Просто під стінами старовинної садиби Ленкевичів-Валевських у Гощі археологи наштовхнулись на сенсаційну знахідку, яка може внести суттєві корективи в уже, здавалося б, з’ясовані моменти з минулого цього населеного пункту.
Археологічне дослідження в історичній садибі в Гощі проводилося на замовлення архітекторів, які займаються проєктом її реконструкції. Їхнім завданням зокрема було підтвердити або спростувати існування вежі-каплиці, яка начебто була колись при основній будівлі. Прибічники версії існування вежі посилаються на відоме багатьом краєзнавцям фото міжвоєнного періоду із зображенням схожої на гощанську садибу будівлі з вежею.
Під час розкопок дослідники просто під стіною будівлі розкопали яму, яка, за припущеннями науковців, може бути давнім замковим ровом. У коментарях Укрінформ керівник дослідницької групи, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Науково-дослідного центру “Охоронна археологічна служба України” Павло Нечитайло розповів:
“На території садиби Валевських колись була прибудована висока вежа, яка в основі була прямокутною, а далі – круглою. Вона підвищувалася над всією садибою, але її розібрали. Зараз є намагання відтворити її і ми шукали фундамент тієї вежі. Ми знайшли її фундамент, а також фундамент двох еркерів, що також є важливими архітектурними елементами, і були знищені. Окрім того, ми виявили дуже цікаву яму, яка скоріше за все була ровом замку, що стояв на місці цієї садиби. У XVI столітті тут, імовірно, знаходився дерев’яний замок володаря селища Богдана Гостського, який з кінця XVIІІ до першої половини ХІХ століття зазнає ряд перебудов наступними власниками. І от скоріше за все ми знайшли залишки цього рову. Його ширина – понад 3 метри, а глибина – понад 2 метри”.
За словами Павла Нечитайла, повідомляє Укрінформ, вочевидь, рів був функціональним і його дбайливо вичищали. Утім наприкінці XVIІІ століття, коли замок втратив своє оборонне значення, рів перестали чистити, і він став заповнюватися ґрунтом. Там археологи виявили кахлі з білою поливою та рослинним орнаментом, фрагмент гутної чарочки, а також скелет корови.
“Навіть такі невеликі дослідження є важливими для розуміння історії самої садиби, адже замок там дійсно був не лише за писемними джерелами, адже є рів. Треба розуміти, що рів – це завжди край середньовічного поселення. Навряд чи до цього якісь топографічні межі давньої Гощі були відомі. Завдяки невеликим зондажам і шурфам вони встановлені. Для міста безцінно знати, де воно закінчувалося, і де проходив той рів. Ми знаємо край Гощанського давньоруського городища, яке потім було перетворене у фортецю, й знаходиться на березі Горині, а де проходила його крайня межа від річки, ми не знали, а тепер про це відомо”, – додав археолог.
Як відомо, садиба Ленкевичів-Валевських багато років стояла в запустінні й руйнувалася. Лише останніми роками там розпочались дослідження й пошук коштів на реставраційні роботи в колишньому шляхетському маєтку. Садиба-пам’ятка за задумом місцевої влади в майбутньому має стати привабливим туристичним об’єктом Рівненщини. Наразі там тривають комплексні наукові дослідження, матеріали яких буде використано для проєктування подальших робіт.
Головний архітектор проєкту реставрації та проведення протиаварійних робіт на території садиби Володимир Фомін наголошує, що пам’ятка складна, бо має нашарування добудови і перебудови, тому треба провести дослідження, щоб визначити, що за чим там відбувалося і що є найбільш цінним.
За повідомленням Укрінформ
Загрузка...