На Оствиці будують вхідну браму

У парку історичної реконструкції “Городище Оствиця”, що розкинувся на правому березі озера Басів Кут у Рівному, зводять вхідну браму-вежу. Давнє городище, що вже встигло стати одним із улюблених місць відпочинку рівнян, дедалі більше набирає обрисів старовинного містечка-парку з облаштованою інфраструктурою. Як відомо, Оствиця за нетривалий період свого існування вже встигла …

У Волинському воєводстві…

У Волинському воєводстві в міжвоєнний період кав’ярні та цукерні, де можна було випити кави й з’їсти солодощів, функціонували лише у таких містах як Рівне, Луцьк, Кременець. Найпопулярнішими в Рівному були кав’ярні “Едвард” і “Раже”. Більш поширеними були ресторани з традиційною українською кухнею: борщ, юшка, вареники, картопля, салати, риба, сир. Можна було замовити страви французької та англійської кухні. Спиртні напої нерідко були дорожчими за їжу. На початку 1930-х років створено Спілку власників гастрономічних закладів, ресторанів, їдалень, барів Волинського воєводства.

У міжвоєнний період у Рівному…

У міжвоєнний період у Рівному діяло чотири великих готелі (такими вважались ті, що мають понад 10 кімнат): “Сан-Ремо” (19 номерів, ціна за добу 3-4 злотих); “Центральний” (18 номерів, 4-8 злотих); “Брістоль” (15 номерів, 3-5 злотих); “Вікторія” (10 номерів, 4-5 злотих). У всіх закладах були телефони і система бронювання. У 1918 році було створено Польське Товариство власників готелів, яке в 1920-у розділилось на два співтовариства — власників готелів і пансіонатів Польської республіки та власників готелів і мебльованих кімнат. Товариство опікувалось проблемами готельєрів та розвитку готельного бізнесу.

У 1913 році в Рівному…

У 1913 році в Рівному налічувалось 35 готелів, більшість з яких мали претензійні назви — “Версаль”, “Бель-В’ю”, “Паризький”, “Сан-Ремо”, “Метрополь”, “Швейцарський”, “Гранд-Отель”, “Континенталь”, “Імперіал”. При них неодмінно знаходився ресторан або буфет. Однак рівень сервісу не завжди відповідав цим високим назвам. За тодішні “блага” цивілізації — щоденну зміну постільної білизни, свіжий рушник, свічку або електричну лампу — доводилось доплачувати. А якщо до номера подавали самовар і топили грубку, то це вважалось послугами рівня “люкс” з відповідною оплатою.

Морочне. Фотоальбом №2. Світлини зібрано священиком Павлом Дубінцем

Фотолітопис життя своїх земляків з села Морочне опублікувала на своєму сайті вчителька Мутвицького ліцею Зарічненської ТГ, яка багато років досліджує і публікує цікаві історії з минулого рідного краю, Валентина Тумаш-Ляховець. Життя далекої поліської глибинки за період 1920-х-1960-х років постає в унікальних світлинах. Про різноманітні захоплення священика Павла Дубінця знає кожен …

“Велика Реставрація” дісталась Острога

Два унікальні об’єкти культурної спадщини Острога поповнили список “Великої Реставрації”. Днями бюджетний комітет Міністерства культури та інформаційної політики (МКІП) погодив виділення субвенцій на ці комунальні об’єкти. Загалом експерти Міністерства в рамках програми “Велика Реставрація” відібрали додатково ще 26 культурно-історичних пам’яток України, на реставрацію та ремонт яких буде виділено кошти з …

У листопаді 1967 року…

У листопаді 1967 року введено в експлуатацію Рівненську телевежу, потужність якої була аналогічною передавачам у Москві та Ленінграді. Оскільки щогла могла заважати літакам Рівненського аеропорту (її висота становила 239 метрів), її збудували в селі Антопіль. Перші передачі Рівненської ретрансляційної телевізійної станції — саме так називався тоді цей об’єкт — вийшли в ефір 7 листопада. Попередницею Антопільської вежі була малопотужна щогла, встановлена на Видумці (зараз вулиця Транспортна) групою аматорів телевізійної справи на напівлегальних засадах.

Уперше після визволення…

Уперше після визволення Рівного від німецької окупації рівняни почули місцеве радіомовлення 28 листопада 1944 року. Невдовзі, окрім Рівного і району, було радіофіковано 25 районів області. Перші повоєнні радіопередачі складались з читання центральних радянських газет, а також й обласної комуністичної — “Червоний прапор”. У подальшому редакційну політику рівненського радіо визначав Київ, а на мовлення відводили всього 50 хвилин на день. Рівненське обласне радіо в 1945-у переїхало на вулицю 16 Липня, в будинок №49/51, а в 1983-у — на вулицю Котляревського, де й знаходиться нині.

Початок розвитку радіосправи…

Початок розвитку радіосправи на теренах Рівненщини поклав перший аматорський гурток радіолюбителів, що виник у Здолбунові. Його зареєстрував у 1925 році місцевий залізничник поляк Цезар Павловський. У подальшому клуби радіолюбителів було зареєстровано в Рівному, Костополі, Сарнах. Є відомості, що в Рівному радіо для масового слухача працювало в 1935 році. Сигнал на приймачі подавався зі Львова. У грудні 1939-го містяни почули нове радянське радіо, а в лютому 1940-го було створено радіокомітет, який розташувався у будинку №10 на вулиці 17 Вересня (тепер Чорновола).

Неймовірна історія династії фотографів Ляховців із села Кухітська Воля

Історію фотографії у селі Кухітська Воля, що нині належить до Зарічненської громади Вараського району Рівненської області, розпочав чоловік, народжений від тамтешнього поміщика і служниці. Так у далекому поліському селі з’явилась династія фотомайстрів. Професорка з Білорусі вивчає історію нашого краю. У березні (2020-го року, – прим. ред.) від докторки мистецтвознавства Білоруського …

У “Хлів” до Олександра Гурістюка

Старовинне село Глинськ, що неподалік Рівного в колишньому Здолбунівському районі, може стати новим мистецьким центром Рівненщини. Відомий рівненський художник Олександр Гурістюк відкрив там художню галерею. Понад сторічна споруда, а точніше — справжнісінський сільський хлів чеської побудови (Глинськ — село, де здавна селилися чеські колоністи), у п’ятницю 17 вересня зустрічав численних …

З осені 1939-го…

З осені 1939-го по червень 1941-го років з території Рівненщини було здійснено чотири етапи депортації населення. За два дні 10-11 лютого 1940-го було виселено 1 601 сім’ю (7 922 особи). 13-14 квітня в азіатську частину РСФСР та до Казахстану було депортовано 380 тисяч осіб — власників великого майна, промисловців, банкірів, торговців, шляхтичів, поміщиків, а також дружин, дітей і батьків раніше арештованих активістів і членів ОУН, “Просвіти”. Депортація у червні-липні 1940-го торкнулась переважно інтелігенції. 15 червня 1941 року було вивезено 416 сімей поміщиків, понад 1 700 сімей осадників, куркулів та колоністів.