Дорогу Рівне-Корець, як ділянку Києво-Брестського шосе, збудували 165 років тому й відкрили для проїзду 19 квітня. На початках її утримували за гроші місцевих дворян, а селяни відробляли на ній трудодні. Згодом, поява головної дороги зумовила розвиток сіл, прилеглих до неї, і будівництво Бабинської цукроварні, а сполученням Рівне-Корець понад сто років …
Верховний Суд нарешті поставив крапку в справі так званої “Русани” — одного з найстаріших будинків Рівного, довкола якого багато років тривала скандальна суперечка. Відтак новий статус будівлі може дати їй шанс на нове життя. Як відомо, йдеться про одну з найстаріших будівель міста, що, за припущеннями краєзнавців та істориків, входила …
Найдавніша з відомих писемних згадок про річку Устя на Рівненщині припадає на 11 березня 1495 року. Її віднайшов у Литовській метриці дослідник Тарас Годун. Він розповів, що випадково натрапив на дозвільний документ зі згадкою давньої назви річки — Осьвиця. Суспільне з’ясовувало, від чого могла утворитися назва, як і чому трансформувалася …
Історія театральної справи на Рівненщині налічує кілька віків. Широкого розповсюдження набули так звані магнатські театри. Зокрема з кінця ХVIII і до майже середини ХІХ століть були такі в Дубні — у палаці князів Любомирських і в Рівному — також при князівському дворі Любомирських. Це були стаціонарні театри з професійними трупами, підкріплені місцевими обдарованими аматорами сцени. Театри були на повному утриманні Любомирських. Репертуар — опери і п’єси відомих тогочасних авторів. Силами акторів також організовувались масові театралізовані гуляння для місцевого населення з нагоди свят.
Перше стаціонарне приміщення для міського театру в Рівному збудував на власні кошти заможний містянин Лейба Зафран. Нова кам’яниця на 400 глядацьких місць (вона відкрилась 2-го лютого 1908-го року) з чудовою акустикою була одним із найсучасніших театральних приміщень тогочасної Волинської губернії. Рівненський театр Зафрана, в подальшому перебудований під кінотеатр, був центром культурного життя міста до окупації Рівного “совєтами” в 1939 році. Збудований в модерновому стилі театр було реконструйовано в часи німецької окупації. Розбомблене німцями в 1944 році приміщення розібрали в 1949-у.
У міжвоєнний період на Рівненщині існували, окрім професіональних труп, численні аматорські театри українських, польських, єврейських, російських, чеських громад. Діяли аматорські театри при доброчинних товариствах і навчальних закладах. У 1925 році емігрант із Росії антрепренер Олександр Бояровим організував самодіяльний Театр залізничників, який мав власне дерев’яне приміщення у Залізничному парку. У Рівному було організовано режисерські курси, які готували керівників для аматорських театральних гуртків. З приходом у місто “совєтів” в 1939-у нова влада почала розбудовувати так званий радянський театр.
У Здолбунівському краєзнавчому музеї імені Олега Тищенка на Рівненщині облаштовують будуар містянки початку ХХ століття. Його наповнять предметами тогочасного жіночого побуту, щоб відтворити закулісне життя міста 100 років тому, про яке досі майже не говорять. Створити таку кімнату підказала історія Ханни Шустер. Вона, зі слів в.о директора музею Олександра Чижевського, …
У Дубенському замку на Рівненщині з’явилася його мінікопія. Цей подарунок музею зробив місцевий майстер Валерій Вул. Він відтворив середньовічний замок з авторським доповненням десять років тому, а нині передав його в музей, інформують на Facebook-сторінці Державного історико-культурного заповідника в Дубні. Дубенчанин Валерій Вул — майстер історичної мініатюри. Ідею макета замку він виношував …
Сімдесят вісім років тому, 27 січня 1945 року, війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших таборів смерті – Аушвіц-Біркенау. На сторінці Острозького замку нагадали історію та опублікували фото пам’ятних місць Острожчини. В роки Другої світової війни 6 мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики, що передбачала знищення народів і груп, …
На Рівненщині у державному історико-культурному заповіднику Острога оцифровують фондову колекцію, яка налічує понад 78 тисяч експонатів. Гроші на сканування музейних екземплярів отримали завдяки гранту, який організувала ГО “Братство імені князів Острозьких” спільно з Інститутом ім. Ґете та МЗС Німеччини. Серед експонатів — ікона Апостола з апостольського іконостаса. “Вона надійшла у …
Назви рівненських вулиць — чи не основні історичні “об’єкти”, що збереглися до наших днів і доносять до нас правду про минувшину міста. “Сверблячка” перейменувань, на щастя, не зачепила багато старовинних вулиць Рівного, й вони змогли зберегти свої історичні споконвічні назви — Замкова, Шкільна, Литовська, Словацького, Межова, Біла, Крейдяна, Глибока, Коротка, Гарна. Водночас декотрі історичні провулки і вулички назавжди зникли з карти міста або були перейменовані як от Вартова (Гауптвахтна), Гандльова, Колейова, провулок Княжий, провулок Стрілецький, Круча.
Серед рівненських вулиць рекордсменкою з перейменувань є сучасна Соборна, яка змінювала назву десять разів. Її перша відома назва — Головна, потім Шосова. На початку ХХ століття недовго носила назву Романівська. З 20-х років ХХ століття вона стала Третього Травня — з нагоди ухвалення першої польської Конституції 1791 року. У 1941 році вулиця стала Гітлерштрассе, потім — Герінга, згодом — Німецькою. З 1944-го і до середини 1950-х побула вулицею Сталіна, потім — Ленінською. І нарешті на початку 90-х років, уже за незалежної України вулиця отримала назву Соборної.
