Виявляється, рівненський палац князів Любомирських своєю красою приваблював не лише місцевих мешканців, а й був відомий далеко за межами Рівного. Його зображення прагнули мати в своїх колекціях заможні шляхтичі.
Шістдесят років тому його башти з гострими шпилями ще височіли над містом, а сама будівля була окрасою старого Рівного. Нині лише укорочені, обезглавлені вежі нагадують про колишню велич зруйнованої святині.
Він був символом старого Рівного й міг стати архітектурною родзинкою сучасного. Про нього складали легенди. Його підпалювали, висаджували в повітря, грабували, і просто не перешкоджали часові робити свою руйнівну роботу. Та величні мури все не здавалися. Аж ні — маніакальний натиск руйнівників минувшини таки зробив свою чорну справу.
Якщо в багатьох містах старовинні міські фонтани визнано пам’ятками архітектури та мистецтва, то в Рівному фонтани загалом можна перелічити на пальцях однієї руки. Та й збереглися вони в основному в міському парку. Однак нині вони радше схожі на пам’ятки недбальству. А колись фонтанів у Рівному було мало не на кожному …
У ніч на 22-е квітня 66 років тому тихо, підступно, із “благими” намірами влада Рівного знесла святиню, яка понад 200 років була духовним оберегом міста, якій поклонялися не лише міські жителі, а й численні гості міста і подорожні.
Там спочиває історія Рівного, і “спить” совість місцевої влади, яка не вбачає у цьому пам’ятникові під відкритим небом чогось унікального й не вважає за потрібне опікуватися ним.
Серед об’єктів старовини Рівного, до знищення яких доклала рук радянська влада, — костел Cвятого Юзефа та прилеглий до нього цвинтар. На їхньому місці тепер дитячий садочок та житлові будинки. Однак і досі, хоча минуло вже 69 років, після зливових дощів у цій місцині знаходять фрагменти людських кістяків.
…Вона простояла в центрі Рівного усього 30 років. Була його окрасою, символом і архітектурною принадою. Переживши війну і окупацію, стала черговою жертвою радянського “благоустрою”.
Цьогоріч йому виповнилося б 100 років. І він цілком заслужив на гідне відзначення цієї дати, проте…. Нині на його місці височіє споруда зі скла і бетону, на якій красується така ж вивіска, як на її попередниці — “Партизан”. От тільки до кінотеатру з такою назвою вона жодного стосунку не має.
Історичне приміщення першої рівненської електростанції назавжди зникло в нетрях навколобазарного кварталу за фасадом чергового торгово-офісного центру на вулиці Замковій. Унікальну для Рівного будівлю надійно заховали від очей рівнян, спотворивши її зовнішній вигляд і знищивши бодай згадку про непересічну подію в минулому нашого міста.
Ця споруда могла б стати однією з архітектурних перлин старого міста, якби дожила до наших днів. Її поява ознаменувала новий етап у культурному житті Рівного. За право виступати на її сцені змагалися десятки місцевих і приїжджих театральних труп.
