалів власника будівлі? Вочевидь, що ні. Утім, це лише одна із родзинок цього незвичного будинку.
Від статусної колись для міста споруди до занедбаної напівзруйнованої будівлі незрозумілого призначення пройшов шлях цей історичний будинок. Майже сторічна споруда, яка колись була окрасою комплексу військового містечка, нині ризикує стати черговим об’єктом-кандидатом на місце в списку втраченого назавжди.
Шістдесят років тому його башти з гострими шпилями ще височіли над містом, а сама будівля була окрасою старого Рівного. Нині лише укорочені, обезглавлені вежі нагадують про колишню велич зруйнованої святині.
Ставок у Басовому Куті, річка Устя, а згодом — плавальний басейн. Так у давнину рівняни рятувалися від літньої спеки. Утім, тодішній водний відпочинок мав певні нюанси. Нині за “доброю” традицією останніх років Рівне знову розпочинає літній відпочинковий сезон з повним “асортиментом” інфекцій у єдиній пристосованій для купання водоймі — Басовому …
Колишня “яничарка”, а можливо, будинок управителя маєтком Любомирського, а чи помешкання директора Рівненської гімназіїї — кому саме належав будинок на розі сучасних вулиць Драгоманова-16 Липня, ще належить встановити дослідникам. Але нині він — свідок цікавущих подій у нашому місті, — похилений від часу і недбальства, може поповнити сумний список втрачених …
Реакція рівнян на вперше побачене наживо диво техніки була такою, як у глядачів першого в світі кіносеансу, що зображував прибуття потягу. Коли зі сторони Здолбунова на обрії з’явилося щось таке величезне і, пихкаючи парою та безперервно подаючи гучні сигнали, з оглушливим гуркотом стало наближатися до станції, одні почали утікати, інші …