Рубрика: Втрачено назавжди

Призи за найбільші лисину і живіт, а також за наймініатюрнішу жіночу ніжку отримали рівняни, які завітали одного разу на відпочинок до міського саду “Сєлянка”. Там же публіку розважали знамениті конферансьє і борці зі світовими іменами. Щоправда, було це майже сто років тому. Читати далі

Річка — влітку, ночви та нагріта в баняках вода — взимку, на великі свята — лазня. Такий небагатий вибір способів здійснити звичайну гігієнічну процедуру мали рівняни майже сто років тому, доки в місті не з’явилися перші будинки зі “зручностями”. Читати далі

Сьогодні читачам РівнеРетроРитм пропонуємо фотомандрівку по півночі Рівненщини періоду першої половини ХХ століття, а саме Поліссям. У мережі Інтернет вдалося розшукати “атмосферні” світлини мальовничої природи Полісся та його мешканців.

Мешканці Полісся. 1920-і роки

Полісся – це історико-культурна і фізико-географічна область, розташована на території Поліської низовини. Так історично склалось, що Полісся знаходиться на території чотирьох держав: України, Білорусі, Польщі та Росії. Загальна площа регіону становить близько 130 тисяч квадратних кілометрів. Безумовно, нині в ХХІ столітті на Рівненському Поліссі багато що змінилося з тих часів, але, побувавши там одного разу, ви полюбите його так само, як люблять свою батьківщину самі мешканці регіону – поліщуки.

Село на Поліссі. 1930-і рр.

Мешканка Сарненського повіту, 1920-і рр.

До речі, в міжвоєнний період Полісся було дуже популярним місцем для відпочинку туристів. У туристичних путівниках регіон порівнювали із Тундрою і Амазонкою, а розповіді про унікальну природу та її мешканців підкріплювали колоритними фото рибалок, жінок в народному одязі та неймовірних озер, лісів та річок. Як наслідок, до Полісся приїздили багато фотографів у пошуках унікальних кадрів незайманої природи.

Нині на сайтах онлайн архівів можна зустріти чимало гарних фото Волинського Полісся 1920-1930 років, які були зроблені якісно і професійними фотографами. На цих світлинах зображена казкова природа нашого Волинського краю, поліщуки в автентичному одязі. Сцени здебільшого носять побутовий характер.

У поліській хаті, поч. ХХ ст.

Паралельно із світлинами в туристичних путівниках вдалося віднайти туристичні мапи, виготовлені для зручності мандрівників. Карти, зокрема, допомагали подорожувати водними артеріями Полісся. На одній із таких туристичних мап вказано, що одним із відправних пунктів подорожей Поліссям був Пінськ (сучасне місто на півдні Білорусі), а вже звідти формувалися різні туристичні маршрути по всьому Поліссю.

Туристична мапа Полісся, 1930-і роки

Щоб зацікавити туристів та краєзнавців, в оголошеннях Полісся називали Поліською Тундрою. Для відпочивальників на пароплаві пропонували оркестр, танці, буфет, пляжі, риболовлю. Вартість такої подорожі становила один-два злотих.

Джерело фото: archiwummuzykiwiejskiej.pl, audiovis.nac.gov.pl

Виявляється, рівненський палац князів Любомирських своєю красою приваблював не лише місцевих мешканців, а й був відомий далеко за межами Рівного. Його зображення прагнули мати в своїх колекціях заможні шляхтичі. Читати далі

Шістдесят років тому його башти з гострими шпилями ще височіли над містом, а сама будівля була окрасою старого Рівного. Нині лише укорочені, обезглавлені вежі нагадують про колишню велич зруйнованої святині. Читати далі

Він був символом старого Рівного й міг стати архітектурною родзинкою сучасного. Про нього складали легенди. Його підпалювали, висаджували в повітря, грабували, і просто не перешкоджали часові робити свою руйнівну роботу. Та величні мури все не здавалися. Аж ні — маніакальний натиск руйнівників минувшини таки зробив свою чорну справу. Читати далі

Якщо в багатьох містах старовинні міські фонтани визнано пам’ятками архітектури та мистецтва, то в Рівному фонтани загалом можна перелічити на пальцях однієї руки. Та й збереглися вони в основному в міському парку. Однак нині вони радше схожі на пам’ятки недбальству. А колись фонтанів у Рівному було мало не на кожному кроці. Читати далі

У ніч на 22-е квітня 66 років тому тихо, підступно, із “благими” намірами влада Рівного знесла святиню, яка понад 200 років була духовним оберегом міста, якій поклонялися не лише міські жителі, а й численні гості міста і подорожні. Читати далі

Там спочиває історія Рівного, і “спить” совість місцевої влади, яка не вбачає у цьому пам’ятникові під відкритим небом чогось унікального й не вважає за потрібне опікуватися ним. Читати далі

Серед об’єктів старовини Рівного, до знищення яких доклала рук радянська влада, — костел Cвятого Юзефа та прилеглий до нього цвинтар. На їхньому місці тепер дитячий садочок та житлові будинки. Однак і досі, хоча минуло вже 69 років, після зливових дощів у цій місцині знаходять фрагменти людських кістяків. Читати далі