Фрагмент столітнього пам’ятника січовим стрільцям відкопали на Рівненщині, про це повідомили у Facebook Костопільської міської ради. Про те, що базальтова брила лежить на території колишнього відділу НКВС в Костополі, місцевий житель Михайло Степчук дізнався ще в наприкінці 90-х років ХХ століття. Тоді віднайшли частину пам’ятника і повернули на місце, на могилу бійців …
За переписом 1897 року в Рівному мешкали 24 573 особи. За переписом 1921 року Рівне було одним з трьох міст Волинського воєводства чисельність якого перевищувала 20 тисяч мешканців — 30 482 особи. Етнічну більшість жителів міста становили євреї — 21 524 особи (70 відсотків). Поляків було 3 948 (12 відсотків), на третьому місці за чисельністю були українці — 3 308 осіб (10,8 відсотка). У 1897-у українців у Рівному мешкало 4 071 особа. Зменшення пов’язане з тим, що перепис 1897 року включав і військовослужбовців, які проходили строкову службу в рівненському гарнізоні. Більшість з них були українцями з інших губерній.
Хоча Луцьк поступався Рівному за кількістю населення саме його було обрано столицею Волинського воєводства. Вочевидь, далося взнаки, що Луцьк знаходився у центральній частині Волинського воєводства, а Рівне — поблизу державного кордону. Воєводське управління складалось з 13-ти департаментів: президіального, самоврядування, землеробства і ветеринарії, комунікаційно-будівельного, промисловості, адміністраційного, громадської безпеки, громадського здоров’я, праці і громадської опіки, праці, опіки і здоров’я, військового, господарсько-бюджетного, постачання. Очолював Волинське воєводство воєвода.
У 1920-1930-х роках Рівне було одним з економічних центрів Волинського воєводства, в якому функціонували сільськогосподарські, фінансові, торгівельні та ремісничо-промислові установи. У місті працювали великі та дрібні ремісничі заклади, діяли ярмарки. З 1930-го року почала діяти загальнопольська виставка-ярмарок “Волинські торги”, яка щорічно приваблювала до міста підприємців і туристів з усієї Польщі та східної Європи. Це давало додаткові інвестиції не лише загалом у Волинський регіон, а й у місто Рівне. Усього відбулося дев’ять “Торгів”. Під час підготовки до 10-х, ювілейних, до міста увійшла червона армія.
“Споруджено до 60-річчя Української Повстанчої Армії Головному командиру УПА Климу Савуру-Дмитру Клячківському та тисячам українських патріотів, які знайшли свій останній спочинок під мурами Рівненської в’язниці НКВД”, – це напис на пам’ятнику в центрі Рівного. На розі вулиць Соборна-Героїв Поліції його встановили у 2002 році, відкрили й освятили 14 жовтня. До …
Сто шість років, починаючи з 24 серпня 1916-го, в Острозькому замку безперервно працює музей. Започаткували роботи з його створення у 1909 році небайдужі до історії свого міста мешканці Острога, які об’єдналися в Братство імені князів Острозьких. Двадцять четвертого серпня 1916 року в Острозькому замку відкрився музей, який безперервно працює до …
Ділянку в історичній частині Острога досліджують фахівці Охоронної археологічної служби України, які мають досвід рятівних робіт у різних регіонах. І вже є цікаві знахідки. Про це повідомляють на Суспільному. Одна давньоруська хата, два дерев’яні зруби часів князів Острозьких, залишки мурованої будівлі XVIII століття і дерев’яна мостова. Ці об’єкти виявили за …
Погортати унікальний стародрук тепер може кожен охочий. Щоправда, не сам оригінал, а його цифрову версію, в якій розставлені акценти на найцікавіші особливості книги. Такий подарунок відвідувачам зробив Музей книги та друкарства, що в Острозі. Про це повідомляється на фейсбук-сторінці музею. Дванадцятого серпня 1581 року, тобто 441 рік тому, в Острозі …
До середини ХІХ століття забудова Рівного, як і решти міст і містечок Волинської губернії, мала нерегулярне планування. Перший генеральний план Рівного було затверджено російським імператором 27 липня 1845 року. Відповідно до нього забудова міста мала здійснюватися цілеспрямовано. Сприяв появі першого міського генплану тодішній власник Рівного князь Фридерик Любомирський. “Затверджувала” план влада царської Росії понад 25 років. Перший проєкт плану було подано архітектором Бургіньйоном ще на початку ХІХ століття після масштабної пожежі в місті.
У 80-х роках ХІХ століття процес забудови Рівного, особливо житловими будинками, активізувався. Якщо в середині XVIII століття в місті налічувалося лише 683 будинки, то в 1887-у їх було понад тисячу, а в 1910-у — три тисячі. Попри переважання дерев’яної забудови, зростала кількість кам’яниць. За темпами їх появи Рівне випереджало інші міста губернії. Якщо в 1893 році їх налічувалося 424, то в 1910-у цегляних будинків було вже 745. Здебільшого кам’яниці зводили в кварталах прилеглих до центру. Вони були більш упорядкованими і ошатними, порівняно з районами передмістя.
У 1884 році власник Рівного князь Станіслав Любомирський зініціював затвердження нового генплану міста. Оскільки вирішення питання затягувалося, то в 1890 році князь звернувся до генерал-губернатора, переконуючи, що прокладення через місто Південно-Західної і Вільно-Рівненської залізниць прискорило зростання кількості населення, а відтак межі міста потребують розширення. Імператор 30 червня 1892 року новий генплан затвердив, однак князя Любомирського він не задовольнив. Новий генплан було спроєктовано лише в січні 1897 року. А затверджено в 1898 році.
Долучалися до благодійницької діяльності й православні церкви та жіночі громадські організації. Одним із найактивніших був Рівненський “Союз українок”. Союзянки завжди відгукувалися на потреби, що стосувалися доброчинності. Наприклад, у грудні 1926 року вони зібрали речі для жінок інтернованих військовослужбовців УНР та доправили їх до табору міста Каліш. У квітні 1933 року вони створили Тимчасовий комітет допомоги потерпілим від повені та граду на Поліссі. Зібрані ними кошти пішли поліщукам на відшкодування матеріальних збитків. На Великдень надсилали подарунки до рівненських тюрем.
