Колись вони були місцями масового відпочинку містян і окрасою міста. Нині ж скоріше відлякують своїм занедбаним виглядом. Рівненські парки і сквери — повноправні й заслужені “мешканці” Рівного. На жаль, чимало з них залишилися тільки в спогадах та на сімейних фотографіях.
Рівненські сквери і парки цілком заслужено можна віднести до історичних пам’яток нашого міста. Щоправда, про деякі з них нині стерлася навіть пам’ять. А між тим у кінці XIX століття Рівне вважалося одним із найбільш благоустроєних міст Волинської губернії (щоправда, вистачало й антисанітарії, але тут не про це). І не в останню чергу завдяки великій кількості зелених насаджень. Парки, сквери і сади, передмістя-фільварки — Рівне потопало в зелені. Пересвідчитися в цьому можна завдяки тогочасним світлинам.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/2-Рівне-1920-х-років-1024x604.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/3-Вид-на-Рівне-з-висоти-польоту-птахів-міжвоєнний-період-1024x669.jpg)
Про те, що втрачено назавжди
Про місця, де колись були впорядковані сквери і парки, нині згадують старожили Рівного. Зокрема, розповідають про тополевий сквер з гіпсовими фігурами неподалік залізничної колії. Вочевидь, ідеться про так званий відомчий Парк залізничників, який навіть мав своє літнє дерев’яне приміщення театру. Цей парк існував орієнтовно на місці теперішньої Привокзальної площі.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/4-Сквер-на-Привокзальній-площіі.-Середина-1950-х-років.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/5-Перон-станціїї-рівне-середина-1950-х-років.jpg)
Підтвердження цьому знайшов, зокрема, рівненський дослідник старовини провідний інженер-програміст РОКМ Дмитро Маслов. Як він каже, на карті топогеодезичної зйомки Рівного 1926 року якраз на місці нинішнього скверу на Привокзальній площі позначено Парк Колейовий, тобто Залізничний.
Ошатний сквер з популярними в 1950-1960-і роки гіпсовими статуями оточував старий стадіон “Колгоспник” на Замковій. Рештки цієї паркової зони зникли на початку 1990-х у нетрях промтоварного ринку. Безслідно зник парк, який тягнувся уздовж Усті аж до Басового Кута. Як виглядала ця мальовнича місцина, можна побачити на світлинах 1950-1960-х років.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/6-берег-Усті-Набережна-1024x494.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/7-набережна-Устя.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/8-Набережна.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/9-На-березі-Усті-фото-з-родинного-архіву-автора-1024x720.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/10-Так-виглядала-набережна-Усті-на-поч.-50-х.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/11-набережна.jpg)
Давно немає скверів на вулиці Чорновола (на місці, де нині знаходиться ЦУМ-Екомаркет), біля Воскресенського собору.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/12-Сквер-з-кінотеатром-Смена-і-памятником-вождям.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/13-місто-будується-але-всюди-зелень-1967.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/14-Сквер-біля-Свято-Воскр.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/15-Той-же-сквер-біля-собору-який-у-1950-і-перейменув-в-Матері-і-дитини.jpg)
На місці колись ошатного, затишного скверу поруч із автовокзалом польських часів (сучасна територія під мостом у бік вулиці Пересопницької до переїзду) нині захаращена й невпорядкована територія незрозумілого призначення.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/16-Сквер-при-колишній-вул.-Понятовського-нижнє-фото-сучасний-вигляд.jpg)
З польських джерел дізнаємося, що цей сквер при вулиці Гарбарській (пізніше Понятовського) з’явився завдяки старанням Товариства благоустрою міста.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/17-Дбали-про-сквер-і-мешканці.-З-родиного-архіву-Гарасимовичів.-На-фото-праворуч-Юліуш-Гарасимович-1024x699.jpg)
На світлинах, що зберігаються в Національному цифровому архіві Польщі, можна побачити дійсно благоустроєний, охайний зелений куточок міста, з квітниками і басейном, лавками і розміченими алеями.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/18-сквер-княгинницького-пересопницька-30-ті.jpg)
Ліворуч видно фрагмент автовокзалу і навіть автобуси. А ще — цікавий будинок з балконом, де колись була аптека. Він зберігся до наших днів. Занедбали цю територію уже за радянської влади.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/19-сквер-понятовського.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/20-Будинок-що-зберігся.jpg)
Розчищаючи місто від старих аварійних дерев, комунальники подекуди невиправдано “зачистили” його й від улюблених містянами зелених зон.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/21-Сквер-на-місці-теперішньої-Театральної.jpg)
Від улюбленого місця побачень — до кам‘яних “джунглів”
Попри чимало зелених зон, Рівне здавна потерпало від нестачі загальнодоступних відпочинкових парків. Недовго частково цю потребу задовільняв сад-парк “Сєлянка”. Згодом загальнодоступним став парк на території фільварку князів Любомирських на Гірці (про нього буде окрема розповідь). Однак згодом і він уже не відповідав потребам міста. Право власності на територію колишнього палацово-паркового ансамблю Любомирських у районі сучасних Замкової-”Лебединки”, де можна було б створити міський парк, тоді ще місто не набуло. Та й на осушення тієї заболоченої місцини потрібні були великі кошти і час. Тоді влада згадала про заміський гай Грабник. Історія його виникнення (залишки цього гаю, а потім парку, ще зберігаються між Палацом дітей і молоді й музичною школою №2), відома рівнянам, які цікавляться історією міста.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/22-вид-на-місто-з-Грабника.jpg)
У кінці ХVIII століття на північно-східній околиці Рівного на забаганку власника міста князя Станіслава Любомирського було висаджено величезний грабовий гай. Бо вельможа забажав мати місце для полювання неподалік своєї рівненської резиденції. Згодом цю місцину, як і район нової забудови Рівного, назвали Грабником. На початку ХІХ століття, коли місто дедалі більше розбудовувалося в східному напрямку, частину лісу власник міста віддав під кладовище, яке досі зберегло свою назву — Грабник. Частина ж насаджень аж до початку ХХ століття так і залишалася лісом. Оскільки якихось інших насаджень поблизу Рівного в той час не було, мешканці міста, особливо закохані пари, часто обирали гай для усамітнених прогулянок. Мальовнича улоговина поступово ставала неформальним місцем відпочинку, а в буремні революційні роки — так званих маївок та нелегальних зборів революціонерів. Там таборилися біженці під час Першої світової.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/23-1915-грабнік-біженці-Гудзій.jpg)
Згодом там почали влаштовувати й масові міські гуляння. Щоправда, з дозволу власника землі князя Любомирського. У архівних документах 1912-го року згадується, як рівненська міська Дума “испрашевала разрешения князя Любомирскаго на устройство всенароднаго гулянья в роще “Грабник” з нагоди сторічного ювілею війни Росії з Наполеоном.
Під час активної забудови Грабника в кінці 1920-х–на початку 1930-х років там селилися люди заможні, в основному польські осадники, військові. Донині подекуди збереглися в тому районі оригінальної архітектурі особняки.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/24-грабник-30-ті.jpg)
Це був єдиний район міста, в якому ще на стадії проектування було передбачено систему водопостачання. З часом грабовий гай дедалі більше поступався приватним і громадським будівлям, а колишні лісові просіки – вулицям. Залишилася незайманою частина природної улоговини. Однак її перетворенню в міський парк передувала тривала бюрократична тяганина.
Як ішлося в одній з публікацій тогочасних “Волинських відомостей”, частина магістрату і міської ради з невідомих причин неприязно ставилася до Грабника, не бажаючи цю ділянку приєднати до міста, попри нагальну потребу в загальнодоступному парку. Як писала тогочасна преса, громадськість міста активно обстоювала ідею створення парку саме там. Коли ж нарешті в 1929 році було розроблено проект парку, на його втілення забракло коштів. Ентузіасти пропонували навіть облаштувати парк коштом громади міста. Лише в травні 1933-го, коли магістрат викупив землю в князя Любомирського, розпочалися роботи із закладення парку на Грабнику площею 4 гектари. Як писала тоді газета “Волинь”, було висаджено 1 700 дерев.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/25-вхід-в-парк-на-грабнику.jpg)
Перше деревце посадив ініціатор закладення парку голова міської ради Тадеуш Шемплінський в присутності правління міста. Стрічку при вході в парк під час церемонії відкриття перерізав Волинський воєвода Генрик Юзефський. Парку присвоїли ім’я польського президента Мостіцького.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/26-юзефський-на-відкритті-парку-на-грабнику-1024x747.jpg)
Радянське минуле старого парку
У повоєнні роки старому парку присвоїли ім’я Сталіна, а після розвінчення культу його особи — перейменували на парк імені Хрущова. До початку 1960-х, доки до іще одного міського парку – імені Шевченка – не прирізали додаткові гектари, парк імені Хрущова був центральним рівненським парком.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/5img07535-1024x685.jpg)
Оформили його в стилі того часу — переважали гіпсові фігури на кшталт “дівчат із веслами” та інших предметів комуністичної монументальної пропаганди. Маленькі фігурні фонтани у вигляді дівчат, що тримають таці з квітами й фруктами, і кам’яних квіток прикрашали його алеї.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/27-Рівненський-архівіст-і-автор-краєзнавчих-досліджень-Чеслав-Хитрий-у-парку.jpg)
У парку влаштовували масові міські гуляння та святкування – Проводи Зими, Свято пісні, Свято урожаю. Був там літній кінотеатр “Комсомолець” — стіна з кіноекраном і рядами лав просто неба, щоправда, огороджений. Сеанс зазвичай розпочинався, коли темніло. Паркан навколо кінотеатру був невисоким, тож місцеві хлопчаки перелазили через нього в темряві й дивилися кіно безкоштовно. А декотрі влаштовували собі глядацькі місця на навколишніх деревах.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/28-Піонерські-заходи-в-парку.jpg)
Була в парку й невеличка сцена у вигляді мушлі для виступів творчих колективів, а також — гойдалки-човники. А ще — танцювальний майданчик, де грав “живий” оркестр. Ці споруди протрималися в парку до кінця 1970-х років, поки зовсім не зруйнувалися. Поступово, з розширенням і реконструкцією парку імені Шевченка, старий парк на Грабнику, який тоді вже перейменували на Жовтневий, втрачав свою актуальність для міста і згодом прийшов до запустіння. Коли наприкінці 1970-х через густі зарослі парком стало небезпечно ходити темної пори, то влада, замість навести лад і забезпечити охорону громадського порядку, просто вирубала парк. Щоправда, у 1980-х, коли на території парку збудували Палац дітей і молоді, а ще пізніше — музичну школу, з’явилася надія на його відродження, проте… Замість того, щоб посадити нові дерева на місці вирубаних, парк забудували потворними бетонними конструкціями в стилі комустичної пропаганди як доповнення до комплексу Палацу дітей і молоді.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/29-замість-зелених-алей-бетон.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/30-Занедбана-вежа-на-костровій-площі.jpg)
Проте і це не довели до ладу, в 1988 році через відсутність фінансування роботи припинили. Скупчення потворних напівзруйнованих бетонних конструкцій і нині відлякують своїм виглядом тих, хто наважується ступити на територію парку. Напівзруйновані й небезпечні кам’яні “джунглі” справляють гнітюче враження. Утім, як і сама бетонна глиба будівлі Палацу, яка швидше нагадує каземат, а не місце для дозвілля дітей. Це ж як треба не любити дітей, щоб таке для них побудувати!
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/03/31-Старий-парк-одягли-в-бетон.jpg)
Долю занедбаного парку із бетонними потворами намагалися вирішити міські депутати. Як відомо, обговорювалися пропозиції продажу земельної ділянки або оренди її під побудову аквапарку. Однак і досі через невпорядкованість документації на цю ділянку землі жоден із проектів не реалізовано.
Була в історії старого парку на Грабнику ще одна цікава сторінка — виставки досягнень промисловості і сільського господарства. Про це — у продовженні.
Джерела фото: фонди ДАРО, NAC, РОКМ, особистий архів автора