Ці маленькі перлинки давньої архітектури міста нехай і не претендують на світові шедеври, але для Рівного — це унікальні місцеві пам’ятки, які не лише бережуть чиїсь спогади, а й розповідають про цілу епоху. Кожен такий втрачений будинок, наче вирваний аркуш з минулого нашого міста.
Без цього будинку годі уявити собі старовинну вулицю Драгоманова. Цю споруду, зведену в стилі польського класицизму 89 років тому, називали першим закладом страхової медицини краю. У її стінах працювали лікарі, про яких зберігають вдячну пам’ять не одне покоління рівнян. Усупереч усталеній думці про відсутність у Рівному особливих пам’яток історії, допитливий …
Серед небагатьох старовинних рівненських вуличок, які ще зберігають колорит давно минулих літ, ці дві міські артерії, хоча й не вражають історичними пам’ятками, але розповідають нам чимало цікавого з минувшини нашого міста. Уже традиційно на Покрову вулиці Петра Могили і Коперника відзначають своєрідні уродини.
Кілька віків тому, вийшовши із замкової брами в’юнкою стежиною, згодом переросла вона в міську гамірливу артерію, з’єднуючи старий князівський палац із центром міста. Донедавна найстаріша вулиця Рівного потопала в базарному гармидері, а тепер над нею нависла нова напасть — “щастя” бути забудованою новітніми дванадцятиповерхівками.
Практично кожен двір на цій вулиці має власну історію, нерозривно пов’язану з історією Рівного. Достатньо звернути з гамірливої Соборної за ріг будинку, де нині торговий центр “Галерея Прем’єр”, і, наче на машині часу, можна потрапити в минуле нашого міста, яке дбайливо зберігає вулиця Поштова.
Чи багато в Рівному старовинних будинків, де збережено автентичні внутрішні двері, з дерев’яним різбленням у вигляді ініціалів власника будівлі? Вочевидь, що ні. Утім, це лише одна із родзинок цього незвичного будинку.
Від статусної колись для міста споруди до занедбаної напівзруйнованої будівлі незрозумілого призначення пройшов шлях цей історичний будинок. Майже сторічна споруда, яка колись була окрасою комплексу військового містечка, нині ризикує стати черговим об’єктом-кандидатом на місце в списку втраченого назавжди.
Колишня “яничарка”, а можливо, будинок управителя маєтком Любомирського, а чи помешкання директора Рівненської гімназіїї — кому саме належав будинок на розі сучасних вулиць Драгоманова-16 Липня, ще належить встановити дослідникам. Але нині він — свідок цікавущих подій у нашому місті, — похилений від часу і недбальства, може поповнити сумний список втрачених …
“Побувати” на рівненському майдані Незалежності початку минулого століття і ще давніше змогли ті, хто прийшов на презентацію дослідження рівненського краєзнавця Василя Гудзія.
Відвідуючи Дубенське кладовище в поминальну неділю, випадково натрапила на могилу з поруйнованим старим пам’ятником, серед фрагментів якого збереглася цементна плита з прізвищем “Боярская”.
Коли серед багатоповерхового склобетонного Рівного раптом бачиш ці дерев’яні хатинки-”старожили”, здається, що потрапив у далекий і вже назавжди втрачений світ минулого нашого міста. У це складно повірити, але віковічні прадідівські хати, зведені з дубових зрубів, ще й досі служать житлом для деяких родин корінних рівнян.
Проблема незаконних добудов, як виявилося, зовсім не бич сучасного життя. У Рівному успішно зловживали самобудами і в давні часи. Завдяки такому самобуду 79 років тому в місті й з’явився знаменитий “підвальчик”, особливо відомий з часів горбачовської боротьби з пияцтвом.
Маленька перлинка давньої архітектури Рівного. До неї, на щастя, ще не дотягнулася рука новітніх горе-реконструкторів. Усе в цьому будинку — від вікон до ручок на міжкімнатних дверях — збережено в такому вигляді, як його збудували 90 років тому.
Місцина, яка в Рівному носить назву Театральної площі, стала площею всього якихось піввіку тому. Вона встигла зазнати бомбувань і підривів, бачила розстріли і помпезні радянські паради. А таємниці її надр тепер назавжди поховані під склепіннями підземного торгового містечка.
