У розвитку внутрішньої…

У розвитку внутрішньої торгівлі на Волині ХІХ-початку ХХ століть важливу роль відігравали магнатські господарства краю. Заможні власники перетворювали свої господарства на капіталістичні економії, виробляючи продукцію для ринку. А реалізовували її через ярмарково-базарну мережу в містах Волинської губернії. Там поміщики продавали сільськогосподарську продукцію і промислові товари, водночас закуповуючи гуртом сировину для своїх заводів і фабрик. Відтак, наприкінці ХІХ-на початку ХХ століть набула активного поширення і розвитку виставкова торгівля.

На початку ХХ століття…

На початку ХХ століття у Рівному набула поширення складська торгівля з реалізацією продукції за зразками, які пропонували агенти торгових фірм. У місті налічувалось 18 постійних складів хліба та лісу. Водночас у губернському Житомирі — всього вісім. У 1910 році в Рівному відкрито товарну біржу. Доти на Правобережній Україні діяла лише одна товарна біржа в Києві. Відкриття біржі в Рівному дозволило обслуговувати шляхом посередництва торгівлю всієї Західної Волині, а також ефективніше підтримувати економічні зв’язки з підприємствами Царства Польського.

На початку…

На початку ХХ століття у найбільших торгових містах Волині — Рівному і Житомирі — почали масово з’являтися гастрономи, універмаги, торгові фірми і доми, біржі. Якщо впродовж ХІХ століття в Житомирі не існувало жодного торгового дому, то вже у 1905 році їх налічувалось десять. За станом на 1912 рік на Волині було 55 торгових домів, а в 1914-у — 59. Найбільше таких закладів діяло в Рівному. У 1912 році їх було 38 з капіталами майже 300 тисяч рублів. Найпотужнішим і найбільшим у губернії був Торговий дім “А. Роттенберг і Х. Бат” з капіталом у 150 тисяч рублів, який торгував сукном.

Масовий випуск.

Масовий випуск радянських новорічних листівок налагодило поліграфічне підприємство “Госзнак” лише в 1953 році. Листівки були агітаційно-пропагандистськими й зображали досягнення радянського ладу. На картинках були щасливі матері з дітьми, головні будівлі на Красній площі, радянську символіку, підприємства і будови, згодом стала популярною тема космосу і миру. Дід Мороз вперше з’явився на листівках у 1943-у. У 1950-і вперше з’являється, а з середини 1970-х стає типовим, сюжет на листівках про “П’ять хвилин до Нового року” (за піснею про п’ять хвилин з радянського фільму “Карнавальна ніч”).

Наприкінці ХІХ-на початку.

Наприкінці ХІХ-на початку ХХ століть українські вітальні листівки друкувало краківське видавництво “Салон польських художників”. До дизайну і створення сюжетів залучали іменитих художників і друкарів. Видавали великими накладами колажовані, комбіновані, з патріотичною тематикою, часто з українською геральдикою та в національних блакитно-жовтих кольорах. У міжвоєнний період до 1939 року мешканці Рівненщини надсилали один одному листівки лише польською мовою. Навіть, якщо вітання писали українською, то адресу — польською. Інакше листівка не дійшла б до пункту призначення.

Вітальна листівка.

Вітальна листівка як атрибут різдвяно-новорічних свят у Західній Україні, зокрема й Волині, з’явилася в 1870-х роках. Привозили листівки переважно з Німеччини. Зображали на них немовля Ісуса Христа в яслах, або якісь релігійні сюжети. Пізніше з’явилися Санта Клаус, композиції з квітів, гілок, ялинкових прикрас, діток в образах янголів. У XIX столітті зародилась традиція надсилати листівки як вітання поштою. Офіційно листівку визнали в 1874 році на Всесвітньому поштовому конгресі в Берні (Швейцарія). Тоді ж було встановлено міжнародний стандарт її розміру – 90х140 мм, у 1925 році – 105х148 міліметрів.

Регіональним проривом року стала “Ладомирія”

Унікальний етнопарк “Ладомирія”, що в Радивилові на Рівненщині, виборов головну туристичну премію України — “Ukraine Tourism Awards”. За результатами онлайн-голосування “Ладомирія” набрала найбільшу серед 23-х учасників кількість голосів — 2021. Як відомо, проєкт “Ладомирія” упродовж двох років активно розбудовує свій комплекс на ревіталізованій промисловій території в містечку Радивилів Рівненської області. …

Прапрапрабабусину хустку приміряли у краєзнавчому музеї

Не просто головний убір, а й оберіг і невід’ємна частина культурної спадщини. Це — про українську хустку, без якої здавна не обходився гардероб жодної української жінки. Яскраві й світлі, темних тонів і чорні, з дорогих тканин і дешевих, буденні й святкові — хустки з давніх давен були незмінним атрибутом одягу …

На Оствиці будують вхідну браму

У парку історичної реконструкції “Городище Оствиця”, що розкинувся на правому березі озера Басів Кут у Рівному, зводять вхідну браму-вежу. Давнє городище, що вже встигло стати одним із улюблених місць відпочинку рівнян, дедалі більше набирає обрисів старовинного містечка-парку з облаштованою інфраструктурою. Як відомо, Оствиця за нетривалий період свого існування вже встигла …

У Волинському воєводстві…

У Волинському воєводстві в міжвоєнний період кав’ярні та цукерні, де можна було випити кави й з’їсти солодощів, функціонували лише у таких містах як Рівне, Луцьк, Кременець. Найпопулярнішими в Рівному були кав’ярні “Едвард” і “Раже”. Більш поширеними були ресторани з традиційною українською кухнею: борщ, юшка, вареники, картопля, салати, риба, сир. Можна було замовити страви французької та англійської кухні. Спиртні напої нерідко були дорожчими за їжу. На початку 1930-х років створено Спілку власників гастрономічних закладів, ресторанів, їдалень, барів Волинського воєводства.

У міжвоєнний період у Рівному…

У міжвоєнний період у Рівному діяло чотири великих готелі (такими вважались ті, що мають понад 10 кімнат): “Сан-Ремо” (19 номерів, ціна за добу 3-4 злотих); “Центральний” (18 номерів, 4-8 злотих); “Брістоль” (15 номерів, 3-5 злотих); “Вікторія” (10 номерів, 4-5 злотих). У всіх закладах були телефони і система бронювання. У 1918 році було створено Польське Товариство власників готелів, яке в 1920-у розділилось на два співтовариства — власників готелів і пансіонатів Польської республіки та власників готелів і мебльованих кімнат. Товариство опікувалось проблемами готельєрів та розвитку готельного бізнесу.

У 1913 році в Рівному…

У 1913 році в Рівному налічувалось 35 готелів, більшість з яких мали претензійні назви — “Версаль”, “Бель-В’ю”, “Паризький”, “Сан-Ремо”, “Метрополь”, “Швейцарський”, “Гранд-Отель”, “Континенталь”, “Імперіал”. При них неодмінно знаходився ресторан або буфет. Однак рівень сервісу не завжди відповідав цим високим назвам. За тодішні “блага” цивілізації — щоденну зміну постільної білизни, свіжий рушник, свічку або електричну лампу — доводилось доплачувати. А якщо до номера подавали самовар і топили грубку, то це вважалось послугами рівня “люкс” з відповідною оплатою.