Кінозал та ресторан у святині та інші цікавинки з історії Почаївської лаври

Архітектурний комплекс Почаївської Свято-Успенської лаври вражає красою. Однак не менш вражаючою є її історія. Про неї розповідають, зокрема, унікальні світлини та малюнки, які зберігаються у багатьох закордонних архівах.

За легендою, Свято-Успенська лавра була заснована в 1240 році на місці чудотворного явлення Богоматері. Буцімто вона з’явилась на високій горі у вогняному стовпі, там, де облаштувалися ченці, які втекли з Києво-Печерської лаври під час татаро-монгольської навали. Від того чудотворного явлення начебто залишився відбиток ступні Богородиці, який заповнився водою — так у тому місці з’явилося цілюще джерело. Утім, перша письмова згадка про Почаївську святиню датована 1527 роком.

Почаївcька обитель, акварель Зигмунда Фогеля, 1791 рік
Підпис гласить: “Вигляд Почаївського монастиря, збудованого графом Миколаєм Потоцьким…”. Малюнок невідомого автора. Національна цифрова бібліотека Польщі
Почаївська лавра. Малюнок І. Агапі, гравюра Серикова. 1875 рік
(“З української старовини”, Київ, 1991 рік)

З середини XVIII до майже середини ХІХ століть монастир належав до греко-католицької церкви. У 1832-у обитель стала православною. Уже наступного, 1833 року, вона отримала статус “лаври”, четвертої за величиною і значенням серед існуючих у російській імперії.

Балюстрада перед Успенським собором. Фото французького археолога, етнографа і дослідника барона Жоржа Де Бей, 1907 рік
Балюстрада перед Успенським собором. Фото французького археолога, етнографа і дослідника барона Жоржа Де Бей, 1907 рік
Троїцький собор, водонапірна башта і дзвіниця. Фото після Першої світової війни

За російської імперії у монастирському комплексі зведено архиєрейський будинок, 65-метрову дзвіницю, надбрамний корпус, Троїцький храм. До речі, архітектором Троїцького храму був той самий Олексій Щусєв, що проєктував мавзолей лєніна в москві. Троїцький храм спорудили на місці колишнього палацу графа Миколи Потоцького в 1906-1912 роках. На будівництво було витрачено шалені на той час кошти – майже чверть мільйона карбованців. Храм був точною копією Троїцького собору Сергієвої лаври, що під Москвою.

Загальний вигляд Почаївської лаври з південного сходу. Гравюра другої половини ХІХ ст.
Почаївська лавра початку ХХ ст.
Ксилографія з видом на Почаївську лавру, виготовлена художником Яном Краєвським. Датована до 1887 року
Почаївська лавра, початок ХХ ст.
Почаїв 1916 рік
Поштова листівка з видом на Почаївську лавру

За свою довгу історію обитель пройшла через багато випробувань. Перша світова та подальші визвольні змагання 1917-1921 років завдали чимало шкоди Почаївській лаврі. Під час Першої світової в монастирі відкрили перев’язочну для поранених вояків, а монахи взяли на себе обов’язки братів милосердя.

Після відступу російських військ у 1915 році в лаврі практично не залишилося монахів. Цінні речі, в тому числі чудотворну ікону Почаївської Божої Матері, мощі святих евакуювали до Житомира.

Фрагмент Троїцького храму з бічним входом
Троїцький храм. Праворуч видно фрагмент дзвіниці (нижній ярус)
Західний бічний вхід до Троїцького храму прикрашено зображенням Почаївської ікони Божої Матері і Собором всіх Волинських Святих
Головний вхід до Троїцького храму. Він прикрашений, як і всі входи мозаїчними фресками

Австрійці порядкували в обителі від літа 1915-го до літа 1916-го, до так званого брусиловського прориву. Вочевидь, розраховуючи затриматися в Почаєві надовго, австрійці облаштовували монастир під свої потреби. Проклали там електромережу та водогін. Успенський храм перетворили в католицький і відправляли там меси.

Троїцький собор Почаївської лаври. Фото після 1916 року. Видно дроти нещодавно прокладених електромереж
Австрійські вояки на території лавр. Ліворуч видно фрагмент водонапірної вежі
Купол Троїцького собору
Вид Почаєва з лаврської 65-метрової дзвіниці. Її будували 10 років і завершили в 1861-у. Архітектор Костянтин Раструханов
Почаїв часів австрійської окупації
Почаїв часів австрійської окупації

У трапезній церкві влаштували кінозал. Як можна побачити на одній із світлин, що зберігається у фондах Австрійського державного архіву у Відні, екран повісили просто серед ікон та фресок. Вояків розважали найкращими художніми фільмами німого кіно та пропагандистськими стрічками й кінощоденниками про військові дії.

Австрійці в лаврі
Кінотеатр у храмі

Зі свого боку, вояки поводилися нешанобливо до святині — не скидали головні убори, палили всередині, приходили п’яними. Або й розпивали спиртне під час кіносеансів. Після відступу австрійського війська з приміщень комплексу було вивезено гори порожніх пляшок.

Троїцький собор періоду австрійської окупації
Троїцький храм

В архієрейському будинку, спорудженому в 1825 році, загарбники облаштували ресторан, прикрасивши його непристойними малюнками.

Ресторан в архієрейському будинку

Окрім архітектурної, його цінність полягає ще й у тому, що в 1846 році під час поїздки Україною тут деякий час жив і працював Тарас Шевченко. Про це свідчить меморіальна табличка на стіні будівлі.

Архієрейський будинок, фото 1988 року
Архієрейський будинок. сучасне фото

Після Першої світової війни, у 1919 році Почаївська лавра була захоплена більшовиками, які розграбували її останнє майно.

Це цікаво  Шість унікальних ікон XVII-XVIII століть знову в Рівненському краєзнавчому музеї

З 1920 до 1939 року обитель належала Польщі, входила до складу Польської православної церкви. Лаврі вдалося уникнути ревіндикації (передачі до Римо-католицькій Церкви) — проти виступила вся православна спільнота, святиню відстояли. Вона була одним із найвидніших православних центрів Польської держави того часу. У 1929 році її відвідав польський Президент Ігнацій Мосціцький.

Президент Польщі Ігнацій Мосціцький (у центрі фото) у супроводі митрополита Православної церкви Польщі Діонісія (праворуч від нього), волинського воєводи Генрика Юзефського (ліворуч від нього), військових та духовенства на території Почаївської лаври. Червень 1929 року
Головний вхід до лаври і надбрамний корпус, зведений у 1831 році в стилі класицизму
Поштова листівка 1935 року
Почаївська Лавра, міжвоєнний період
Головна святиня лаври – Успенський собор, зведений у період з 1771-го по 1783-й роки за проєктом Яна Готфріда Гофмана. Собор поєднує два стилі — бароко та рококо. Доопрацьовували проєкт храму Петро і Матвій Полейовські та Францішек Ксаверій Кульчицький. Розписи виконав у 1807 році львівський маляр Лука Долинський
Фото Успенського храму періоду австрійського перебування. Звертає увагу те, що тут відсутня розкішна величезна жирандоль

Як виглядала Почаївська лавра та про її життя у міжвоєнний період можемо дізнатися зі світлин американської дослідниці Луїзи Арнер Бойд. Ця незвичайна жінка — спадкоємиця золотих копалень у Каліфорнії — вирушила в краєзнавчу експедицію сучасною західною Україною і Білоруссю після участі в Міжнародному конгресі географів у Варшаві в 1934 році. На автівці вона проїхала тодішніми Східними Кресами від Львова до Вільно, зробивши понад 700 світлин. Чимало з тих фотографій, у тому числі й Почаєва 1934 року, нині зберігаються в електронних архівах бібліотеки Вісконсінського університету в Мілуокі (США) та Бібліотеці американського конгресу.

Фото з альбому подорожі Україною Луїзи Арнер Бойд
Фото з альбому подорожі Україною Луїзи Арнер Бойд
Фото з альбому Луїзи Арнер Бойд
Почаївська Лавра, 1934 рік. Фото Луїзи Арнер Бойд
Почаївська лавра. Фото міжвоєнного періоду

У 1933 році, 28 серпня (10 вересня за новим стилем), на день преподобного Іова у Почаївській лаврі відбулася подія, про яку воліють не згадувати святі отці московської церкви. У той день Волинська єпархія планувала відзначити 20-річний ювілей єпископства митрополита Діонісія. А обернулося все велелюдною маніфестацією за участі близько 20 тисяч вірян.

Віруючі на території Почаївської лаври, 1933 рік

Ось як описав подію видатний вчений, громадський та церковний діяч Іван Огієнко.

“Перед закінченням Богослужби двоє юнаків повісили на величезній дзвіниці довжелезного українського жовто-блакитного прапора. І тільки прапор замаяв, як сотні інших українських прапорів та транспарантів замаяли скрізь на монастирському подвір’ї. Написи на транспарантах були головно такі: “Хочемо Української церкви!”, “Хочемо тільки українського єпископату!”, “Хочемо української богослужбової мови!”, “Діонісій, геть до Москви!”, “Почаївська лавра мусить бути українська!”. …Духовенство веде “зі славою” митрополита і всіх єпископів до єпископського дому. … І тільки митрополит Діонісій показався, як тисячі народу загукали: “Діонісію, геть у Москву!” А потім усі вигукували ті гасла, які були написані на їхніх прапорах. …Митрополит Діонісій утратив притомність і духовенство на руках понесло його до архієрейського дому. А молодь не переставала вигукувати на всі голоси…”.

Того ж дня відбулося віче неподалік лаври, де обговорювали питання українізації Церкви. Участь у ньому взяли українські депутати польського сейму Степан Скрипник, Михайло Тележинський, Іван Головацький. Митрополит Діонісій та єпископат змушені були піти на певні поступки. Діонісій зрікся кафедри Волинської єпархії. У 1934 році волинським архієпископом став українець Олексій (Громадський). Проповіді в лаврі почали виголошуватися українською мовою. Хоча в лаврі й далі домінували проросійські настрої, однак духовенство змушене було зважати на вимоги громадськості й робити певні кроки в українізації церковного життя.

Поштова листівка до 1939 року із виглядом на Почаївську лавру

Зі злагодженого в цілому барокового архітектурного ансамблю Почаївської лаври дисонансом “звучить” так звана “неоросійська” архітектура збудованого в 2013 році Преображенського собору. Його побудову мотивували тим, що на великі свята храми лаври не вміщають усіх вірян. У Преображенському одночасно можуть поміститися чотири з половиною тисячі осіб. Його дахи вінчають 33 покритих золотом бані різних розмірів. Преображенський храм перевищує на 14 метрів головну святиню лаври Свято-Успенський собор.

Преображенський собор 2013 року побудови. Преображенський храм вражає своїми розмірами: 66 метрів довжина, 52 метри ширина, 70 метрів висота

Храм вражає внутрішнім непомірно дорогим, якимось аж непристойним для храму, оздобленням. Розписи всередині виконані не фарбами, а мозаїкою, вражає об’ємами люстра під головним склепінням, візерунчаста мармурова підлога, багатоярусний різьблений позолочений іконостас… Яка вже там скромність духовна і тілесна, до якої так ревно закликають панотці! Вони якраз таки полюбляють, щоб все було “по-багатому”. Натомість жінкам-туристкам у джинсах чи шортах і досі видають довгі спідниці і хустки — інакше до лаври можна й не потрапити.

Розкіш Преображенського собору Фото: Олександр Вартоха, flickr
Стелю і стіни викладено мозаїкою

Нині Почаївська Свято-Успенська лавра — друга після Києво-Печерської найбільша православна святиня України. Хочеться сподіватися, що її колись таки перестануть називати розплідником “руского міра”.

Монастирські келії 1771-1780 років
Надбрамний корпус, фото 1988 року
Трапезна, фото 1988 року

Джерела фото: collections.lib.uwm.edu; nac.gov.pl; polona.pl https://www.archivinformationssystem.at; http://fotomuzeum.faf.org.pl та інші відкриті джерела

Оцініть будь-ласка публікацію
(Поставлено оцінок: 1, середня: 5,00)
Загрузка...