Автор: Admin

Одним із найбільших джерел надходження коштів до міської казни Рівного в 1930-і роки були податки. Основними платниками були підприємці, землевласники, власники нерухомого майна. Платили податки за місця для ведення торгівлі на вулицях і площах міста, за право в’їзду і постою на території міста, за користування кіньми, підводами, автомобілями, велосипедами, за …

На відміну від інших територій Польщі, волинськими містами до 1927 року фактично керував Волинський воєвода. Членів магістрату не обирали, їх призначав спочатку окружний комісар, потім воєвода. Функції самоуправління в містах виконували міські громадсько-господарчі комітети, які одночасно були і дорадчими, і контролюючими органами. Перші вибори до Рівненської міської ради відбулися у …

За три роки, з 1917-го по 1920-й, влада в Рівному мінялася 7 разів, переходячи з рук у руки, причому тричі — до “совєтів”. Найбільше протрималися органи Центральної Ради — 345 днів; гетьманату — 195; Директорії 180; радянської влади в 1918 році 22 дні, у 1919-у — 112 днів, у 1920-у …

У 1591 році волинський лікар (зять Раймундуса Каркасона) Петро Умястовський написав книгу про чуму “Nauka o morowym powietrzu” (“Наука про морове повітря”). Автор вважав передвісниками появи чуми небесні явища, які описував так: “Перші ознаки з’яви мору: вогні, які літають у повітрі, що їх прості люди називають впалими зорями, також стовпи …

Князь Василь Костянтин Острозький (1525-1608) мав особистого лікаря — відомого на Волині доктора медицини Краківського університету Раймундуса Каркасона. Перший стаціонарний медичний заклад у Рівному — міський шпиталь — було облаштовано в 1637 році на кошти тогочасного власника міста Томаша Замойського. У 1877 році в Рівному збудовано та освячено вiйськовий шпиталь. …

У далекому минулому Рівне нераз переживало смертельні епідемії. У 1667 році чума викосила півміста. А в 1770-у — моровиця знову “навідалася” до Рівного. Тоді ж було зведено символічну колону на честь Божої Матерi як заступниці вiд смертельної недуги. У 1856-у місто охопила епідемія холери. Бiля колони Божої Матерi засвітили незгасиму …

У 1938 році автобусне сполучення між Рівним і найближчими містами було активним. До Луцька і Клеваня автобуси вирушали 5 разів на день. По три рейси виконувалися до Олики, Дубна і Кременця. До Тучина і Межиріч Корецьких — двічі. До Гощі був один рейс, як і до Вишнівця та Радзівіллова (з пересадкою в Дубні). Найдешевшим був квиток до Клеваня — один злотий, найдорожчим — до Кременця і Луцька — 7 і 5 відповідно. Решта — від 2-х до 4-х злотих.

У 1929 році в Рівному було 4 першорозрядних готелі: “Європа”, “Брістоль”, “Варшава”, “Вікторія”. Другорозрядними вважалися “Метрополь”, “Сан-Ремо”,”Бель В’ю” (“Континенталь”), “Імперіал”. На кінець 1930-х готелів побільшало. І носили вони такі ж претензійні назви: “Бельгія”, “Централь”, “Полонія”, “Версаль”, “Савой”. Для не надто вибагливих до сервісу діяли численні нічліжки в будинках на прилеглій до залізниці вулиці Колейовій.

У грудні 1920 року з трьох сортів хліба, що продавали в Рівному (ситного, питльованого і разового), найдорожчим був разовий — 75-90 марок за фунт (трохи більше 400 грамів) проти 12-15 марок інших сортів. Майже стільки ж коштував і фунт свинини — 70-80 марок. За 10 яєць або фунт масла слід було викласти 100-140 марок, за цукор — до 150-ти, за фунт мила — 45-60. Філіжанка кави з цукром коштувала 8 марок. Денний заробіток, наприклад, будівельників коливався від 250 до 400 марок.

У 1900 році міська Дума зобов’язала власників нерухомого майна, яке виходить на вулиці і площі, утримувати в чистоті прилеглі до їхніх садиб тротуари і половину проїжджої частини. Прибирати слід було навесні та влітку до 6-ї години ранку, восени та взимку – до 8-ї. Удень дозволялося прибирати лише поодиноке сміття, не підмітаючи всю територію. Взимку власники мусили очищати тротуари від льоду і посипати їх піском.

У 1930 році в Рівному налічувалося 13 мануфактурних магазинів (торгували тканинами); хутряних крамниць було 6; взуттєвих – 18. Магазинів із продажу швейного обладнання – 2, а кравців у місті зареєстровано 10 осіб. Найбільше було крамниць, де можна було придбати предмети “індустрії краси” — косметику і парфуми. Їх налічувалося аж 44.

Передвісник телефона — телеграф — у Рівному з’явився у 1862 році. Уже тоді з Рівного можна було телеграфувати до Варшави. Рівненська телеграфна станція була вузловою і підтримувала зв’язок з іншими містами шістьма лініями. А за кілька років телеграму з Рівного можна було відіслати в будь-яку частину Російської імперії і за кордон. Перші телефони в Рівному з’явилися в 1908 році в пожежників. А в 1910-у абонентів уже було 142.