Кілька віків тому, вийшовши із замкової брами в’юнкою стежиною, згодом переросла вона в міську гамірливу артерію, з’єднуючи старий князівський палац із центром міста. Донедавна найстаріша вулиця Рівного потопала в базарному гармидері, а тепер над нею нависла нова напасть — “щастя” бути забудованою новітніми дванадцятиповерхівками.
Означених пам’ятних місць у Рівному стає більше. Днями на історичній вулиці Дорошенка, в будинку, де в давнину була чеська школа, встановили меморіальну дошку.
Увечері 28-го серпня зайнялося сміття на території старовинного замку в селищі Клевань, що неподалік Рівного. Пожежу загасили, але вигоріла покрівля давньої споруди, яка й так зруйнована часом.
Російському імператору, який ішов до місця закладення майбутнього Свято-Воскресенського собору, дорогу встеляли квітами. І в ті далекі часи місцеве чиновництво добре розумілося на тому, як треба годити сановитим особам.
Річка — влітку, ночви та нагріта в баняках вода — взимку, на великі свята — лазня. Такий небагатий вибір способів здійснити звичайну гігієнічну процедуру мали рівняни майже сто років тому, доки в місті не з’явилися перші будинки зі “зручностями”.
Двадцять п’ятого серпня 1991-го року “без шуму і пилу”, але при багатотисячному зібранні рівнян на головній площі міста було демонтовано бронзового вождя світового пролетаріату.
Для одних це звичайна одяганка й данина моді, для інших — духовний оберіг і фактор національної ідентичності, ще комусь, чого гріха таїти, — інструмент показушного патріотизму. А чому вдягали вишиті сорочки наші земляки в давнину, і якими вони були, рівненські вишиванки сто років тому?
Нагороду імені відомого вченого, дослідника поля Берестецької битви, доктора історичних наук Ігоря Свєшнікова сьогодні, 15-го серпня, отримала директор Березнівського районного краєзнавчого музею Наталія Трохлюк.
В урочищі неподалік села Бармаки, що поблизу Рівного, українські й німецькі археологи розкопали стоянку періоду палеоліту. За припущеннями дослідників, її вік — майже 15 тисяч років.
Повз цей будинок на вулиці Словацького мало хто пройде байдуже. Хоча трохи й занедбаний, він домінує на старовинній вуличці, привертаючи увагу цікавою архітектурою. Нині там розміщується сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, або так званий паспортний стіл. Сучасні рівняни, принаймні ті, котрі цікавляться історією міста, знають його …
Це фото велелюдної маніфестації на центральній вулиці Рівного перших місяців фашистської окупації час від часу з’являється на різноманітних історичних і краєзнавчих форумах. Добре відоме воно й історикам. Вочевидь, буде цікаво й пересічним рівнянам дізнатися, що ж зображено на світлині 77-річної давнини.
Її життя, як спалах зірки, що яскраво осяяла всіх і раптово згасла. Вона прожила усього 27 років — яскравих, богемних, сповнених надій, і так безжально обірваних руками катів. Ця молода жінка з різнокольоровими очима, невимовно красива і талановита, колись ходила вулицями нашого міста.
