Автор: Admin

За даними статистичного збірника “Волинь у цифрах” (“Wołyń w liczbach”), у 1939 році протяжність доріг з твердим покриттям у Рівненському повіті становила 56,6 км. Дорогами Волинського воєводства здійснювали перевезення пасажирів 82 автобуси, 789 автомобілів (у тому числі – 328 приватних та 23 таксі), 222 мотоцикли. Перший автобусний маршрут, який сполучав Рівне з іншими містами, з’явився у 1910 році. З Рівного до Житомира рейс тривав 19 годин. До Корця в 1911 році автобус їхав дві з половиною години. У 1914 році в Рівному було зареєстровано три легковика. Найпотужнішим було авто з двигуном у 32 кінських сили.

Під час виконання службових обов’язків водій автобуса повинен був носити чорну шапку англійського крою, дво- або однобортну вовняну куртку темно-синього, чорного або темно-зеленого кольору. Взимку верхній професійний одяг складався з довгої вовняної шинелі або короткого кожуха-дублянки. Кондуктор носив шапку темно-зеленого кольору, куртку з обов’язковим написом “Кондуктор”. Одяг автобусної обслуги мав бути охайним. На шапках і куртках дозволялося розміщувати кокарди та шеврони з назвою автобусної фірми, яку вони представляли. Уніформа водія приватного власника чи державної установи доповнювалася спеціальною облямівкою на комірі та кашкеті.

Мали свої правила й велосипедисти. За право їздити містом потрібно було сплачувати щорічний збір. Також щорічно отримувати металеву бляшанку з номером (знаком) про реєстрацію у міській управі. Велосипеди прирівнювалися до екіпажів, тому місце їх було на проїжджій частині. Рухатися слід було правою стороною дороги якомога ближче до краю. Заборонялося влаштовувати на вулицях перегони, їздити без руля й дзвоника, а вночі — без ліхтаря. У місцях великого скупчення людей слід було зовсім сходити з велосипеда. За станом на 01.01. 1939-го в Рівному зареєстровано 6 077 велосипедів. Перший мотоцикл у Рівному було зареєстровано в 1914 році.

У першій половині 1920-х років Рівне стало місцем перебування біженців з совєтської України. Частину з них польська влада повертала назад до УРСР. Ті ж, кому пощастило залишитися, після шестимісячного перебування в Рівному отримували польський закордонний паспорт і вирушали далі в пошуках кращої долі за кордон. Певна кількість залишалася на території Волинського воєводства, в тому числі й у Рівному. Проте без польського громадянства ці особи не могли претендувати на робочі місця, відкривати власну справу тощо. Натомість польська влада в 1920-х роках активно здійснювала прийом документів від охочих стати громадянами Польщі.