Від статусної колись для міста споруди до занедбаної напівзруйнованої будівлі незрозумілого призначення пройшов шлях цей історичний будинок. Майже сторічна споруда, яка колись була окрасою комплексу військового містечка, нині ризикує стати черговим об’єктом-кандидатом на місце в списку втраченого назавжди.
Колишня “яничарка”, а можливо, будинок управителя маєтком Любомирського, а чи помешкання директора Рівненської гімназіїї — кому саме належав будинок на розі сучасних вулиць Драгоманова-16 Липня, ще належить встановити дослідникам. Але нині він — свідок цікавущих подій у нашому місті, — похилений від часу і недбальства, може поповнити сумний список втрачених …
“Побувати” на рівненському майдані Незалежності початку минулого століття і ще давніше змогли ті, хто прийшов на презентацію дослідження рівненського краєзнавця Василя Гудзія.
Відвідуючи Дубенське кладовище в поминальну неділю, випадково натрапила на могилу з поруйнованим старим пам’ятником, серед фрагментів якого збереглася цементна плита з прізвищем “Боярская”.
Коли серед багатоповерхового склобетонного Рівного раптом бачиш ці дерев’яні хатинки-”старожили”, здається, що потрапив у далекий і вже назавжди втрачений світ минулого нашого міста. У це складно повірити, але віковічні прадідівські хати, зведені з дубових зрубів, ще й досі служать житлом для деяких родин корінних рівнян.
Проблема незаконних добудов, як виявилося, зовсім не бич сучасного життя. У Рівному успішно зловживали самобудами і в давні часи. Завдяки такому самобуду 79 років тому в місті й з’явився знаменитий “підвальчик”, особливо відомий з часів горбачовської боротьби з пияцтвом.
Маленька перлинка давньої архітектури Рівного. До неї, на щастя, ще не дотягнулася рука новітніх горе-реконструкторів. Усе в цьому будинку — від вікон до ручок на міжкімнатних дверях — збережено в такому вигляді, як його збудували 90 років тому.
Місцина, яка в Рівному носить назву Театральної площі, стала площею всього якихось піввіку тому. Вона встигла зазнати бомбувань і підривів, бачила розстріли і помпезні радянські паради. А таємниці її надр тепер назавжди поховані під склепіннями підземного торгового містечка.
Ця вуличка, що губиться в нетрях старих міських кварталів, на карті Рівного позначена коротким відрізком. Тут немає архітектурних пам’яток й історичних об’єктів. Але вона зберігає пам’ять про сумні і трагічні події в минулому нашого міста.
…З’явилася вона в ХІХ столітті. За стрункі надвіслянські тополі, висаджені князем Любомирським, назвали її Тополевою. Вона не раз ще змінювала назву, але тепер носить ім’я В’ячеслава Чорновола. Однак справжня цінність кожної вулиці — люди, які на ній живуть.
До рівненських старовинних вуличок, яким, хоча й значно спотвореним, але пощастило дожити до наших днів, належить і вулиця Шкільна. Захована за фасадами новобудов, вона втратила свій колишній колорит, але зберегла прадавню назву й приховує таємниці, які ще потребують вивчення.
