До долі унікального будинку, що на розі вулиць 16 Липня-Драгоманова в Рівному — свідка прадавніх князівських часів — упродовж кількох останніх років прикута увага істориків, краєзнавців, громадськості міста. Нині, повністю “випатраний” всередині, він ризикує назавжди закінчити своє земне існування, забравши із собою частинку історії нашого міста.
Про перипетії довкола цього “старожила” міської забудови, відомого сучасним рівнянам як колишнє кафе “Русана”, можна вже писати “комунальний” роман. Кілька років триває протистояння між тими, хто ратує за збереження будинка і тими, хто вважає, що подібні “халупи” (за їхнім висловом) підлягають знесенню. За версією істориків і краєзнавців, будинок №59 на 16-го Липня — один з двох (ще колишня князівська оранжерея), що вціліли з палацово-паркового комплексу резиденції князів Любомирських кінця XVIII-початкуXIX століття. Цю будівлю зафіксовано на найстаріших планах міста — плані Бургіньйона 1797 року та картах середини ХІХ століття. Він цікавий своїм архітектурним вирішенням як єдиний такий екземпляр старої забудови міста.
“Доорендувалися” до суду
Майже 28 років (з 1993-го) у будинку порядкують орендарі. Спочатку це було ТОВ “Русана”, а з березня 2015 року — ТзОВ “Русана Плюс” (2.03.2015 зареєстровано Товариство). Шанувальники історії міста підозрюють орендарів у намірах знести будівлю і збудувати на її місці “висотку”. Тим паче, що, за даними аналітичного сервісу YouControl, серед видів діяльності ТзОВ “Русана Плюс” зазначено “будівництво житлових і нежитлових будівель”. “Русана Плюс”, свого часу отримавши дозвіл на невід’ємні поліпшення і провівши низку демонтажних робіт усередині будівлі, вкотре звертається до міської влади за дозволом на оренду земельної ділянки. Проте депутати Рівнеради вже нового скликання, як і їх попередники, поки що згоди на це не дають. Поки активна громадськість міста з істориками та краєзнавцями апелюють до влади, звертаючи увагу на дії орендаря, що можуть призвести до повної руйнації будинку, влада спокійнісінько продовжує термін оренди (він мав закінчитися у 2021-у) ТзОВ “Русана Плюс” до 2025 року. За словами начальниці міського управління комунальної власності Наталії Поліщук, підстав для непродовження чи розірвання договору оренди немає:
Орендар звернувся до нас. Він платить оренду, боргів не має, порушень умов договору з їхнього боку не було. Тому розірвати угоду можна хіба що в судовому порядку. У такому разі треба, щоб орендар привів будівлю до належного стану, до того, в якому вона була до оренди. Земельну ділянку для обслуговування будівлі йому не надавали. Від цього місто програє, бо ж не платиться оренда за землю.
У єдиному держреєстрі судових справ можна знайти принаймні кілька судових справ, де ішлося і про борг по оренді, і про будівельні роботи всередині приміщення без відповідних дозволів. Причому, на порушення вказувало саме управління комунальної власності. Наприклад, у 2007 році під час судового процесу (орендар через суд вимагав внести будинок до переліку на приватизацію) представники управління вказували на здійснення орендарем невід’ємних поліпшень без дозволу на це.
Щоправда, всі ці порушення стосувалися орендаря ТОВ “Русана”. Чому це не стало тоді підставою для розірвання договору оренди, можна лише здогадуватися. Як і про те, чому з 2015 року орендар був уже інший — ТзОВ “Русана Плюс”.
А це результати обстеження будинку на період 13 квітня 2015 року.
Баталії довкола старовинного будинку не вщухали. Градус напруги підвищило взяття будинку на облік як об’єкта культурної спадщини місцевого значення (розпорядження голови Рівненської ОДА від 11 грудня 2019 року № 1010). Це дає шанси будинку зберегти свою автентичність, претендувати на реставрацію й уникнути знесення, оскільки тепер він охороняється Законом. Окрім цього, накладає певні обмеження на дії орендаря щодо будівлі й вимагає від останнього дотримання пам’яткоохоронного законодавства. Вочевидь, такий поворот геть не влаштовує ТзОВ “Русана Плюс”, бо вони вирішили через суд скасувати вище згадане розпорядження, про що подали відповідний позов. Рівненський окружний адмінсуд своєю ухвалою від 28 липня 2020 року на вимогу позивача призначив експертизу, щоб визначити вік цегли і деревини, з якої зведено будинок, а отже, на думку суду, і підстави правомірності віднесення будівлі до переліку об’єктів культурної спадщини. Рівненська облдержадміністрація, як відповідач, оскаржила ухвалу суду в апеляційному порядку. Зокрема просили скасувати ухвалу з тих мотивів, що вважають помилковим висновок суду першої інстанції, що дата побудови об’єкта є тією обставиною, яку необхідно встановити для визначення правомірності його віднесення до об`єктів культурної спадщини. Визначним критерієм віднесення до об’єктів культурної спадщини є його унікальність з архітектурного погляду, доводив у суді представник ОДА. Натомість представниця управління комунальної власності проти ухвали не заперечувала. Рівненська ОДА апеляцію програла.
Виконавцем експертизи суд затвердив ТзОВ “Ін Консалтинг”, зареєстровану в Києві. За даними YouControl ТзОВ “Ін Консалтинг” здіснює такі види діяльності. Основний: 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у. (основний). Інші:
- 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля
- 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов’язана з ними діяльність
- 63.12 Веб-портали
- 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.
- 69.10 Діяльність у сфері права
- 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування
- 71.20 Технічні випробування та дослідження
- 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук
- 72.20 Дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук
Призначення виконавцем експертизи ТзОВ “Ін Консалтинг” викликає запитання у деяких фахівців. Зокрема, як зазначила виконавець облікової документації для об’єкта культурної спадщини за адресою: вул. 16-го Липня. №59, Оксана Байцар-Артеменко (старший викладач кафедри основ архітектурного проєктування, конструювання та графіки НУВГП, магістр), подібні експертизи може виконувати тільки підприємство, що має спеціальну ліцензію на такі роботи. Це зокрема Український Державний науково-дослідний та проєктний інститут “УкрНДІПроєктреставрація”. Він має спецлабораторії для таких досліджень та сертифікованих фахівців.
За словами Оксани Байцар-Артеменко, відбір зразків має відбутися фахово — у присутності спеціально створеної комісії в складі представників усіх зацікавлених сторін: орендаря, власника чи уповноваженої ним особи, управління культури ОДА, інших учасників. Усе має бути зафіксовано відповідним актом. Ні про які подібні дії Оксані Байцар-Артеменко невідомо.
Перебіг судового розгляду втаємничили?
Зважаючи на те, що “справа “Русани” становить значний суспільний інтерес, оскільки ідеться про майно територіальної громади Рівного, та спричинила значний публічний резонанс, журналіст звернулася з проханням до причетних сторін надати інформацію про перебіг судових слухань. Зокрема, поінформувати, чи вже взято зразки цегли і деревини на дослідження, чи були присутні при цьому представники відповідача, чи є результати експертизи. Однак, схоже, чиновники не надто квапляться інформувати громадськість. “Щось говорити зараз рано, бо немає рішення, “ – відповіла начальник юридичного відділу апарату Рівненської ОДА Лілія Китовська. Відбувся загальними (хоча й обнадійливими) фразами й перший заступник голови Рівненської ОДА Сергій Подолін:
Облдержадміністрація подала апеляцію про незгоду на призначення експертизи, але суд залишив її без розгляду. До юридичного відділу висновки експертів не надходили. Об’єкти культурної спадщини повинні існувати і підтримуватися в тому вигляді, за які їм надано статус. Ми з міською владою не допустимо, щоб цей будинок на 16-го Липня було знищено.
В управлінні культури і туризму Рівненської ОДА та міському управлінні комунальної власності, чиї представники беруть безпосередню участь у судовому процесі, як ніхто, мали б бути обізнані в деталях його перебігу і зацікавлені в наданні публічності резонансному процесу, проте…
Юрій Калітинський, начальник відділу охорони історико-культурної спадщини управління культури і туризму Рівненської ОДА:
Поки немає рішення суду, коментувати не хочу (прохання було поінформувати про перебіг судового процесу, а не коментувати, – прим. авт.). Результатів експертизи ще немає і про відбір зразків нас ніхто не повідомляв. З нашого боку, як органу охорони культурної спадщини, усі вимоги чинного пам’яткоохоронного законодавства щодо облікової документації було виконано і матеріали направлено до Міністерства культури для включення будинку до переліку об’єктів культурної спадщини. З точки зору охорони об’єкт культурної спадщини має той же самий статус, що і пам’ятка, навіть якщо він не занесений до реєстру.
На запитання, що може послужити підставою для зняття статусу “пам’ятки”, Юрій Калітинський відповів:
Тут треба розрізняти об’єкт культурної спадщини і пам’ятку. “Русана” є об’єктом. Підставою для зняття статусу з об’єкта може бути, якщо упродовж 3-х років з прийняття відповідного розпорядження відповідний орган, який направляє ці всі документи, не надішле до Мінкультури облікову документацію, паспорт, охоронні договори. Якщо такі документи не виготовляються і не направляються, об’єкт автоматично втрачає свій статус.
Начальниця управління комунальної власності виконкому міської ради Наталія Поліщук:
Мені не відомо, чи брали зразки на експертизу, але нас про це принаймні ніхто не повідомляв, як і про результати. Ми зацікавлені, щоб нарешті поставити крапку в цій історії, бо тоді можна буде говорити щось конкретне про подальшу долю будівлі. Я не розумію, чому весь цей ажіотаж довкола цього будинку? Чому всі переконані, що орендар побудує там багатоповерхівку? У мене таких побоювань немає, бо орендар запевняє, що нічого такого там не будуватиме.
А ще Наталія Поліщук розповіла таке:
Перед внесенням розпорядження про надання будинку статусу об’єкта культурної спадщини, наше управління зверталося до консультативної ради при управлінні культури ОДА, щоб вони допрацювали облікову документацію, але вони подали неправильні дані. Надійшла відповідь з Російського Державного історичного архіву в Петербурзі, що, згідно з картою (планом) Бургіньйона 1797 року, на території, де нині стоїть будинок №59 на вул 16-го Липня, були сади і парки і “никаких городских строений не было” (зацитовано Наталією Поліщук).
Що кажуть фахівці
Професор кафедри архітектури та середовищного дизайну НУВГП Петро Ричков, якому й належить відкриття плану Бургіньйона, каже, що, як мінімум, подивований такою відповіддю російських архівістів. На основі цієї карти, на яку Петро Ричков випадково натрапив у Санкт-Петербурзькому архіві ще в кінці 1980-х, виготовлено макет старого Рівного, який демонструється у Рівненському музеї. Дослідження території колишнього палацово-паркового ансамблю Любомирських Петро Ричков виклав у монографії “Архітектор Ян Якуб Бургіньйон. Творча спадщина”.
Можу припустити, – провадить Петро Ричков, – що готував відповідь архівіст, а не фахівець з архітектури… Дуже поверхнево підійшов до матеріалу. На плані Бургіньйона по просторовому розміщенню можемо бачити пункти, за якими можна злокалізувати місце, де майбутня гімназія (на карті її позначено чорним прямокутником), далі оранжерея (нині будинок поруч із музеєм), далі перехрестя, і на ньому маленький чорний квадрат, то наш будинок. Бургіньйон робив окомірний план, тобто без застосування геодезичних приладів, але він в цілому дає можливість фахівцеві визначити, що це і був той будиночок. Інформація про сади і парки на цьому місці є помилковою. Сади і парки простежуються далі, в напрямку Грабника. Інша справа, чи в подальшому той будинок не було перебудовано, добудовано. Це може визначити матеріалознавча експертиза. Однак, тут треба чітко розуміти, де брати зразки. Адже, якщо матеріали узято з фрагментів будинку пізнішої перебудови, то, звісно, результат буде некоректний. Ще одним доказом того, що будинок дуже старий, є те, що він дуже низько “сидить”, практично немає цоколя. У старовину з такими низькими цоколями не будували. За 200 років скільки там намостили вулицю? Від старості будинок “осів” у землю. Щоб зрозуміти, де його фундамент, можна розкопати невеликі шурфи з різних боків, щоб побачити, де закінчується цоколь. Це дослідження також може дати розуміння віку будівлі.
Ольга Михайлишин, завкафедри архітектури і середовищного дизайну НУВГП, професорка, докторка архітектури:
Будинок є унікальним збереженим зразком маломістечкової міської забудови кінця ХVIII-початку XX століття. Це одна з найстаріших мурованих будівель Рівного. Вона є і на карті Бургіньйона, і на пізніших картах. Принаймні з 40-х років ХІХ століття будинок уже існує. Навіть, якщо він не належить до палацово-паркового комплексу, то до комплексу будівель Рівненської гімназії, будівля якої є пам’яткою Національного значення, разом із колишньою оранжереєю — точно належить. За обгрунтованими припущеннями, в тому будиночку мешкав директор гімназії.
Оксана Байцар-Артеменко, якавиконувала облікову документацію, на закиди щодо неправильних даних, про які говорила Наталія Поліщук, зазначила:
Облікова документація виготовляється після збору основних відомостей про будівлю. Наступний етап – коригування і уточнення підписантів. Зауваження, які мені було надано в письмовому зверненні управління комунальної власності на ім’я замовника облікової документації, ми врахували. Внесено правки в облікову документацію на щойно виявлений об’єкт культурної спадщини, яка включає облікову картку, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану. Вказано якості об’єкта культурної спадщини, завдяки яким він набуває культурної цінності як пам’ятка: будинок є унікальним зразком житлового міщанського будинку; архітектурна цінність визначається об’ємно-просторовим рішенням; містобудівна цінність визначається розміщенням будинку в історичному середмісті; історична цінність визначена періодом існування близько 200 років; стилістична цінність визначається класицистичною архітектурою, синтезованою в міщанському житловому будинку.
За словами Оксани Байцар-Артеменко, для надання статусу пам’ятки її вік не є визначальним критерієм:
Об’єкт культурної спадщини місцевого значення повинен відповідати критерію автентичності, а також одному з таких критеріїв як такий, що: має вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону. Може бути пов’язаним з історичними подіями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону. Може бути твором відомого архітектора або інших митців. Зрештою, може бути культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи. Мені не відомо, чи було керівником управління комунальної власності розглянуто документацію після коригування, оскільки зауважень більше не надходило, і невдовзі ми дізналися про судовий позов. Однак, пропозиції щодо включення щойно виявленого об’єкта культурної спадщини до Реєстру подаються не пізніше, ніж упродовж трьох років з дня їх включення до переліку об’єктів культурної спадщини. Це означає, що справа рухалась згідно чинного законодавства.
До речі, облікову документацію було виконано за ініціативи та на замовлення ГО “Наша справа”, яке упродовж останніх років активно переймається долею будівлі. Як зазначено в Акті технічного стану будівлі, який є складовою облікової документації, стан будівлі є незадовільним і подальша експлуатація йому шкодить. А також наголошується на необхідності подальшого дослідження будинку і реставраційно-відновлювальних робіт.
Микола Бендюк, мистецтвознавець, керівник Арт-кластеру Острозької Академії:
На мою думку, орендарі хочуть розвалити цей будинок, а потім побудувати щось інше. Тому й подали до суду. На експертизу, я думаю, вони взяли дерево і цеглу з тих місць, де були перебудови вже в ХХ столітті. Але навіть, якщо компанія, яка робить експертизу, скаже, що цей матеріал, який їй дали – це ХХ століття, це нічого не змінить. Дехто каже, що з будинку вже нічого не буде, треба зносити. Ні!. Коробку треба залишати і це можливо. Зараз реставратори все можуть відреставрувати. Тези про знесення і побудову нового приміщення (це вже не буде пам’ятка) у такому ж стилі розповсюджують забудовники, щоб мати можливість його знести. Те, що вже немає інтер’єрів, то можна, наприклад, зробити його всередині як сучасний хаб з кав’ярнею, туристично-інформаційним центром, невеликим музеєм міста і фотографії…
До речі, відомий рівненський фотохудожник Олександр Харват якраз і пропонував облаштувати в будинку музей фотографії і міста, про що зареєстрував відповідну петицію на сайті міської ради. Хоча вона й набрала необхідну кількість голосів підтримки, йому було відмовлено. Олександр Харват також не розуміє, на якій підставі орендареві знову продовжили договір, адже, на його думку, орендар системно нищив будівлю, чим порушив умови договору. “Чому немає позову міськради до орендаря про зруйнування будівлі і пошкодження комунального майна?” – обурюється Олександр Харват.
До речі, в 2019 році тоді депутат Рівнеради Роман Стасюк (нині депутат Рівненської облради) через суд добився внесення його заяви про вчинення кримінального правопорушення до єдиного реєстру досудових розслідувань. Суд тоді зобов’язав Рівненський відділ поліції розпочати досудове слідство за заявою депутата за ст. 367 (службова недбалість) Кримінального кодексу України. Заяву депутат обгрунтовував неналежним контролем з боку посадових осіб управління комунальної власності за тим, як орендар поводиться з майном громади, яким є будинок на 16-го Липня №59. Доля цієї справи наразі невідома.
Роман Стасюк, депутат облради:
– На мою думку, орендар неналежним чином утримує орендоване майно, яке належить громаді міста. Зокрема, він не надав жодних проєктів на ту реконструкцію, яку зробив всередині. Бо, на моє переконання, це саме реконструкція, а не невід’ємні поліпшення. Управління культури і області, і міста бездіють щодо збереження старовинної будівлі (задля справедливості, саме міське управління культури і туризму ініціювало внесення будинку в перелік нововиявлених об’єктів культурної спадщини, – прим. авт.), а міське управління комунальної власності, на яке покладено обов’язок від імені громади міста стежити за збереженням майна, що належить територіальній громаді Рівного, покриває орендаря. Що ж до подальшої долі будівлі, то, гадаю, було б логічно передати її на баланс області для подальшого використання обласним краєзнавчим музеєм.
Громадськість долучилася до захисту будинку
Тим часом громадськість міста від масових обговорень у соціальних мережах перейшла до конкретних дій, скерувавши листи-запити до Міністерства культури України, Рівненської ОДА, прокуратури області. У них активісти просять відреагувати належним чином на ситуацію довкола будинку на вулиці 16-го Липня, 59 та дати оцінку діям ТзОВ “Русана Плюс”, які, на думку активістів, призвели до знищення майна громади Рівного і створили загрозу повного руйнування будівлі. “Ситуація навколо цієї пам’ятки викликає соціальну напругу в обласному центрі”, – ідеться зокрема в зверненні активістів.
Прессекретарка прокуратури Рівненської області Оксана Жужельська зазначила, що наслідків реагування ще немає, але в прокуратурі звернули увагу на це питання. В управлінні представництва інтересів держави в суді наразі опрацьовують матеріали звернення.
Кілька разів окреслював свою позицію щодо ситуації з багатостраждальним будинком на 16-го Липня й міський голова Рівного Олександр Третяк. Зокрема, під час відповідей на запитання рівнян в онлайн-ефірі в соцмережі “Фейсбук” пообіцяв максимально контролювати, щоб будинок не було відчужено, і він залишився в комунальній власності. З його слів, навіть якщо суд скасує його статус як об’єкта культурної спадщини, то місто все одно боротиметься за нього до кінця. Ще раніше висловлював пропозицію створити в будинку “простір для екскурсій та художнього мистецтва”.
Адвокатська таємниця чи суспільний інтерес?
Почути позицію представників ТзОВ “Русана Плюс” щодо ситуації поки що, на жаль, не вдалося. У телефонній розмові адвокат Іван Крутень, який представляє інтереси Товариства в суді, зазначив, що не має права розголошувати адвокатську таємницю і не уповноважений своїм клієнтом надавати будь-яку інформацію, що стосується даної судової справи. На зауваження журналіста, що дана судова справа не є приватною справою його клієнта, оскільки стосується майна територіальної громади, а, отже, становить суспільний інтерес і отримала значний публічний резонанс серед рівненської громади, пан адвокат зазначив, що “ніякого суспільного інтересу тут немає”, мовляв, його розгледіла виключно сама журналістка. А ще порадив звертатися безпосередньо до його клієнтів, при цьому навідріз відмовившись повідомити, хто ж є його клієнтами. Окрім цього, Іван Крутень на початку розмови обмовився, що “здійснюється експертиза”. Однак на уточнююче запитання, чи означає це, що вже відібрано зразки і виконуються дослідження, відповідати категорично не забажав.
Наразі до одержання висновку експертизи судове провадження у справі про скасування розпорядження голови Рівненської ОДА про внесення до переліку об’єктів культурної спадщини будівлі на 16-го Липня, 59 зупинено. Але час не зупинити. Він безжальний до старого будинку, і кожен день бездіяльності щодо його порятунку може стати останнім у життєписі унікального “старожила” міської забудови. Він вижив у двохсотрічній історичній коловерті, що випала на долю нашого міста, але сучасні реалії можуть стати для нього фатальними.
P. S. РівнеРетроРитм готовий надати представникам ТзОВ “Русана Плюс” можливість висловити свою позицію щодо ситуації, яка склалася.
(Поставлено оцінок: 7, середня: 4,71)
Загрузка...