“Тілом у Німеччині, душею — в Україні”. Пам’яті Надії Косміаді

Учора, 21-го лютого, в далекому Гамбурзі поховали легендарну для Рівного жінку, яка повернула місту незаслужено забуту частину його історії — Надію Георгіївну Косміаді. Символічне прощання з нею влаштували в цей день і в Рівному.

Донька всесвітньовідомого художника Георгія Косміаді, значна частина життя якого минула в Рівному, скінчила свій земний шлях першого лютого 2022 року, переступивши поріг 98-річчя. У день, коли її поховали в німецькому Гамбурзі, біля будинку, де в Рівному мешкала Надія Косміаді, запалахкотіли поминальні свічки і з’явились квіти. Рівняни прийшли, щоб символічно попрощатись і вшанувати пам’ять непересічної землячки, яка залишила незабутній слід у житті нашого міста.

Доля цієї жінки не має подібних собі в Україні. Після понад 50-річної вимушеної еміграції (у 1939-у родина художника, боячись репресій з боку радянської влади, виїхала з Рівного до Німеччини), 69-річна пані Надія змогла вперше повернутися у місто свого дитинства в 1992 році. Але вона не просто повернулась до Рівного. Решту свого життя вона присвятила тому, щоб повернути нашому місту забуте ім’я свого батька-художника Георгія Косміаді. Адже він мріяв, щоб його картини та творчий доробок його учнів залишилися в Україні.

У 2017-у 93-річна пані Надія поселилася в Рівному, презентувавши в місті своєрідний музей свого батька — Арт-ательє “Георгій Косміаді”. Вона відкрила його в старовинному будинку на історичній вулиці Драгоманова, неподалік того місця, де колись на вулиці Круча мешкала її родина. Разом з величезною творчою спадщиною свого батька Надія Георгіївна перевезла до Рівного й безліч різних предметів, які багато років належали її родині. З цим усім могли ознайомитися і шанувальники творчості Георгія Косміаді, й усі охочі.

У фондах Рівненського обласного краєзнавчого музею і Народного музею історії Рівненської української гімназії зберігається понад 500 документів, що належали Георгію Косміаді, і робіт його рівненських вихованців. У фондовій збірці Рівненського краєзнавчого музею, зокрема — афіші художніх виставок і театральних вистав, дипломи з виставок, свідоцтва педагогічної діяльності Георгія Косміаді, документи і фотографії родини. Невтомно пропагуючи творчість свого батька, Надія Косміаді зорганізувала близько ста виставок його робіт у різних містах України. Вона також займалася меценатством та благодійністю. За свою сподвижницьку працю Надія Георгіївна отримала звання Почесної громадянки Рівного.

Надія Косміаді мріяла, щоб у створеній нею на честь батька галереї збиралися художники, музиканти, влаштовувались цікаві мистецькі імпрези. Цю мистецьку оселю відвідували сотні рівнян і гостей міста, щоб не лише побачити творчий спадок художника Косміаді, а й послухати спогади пані Надії про наше місто. Так було за її життя. Тепер, коли Надії Георгіївни не стало, мистецьку громадськість непокоїть подальша доля арт-ательє, адже воно належить родині художника. Чи не втратить місто цей мистецький заклад? Таке питання РівнеРетроРитм адресував зокрема очільниці міського управління культури і туризму Наталії Лозовській. Вона зазначила, що поки нічого конкретного сказати не може, оскільки з етичних міркувань поки що про будь-які перемовини з родиною Надії Косміаді не йдеться. Однак не виключила, що з боку міської влади буде низка пропозицій аби зберегти спадщину великого художника і пам’ять про його та його доньку.

У свою чергу, Viktor Bulyha на сторінці АРТ-ательє “Георгій Косміаді” розмістив такий пост:

Стосовно останніх днів життя Надії Косміаді. Подробиці повідомила наша землячка Tania Letaiv, яка зараз мешкає у Берліні. Тетяна поспілкувалася телефоном з сином Надії Георгіївни Карлом. Він розповів, що пані Надія померла 1 лютого. До останньої хвилини була у свідомості. Поховання відбудеться 21.02.22 (у Німеччині така тривала підготовка). Карл, який має, як каже Тетяна, трохи подібний тембр голосу з мамою, пообіцяв надіслати карту, де відбудеться прощання і де буде похована мама. Через коронавірус там буде обмежена кількість тих, хто зможе попрощатися. Тетяна планувала поїхати з Берліна в Гамбург на поховання, але через вказану причину, напевно, не зможе цього зробити. Але обов’язково надішле квіти. Це будуть квіти, як написала Тетяна, від усіх рівнян. Карл був дуже розчулений, що подзвонили мамині земляки з її рідного міста, яке вона так любила. Розповідав, що вона завжди з теплом згадувала своє дитинство і Рівне. І цим жила все життя. Тілом в Німеччині, душею в Україні. “Добре що змогла на старості хоча б повернутись в Рівне”. Карл її підтримав у цьому. Надія Георгіївна перенесла “корону”, але “викарабкалась”. Останній рік вже хворіла. Помирала в свідомості, о 3-й годині 1 лютого. Карл був біля мами до пізнього вечора, а потім пішов. Надія Георгіївна отримувала все необхідне, щоб не відчувати болі…. Він розповідав, що усе її життя було дуже активне, але не завжди легке. Карл дуже був потішений, що Тетяна так наполегливо шукала його контакт. Радий буде підтримувати зв’язок. Тетяна йому сказала, що він завжди може приїхати в Рівне і що всі його радо зустрінуть, бо його маму та дідуся у місті шанують і люблять. Карл дуже розчулився і зрадів. Сказав що буде дуже задоволений контакту з усіма, а також цьому будуть раді і дочки, і його кузини…

Якось Надія Косміаді сказала, що вона виконала неписаний заповіт і мрію свого батька, повернувши його творчу спадщину до України, до Рівного, яке він так любив. Тепер — черга за рівнянами, щоб праця цієї унікальної жінки не залишилась марною.