Унікальний документ повернувся до музею в Острозі

До фондів Державного історико-культурного заповідника Острога передали оголошення від 5 березня 1917 року, яке повідомляло містянам про зречення російського імператора Миколи ІІ від престолу та відмови його наступника князя Михайла Олександровича прийняти владу.

Унікальність цієї події полягає в тому, що пам’ятка повернулася туди, де була надрукована понад століття тому. Про це повідомляється на фейсбук-сторінці Державного історико-культурного заповідника Острога.

Документ — це оголошення мешканцям Острога від 5 березня 1917 року, в якому міський староста Федоров повідомляв про отримані телеграми щодо зречення російського імператора Миколи ІІ від престолу та відмови великого князя Михайла Олександровича прийняти владу. Документ, який зберігався у приватній колекції в Харкові, викупив спеціально для заповідника в Острозі меценат. Однак благодійник волів залишитися неназваним.

Оголошення про зречення царя
Фрагмент оголошення

“Тож перед нами безпосереднє свідчення моменту, коли до мешканців Острога прийшла звістка про падіння російського самодержавства. На великому аркуші розміром 57 × 46 см були оприлюднені маніфести, телеграми волинського губернатора та витяг із наказу по Острозькому гарнізону. Через такі оголошення містяни дізнавалися про події, які в лічені дні змінювали політичну реальність цілої імперії. Для нас ця пам’ятка має ще одну особливу цінність. Унизу аркуша читаємо: “Печ. раз. Острогъ, тип. “Шейнербергъ””, – йшлося в повідомленні на фейсбук-сторінці заповідника.

Фрагмент оголошення, внизу якого зазначено, що його надруковано в друкарні Шейнерберга

Тобто оголошення було надруковано в Острозі, в друкарні Шейнерберга. Це була модернова друкарня, де випускали книги, збірки віршів, альманахи та міські оголошення. Історична будівля колишньої друкарні збереглася донині, тепер там розташовується фондосховище заповідника і діє Музей нумізматики. Після понад столітньої мандрівки документ знову повернувся туди, де в березні 1917-го його надрукували.

Будинок, де на початку ХХ століття була друкарня Шейнерберга

Як повідомляється на сторінці заповідника, пам’ятку вже реставровано — аркуш продубльовано на папір. У подальшому вона може стати експонатом виставки, присвяченої історії Острозького друкарства і друкарні Шейнербергів, або проєкту про Острог у період Української революції 1917–1921 років, зазначають науковці.

Це цікаво  Садова. Вулиця, якої немає

Довідково. Хто такий Микола ІІ і що таке Емський указ

Микола ІІ — останній російський імператор з династії Романових. Був одружений з онукою королеви Великої Британії Вікторії, принцесою Алісою Гессенською, яка прийняла ім’я Олександри Федорівни. Царську родину заарештував Тимчасовий уряд і в ніч з 16 на 17 червня 1918 року в Єкатеринбурзі розстріляли чекісти, спаливши останки. У 2000 році Миколу ІІ канонізувала Російська православна церква. Миколу ІІ називали “кривавим”. Його правління позначилося політичними репресіями, жорстоким придушенням протестів і послідовною русифікаторською політикою щодо української культури. У перше десятиліття його царювання продовжували діяти жорсткі обмеження так званого Емського указу, які суттєво звужували можливості українського друкованого слова.

Емський указ (Емський акт), яким заборонялось усе українське. Фото УКРІНФОРМ

Емський указ (Емський акт) — це таємне розпорядження російського імператора Олександра II, підписане 30 (18) травня 1876 року в німецькому місті Бад-Емс “для пресечения украинофильской пропаганды”. Ним передбачалось: повна заборона на друк і ввезення з-за кордону будь-яких книг українською мовою; заборона видання оригінальних українських творів, перекладів, текстів для нот; заборона українських театральних вистав і публічних читань (дозволяли лише малоросійські пісні у хорах); вимога вилучити українські книги з бібліотек початкових і середніх шкіл; звільнення українських викладачів, які підозрювалися в “українофільстві”. Окремим пунктом було прописано: “Немедленно выслать из края Драгоманова и Чубинского, как неисправимых и положительно опасных в крае агитаторов (“Выслать из края с запрещением въезда в Южн. Губ. и столицы, под секретное наблюдение”).

Дія указу припинилася фактично наприкінці 1905 року після видання Маніфесту Миколи II про громадянські свободи, зокрема, свободу слова. Однак ще на початку ХХ століття цензурна практика доходила до обмеження самого вживання слів “Україна” та “український”, а в 1914 році царська влада заборонила публічне відзначення 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка.

Це цікаво  “Пегаз”, або як у Львові за німців відкривали українську мистецьку каварню

Світлана КАЛЬКО

Оцініть будь-ласка публікацію
(Ще немає оцінок)
Загрузка...