Воно постало з красивої легенди і зникло в результаті реальної трагедії. Унікальне робітниче поселення на Рівненщині, яке могло б і сьогодні слугувати взірцем, як слід поважати працю і дбати про побут працівників. Воно проіснувало недовго, але назавжди увійшло в історію, причому не лише нашого краю.
Якось на польських історичний сайтах і форумах довелося натрапити на цікаві фотографії робітничого селища в Яновій Долині. Серед них і родинні фото, і фото з життя самого селища. Яким же воно було взірцеве, небачене раніше на Волині селище, де добували унікальний камінь, — Янова Долина?
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/2-Околиці-Янової-Долини-листівка-1930-х-років-1024x655.jpg)
Легенди і реалії
Сучасне село Базальтове, що неподалік Костополя, колись носило красиву поетичну назву Янова Долина. Саме тут знаходиться одне із “Семи природних чудес України” — геологічний заказник “Базальтові стовпи”. Тут знімали деякі сцени відомої української кінострічки “Поводир” і кліпи співачки Руслани. З цим місцем пов’язано чимало легенд. Кам’яні брили, що каскадом спукаються до кар’єру, заповненого неймовірної чистоти водою, подекуди сягають кількадесят метрів заввишки.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/3-Базальтові-стовпи.jpg)
Це дивовижне каміння — не що інше як застигла мільйони років тому вулканічна магма. Пісок і крейда заховали їх від людей на багато-багато віків аж доки випадок знову не підняв їх на поверхню. За однією з легенд, буцімто першим на базальтові поклади натрапив місцевий чоловік ще в 1635 році. Копаючи колодязь, селянин зламав лопату об каміння, з якого згодом зробив фундамент для власної хати. За іншою легендою, появу базальтових стовпів буцімто спричинила пригода польського короля Яна Казимира, який, полюючи в цій місцевості, втратив коштовного персня. Щоб помітити місце втрати, зробив позначку на камені у вигляді хреста. Каблучка так і не знайшлася. Але там, де її шукали. сталося диво — із землі постали небачені кам’яні брили. Місцевість назвали Яновою Долиною.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/4-Мальовничі-краєвиди-Янової-Долини-1024x631.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/4а-янова-долина.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/4б-янова.jpg)
З давніх давен там видобували базальт. У міжвоєнний період там працювало найбільше підприємство Волинського воєводства і найбільший у тодішній Польщі базальтовий кар’єр. Залізничною гілкою Янова Долина-Костопіль щодня доставляли продукцію до залізничної станції в Костополі, а далі — до Європи. Вулиці й площі Праги, Парижа, Варшави, Брюсселя, Кракова, Відня, Люксембурга, Лондона вимощено нашим базальтом.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/4в-На-виробництві.jpg)
З селищем у Яновій Долині пов’язані трагічні сторінки українсько-польської історії. У Польщі їх називають волинською різаниною, в Україні – волинською трагедією. Оцінка тих подій нехай залишається за фаховими істориками, ця ж розповідь — про унікальне робітниче містечко на міжвоєнній Рівненщині, яке було взірцем організації праці, побуту і відпочинку в східній Європі. Подивитися на нього і перейняти досвід до Янової Долини приїжджали цілі делегації, про нього писала центральна польська преса. А “Газета польска” називала Янову Долину матір’ю польських автострад.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/5-Газета-польська-де-розповідається-про-1024x740.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/5а-Робітники.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/5б-Виробництво.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/5в-Працівники-копальні.jpg)
Небачене містечко над Горинню
У Яновій Долині добували базальт і в часи російського панування в краю, але тільки польський уряд в 1928 році розгледів справжню цінність тамтешніх неродючих земель. Замість, як раніше, закупати базальт у Швеції, польська влада розгорнула широкомасштабний видобуток каменю на Рівненщині. До 1934 року в каменоломнях Янової Долини працювали тисячі робітників.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/44-Панорама-копальні-1024x662.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/55-У-копальнях.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/56-в-камноломнях.jpg)
Тоді виникла ідея збудувати там робітниче селище на площі 107 гектарів. За основу взяли креативну розробку австрійського архітектора Адольфа Лооса.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/6-Адольф-Лоос.jpg)
Так серед лісу і мальовничих берегів Горині, постало унікальне містечко, якому історики й архітектори дивуються й досі.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/7-Новозбудоване-селище.-Будівля-Дирекції-каменоломень-1024x647.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/7а-Карта-план-селища.jpg)
Професор архітектури Ольга Михайлишин у своєму дослідженні “Взірцеве селище Янова Долина як новий тип робітничого поселення на Волині у 30-х роках ХХ ст. “(Вісник Львівського національного аграрного університету. Збірник наукових праць, 2009) писала:
“…був чітко виражений новітній для свого часу підхід до просторової організації території, аналогічний, наприклад, розплануванню селищ Кіфхук у Голландії (1925-1930 рр. арх. П. Ауд) та Даммершток у Німеччині (1927-1928 рр., арх. В. Гропіус) зі строгим дотриманням принципу стрічкової забудови та застосовуваний в архітектурі Фінляндії ландшафтний принцип. Розпланування селища Янова Долина на Волині стало взірцем реалізованого новітнього раціоналістичного підходу до формування урбанізованих просторів, створення комфортного середовища проживання та відпочинку, а його забудова – гармонійним ансамблем, що відобразили основні архітектурно-стилістичні тенденції першої третини ХХ ст.”.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/8-Робітниче-селище-Янова-Долина.png)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/8а-Янова-долина-міжвоєн.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/8б-копальня.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/8в-Територія-копальні-1024x662.jpg)
Золоті часи Янової Долини
Будівництво поселення розпочалося в 1936 році. Тоді ж звели 40 житлових котеджів із запланованих ста. Розробники одразу поставили за мету зробити селище взірцевим. І їм це дійсно вдалося. Мальовнича навколишня природа надихала на нові й водночас практичні ідеї. Вулиці, прокладені просто серед лісу, було спрямовано до доріг, що вели до навколишніх сіл Злазне, Головин, Підлужне. До Злазного проклали навіть велосипедну доріжку.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/9-Вид-на-село-Злазне.jpg)
Проїжджу частину і тротуари вкрили бруківкою. З дерев’яних брусів на базальтових фундаментах зводили двох-, чотирьох- і шестиквартирні житлові будинки, які вкривали червоною черепицею і оточували палісадниками.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/10-Янова-Долина.jpg)
Цікаво, що вулиці позначалися лише початковими літерами – А, В, С, D. Назви мали лише основні артерії селища: G – Головна, К – (Колейова) Залізнична, Z – Замикаюча (зі сторони Горині). Стометрова завширшки вулиця-алея S (Спацерова) призначалася для прогулянок.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/11-вул-А-в-яновій.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/12-вул.-D-в-яновій-долині.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/13-прогулянка-селищем-янова-дол.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/13а-мешканці-1935.jpg)
Але найбільшою дивиною, особливо для сільської місцевості, були “зручності” — водопровід, каналізація та електрика. Містечко мало 60 телефонів. Був навіть власний невеликий аеродром. Були в Яновій Долині сучасно обладнані школа, дитсадок, поліклініка, поліцейський відділок, пожежна станція.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/14-пожежники-з-янової-долини.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/14б-пожежники.jpg)
А ще — в місцевому обігу власні гроші, які можна було “отоварити” в селищних торгових точках.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/14а-Власні-гроші-в-Яновій-Долині.jpg)
До речі, про торгівлю. Ось що розповідав у своїх спогадах колишній мешканець Янової Долини, громадянин Польщі Богуслав Собонь (спогади наводить у своїй книзі “Минувшина Рівненщини — далека і близька” рівненський архівіст і дослідник Чеслав Хитрий):
“На територію селища не пускали приватну торгівлю. Торгівля велася через кооператив “Spolem”. У магазинах коопераційних можна було купити все крім алкоголю. Найближчий пункт з продажу алкоголю був у селі Злазне. Дякуючи цьому, не існувало в Яновій Долині проблем пов’язаних з алкоголізмом”.
У центрі містечка, на узвишші, планували звести костел. Адже доти тимчасовим храмом служила дерев’яна каплиця Христа Збавителя. Будівництво розпочали за проектом луцького архітектора Владислава Стахоня, який обрала конкурсна комісія в 1937 році. Але побудову в 1939-у припинили через військові дії.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/15-Леонард-Шутковскі-дир-каменоломень.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/16-на-вулицях-робітничого-містечка-1938-рік.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/16а-Транспорт.jpg)
Чемпіони з Янової Долини
Цікаво, що мешканців селища поєднувала не лише спільна робота на каменоломнях, а й дозвілля, для якого в містечку було все необхідне. Центром громадського життя, таким собі народним домом, слугував одноповерховий дерев’яний будинок на головній вулиці, який називали “блоком”.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/17-Блок-довкола-якого-зосереджувалося-все-громадське-життя-містечка.jpg)
Там розмістилися кінозал, готельні номери, житлові кімнати для неодружених спеціалістів, їдальня, торгові кіоски. Саме біля “блоку” і зосереджувалося все громадське життя містечка. Там були танцювальний майданчик і стадіон.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/17а-Оркестр-каменоломенгь-з-кер-Шутковським.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/17б-свято-дня-польської-конституії-парад-стрільців.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/17в-Janowa-Dolina-свято.jpg)
Ось як про це згадує Богуслав Собонь:
“Окрім кіносеансів у “блоці”, приїздили театри навіть з Варшави, відомі співаки. Відбувалися концерти, виступи різних ансамблів, танцювальні забави. На танець грали духові оркестри, гірничий та пожежний і джазовий ансамбль. Над Горинню організовано було три зрадіофонізовані купальні з басейнами для плавання, прокатами байдарок і човнів. Бажаючі потанцювати могли скористатися з естрадних платформ. Відомий передвоєнний шлягер львівський співався тут: ”… а якби колись народитися мав знову, то лише в Яновій…”.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/18-На-відпочинку.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/19-змагання-з-плавання-в-ян-долині-1024x640.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/20-над-Горинню-янова.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/21-янова-долина-1930-і.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/22-на-пристані-спорт-тов-янова-долина.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/22а-Урочистості-з-нагоди-Дня-польської-конституції.jpg)
Копальня мала власний спортивний клуб “Стрілець”, в якому працювали секції боксу, плавання, греблі, боротьби, хокею і футболу. Футбольна команда “Стрілець” успішно виступала в першості Волині.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/23-боксери-янова.jpg)
А хокеїсти були навіть чемпіонами Волині. Незмінним лідером змагань у Східній Польщі була й команда лижників з Янової Долини. Про їхні успіхи, як і про життя у взірцевому робітничому селищі в цілому, регулярно повідомляла місцева газета “Janova Dolina-Glos Robotnika” (“Янова Долина-Голос робітника”), яку фінансувала копальня. Тираж видання складав чотири тисячі примірників.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/24-тижневик-розпов-про-спортивні-секції-і-успіхи-701x1024.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/25-Газета-розповідає-про-містечко.-на-верх-фото-дир-копальні-внизу-про-буд-701x1024.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/26-Стаття-В-нетрях-копальні-розповідає-про-працю-701x1024.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/27-про-життя-містечка-і-копальні-701x1024.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/27а-На-сторінках-газети-про-життя-копальні-701x1024.jpg)
А ось як Богуслав Собонь згадує селищну школу:
“Була вона комфортним будинком, що відрізнявся від стереотипних шкіл того періоду. Школа мала електричний струм, місцеве радіомовлення. З центральним опаленням. І навіть автоматичним джерельцем для пиття води. Кожен учень мав власну шафку, в якій зберігав фартух і деякі дрібні речі”.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/28-Школа-в-Яновій-Долині.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/29-діти-з-янової-на-екскурсії-в-кракові.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/30-урок-ручн-праці-в-школі-ян-долини.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/31-учні-і-вояки-перед-офіц-казино-в-яновій.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/32-учні-на-екскурсіїї-у.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/32а-вояки-в-школі-в-яновій-дол.jpg)
Трагічні сторінки в історії Янової Долини
У 1939 році в Яновій Долині налічувалося близько трьох тисяч мешканців, більшість з яких поляки. З приходом “совєтів” щасливе життя в робітничому містечку закінчилося.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/32б-Янова-долина-житловий-буд.jpg)
НКВД, репресії, Сибір… На місці, де будували костел, “совєти” влаштували табір для польських військовополонених, огородивши територію колючим дротом і спорудивши кілька бараків. Полонені рядового складу працювали на завантаженні каменю в кар’єрі, а офіцерів вивозили вглиб Росії. У1941-1943 роках там був табір уже для радянських полонених вояків, у якому утримували понад 10 тисяч осіб.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/33-Янова-Долина.jpg)
“Подих” нового радянського порядку мешканці Янової Долини відчули одразу. Як згадував Богуслав Собонь, коли 19 вересня 1939 року радянські танки з’явилися в селищі, радянський офіцер, побачивши мешканців у капелюхах, підозріло запитав, чи це не поміщики. А почувши у відповідь, що це робітники копальні, дуже здивувався і буркнув:”Разбєрьомся”. Зі спогадів Богуслава Собоня:
“Характерною рисою совєтського життя було “організування” всіх і всього для хвали Вождя, Батька, Вчителя, партії, СРСР. З’явилося щось таке, як рух стахановський (змагання). На головних вулицях виставлено було діаграми, таблиці та фотографії передовиків-стахановців.З оказії всіх державних свят всі будинки і вулиці були прикрашені в червоний колір. Присутність на маніфестаціях і мітингах була обов’язковою і контрольованою. Що загрожувало в разі відсутності? Привид Сибіру був загальноприсутній! …політрук Баранов у Яновій Долині був царем і Богом. В одну мить стало зрозуміло, що те, з чим маємо стосунок — не що інше як російський імперіалізм, тільки вдягнутий у червоний колір, настроєний в інтернаціональні гасла і облудні заклики”.
За словами Богуслава Собоня, згодом (через наступ німецьких військ) товаришу Баранову довелося втікати: “Товариш Баранов утікав автомобілем, завантаженим повністю майном, згромадженим під час свого понад десятимісячного панування…”. З приходом німецьких військ мешканці Янової Долини знову потрапили під підозру — цього разу за симпатії до радянської влади. Каменоломня працювала вже на потреби Німеччини і її військ. Однак саме селище вражало навіть окупантів, які дивувалися, що так далеко від своєї батьківщини солдати можуть почуватися, як у Європі. За спогадами пана Собоня, німці організували в приміщенні “блоку” реабілітаційний центр, де німецькі вояки одужували після поранень. Але найстрашніше чекало мешканців взірцевого містечка попереду. Квітневої ночі 1943-го, за три дні до Великодня, Янова Долина перетворилася на живий смолоскип і стала Долиною смерті.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/34-спалена-поселення.jpg)
Унікальне робітниче поселення разом з 600-а (за іншими оцінками — понад 800-а) його мешканцями було знищене. Сьогодні на його місці село Базальтове. Колишня назва вгадується лише в назві сучасного базальтового кар’єра — Іванодолинський. На території села подекуди, порослі деревами і травою, ледь-ледь вгадуються колишні ретельно сплановані вулиці, із землі стирчать залишки фундаментів будівель, бетонні септики, надгробки старого цвинтаря… Про трагедію нагадують пам’ятники невинно убієнним і загиблим у воєнному протистоянні.
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/35-залишки-будинкі-фундам-на-алеї-С.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/36-колись-центр-майдан.jpg)
![](http://retrorivne.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/37-паиятник.jpg)
Джерела фото: wolyn.freehost.pl, NAC, kresowianie.info, wolhynia.pl