Новорічно-різдвяні свята в давні часи, як і нині, були сповнені не лише мрій і очікувань, а й усіляких пригод — приємних, і не дуже, — про які потім їх учасники згадували мало не цілий рік. Чимало інформації про те, як гуляли наші земляки в давнину, міститься в архівних матеріалах і тогочасній пресі.
Сезон новорічно-різдвяних гулянь-святкувань у міжвоєнний період починався ще в грудні, а закінчувався, як і нині, на Водохреще. Адже рівняни і в ті далекі часи відзначали новорічно-різдвяні свята одні за григоріанським календарем, інші — за юліанським. Такий тривалий період відпочинку і розваг давав, зокрема, неабияку поживу для місцевих і приїжджих репортерів.
Пригоди з газетних шпальт
Завдяки рекламі усіляких смаколиків до святкового столу, різноманітних сувенірів, ялинкових прикрас і подарунків, оголошень про початок продажу ялинок тощо преса отримувала чималу фінансову підтримку.
– Гортаючи сторінки тогочасних польських видань, можна зустріти чимало цікавого про святкування Нового року і Різдва, – розповідає начальник відділу використання інформації документів ДАРО Людмила Леонова. – В одному з фейлетонів, наприклад, ішлося про те, що, попри складне становище в країні, люди все одно готуються до Нового року — шукають гроші, беручи кредити, підписуючи векселі… І все заради того, щоб достойно прийняти гостей. Хоча, як писали газетярі, господиня, певно, й не відчує свята, постійно перебуваючи на кухні й обслуговуючи гостей. Писала преса й про шлунки рівнян, які потерпають від надміру їжі, працюючи “не тільки цілий восьмигодинний робочий день, але й у святкові дні”. Пощастило тим, хто мав медичне страхування і міг скористатися послугами каси хворих, отримавши безкоштовно ліки. А ще, зазначали репортери в 1925 році, тогочасна скрута так позначилася на святкуваннях, що зменшилося споживання спиртного, а через це “не було жодного побиття чи поважного каліцтва, доконаного в п’яному стані. Поліція мала спокійне свято”. Газетярі також “пройшлися” по тогочасних цінах на товари. “Ціни ідуть угору, а якщо комусь це не подобається, то можна не купувати. А то й зовсім не ходити до крамниць”.
У газеті “Ехо Рувенське” репортери описують новорічні пригоди двох приятелів — Павела і Гавела, — які упродовж тижня боролися зі спокусою потрапити на бал-маскарад, заощадивши при цьому гроші. І таки пішли на бал. А там опинилися за одним столиком із чарівною панянкою. Горілка, різні смаколики, чорна кава… І невдовзі трійця уже гуляла на повну, запросивши до своєї компанії ще кількох осіб. Але все має своє завершення, писали репортери. Для гульвіс воно настало у вигляді кельнера з рахунком за спожите. Тут приятелі враз витверезіли, адже платити нічим. Кельнер, зрозумівши з ким має справу, покликав колег. Слово за слово, почалася бійка. Невдовзі гуляки-невдахи опинилися на вулиці з численними синцями, а навздогін їм летіли їхні пальта, капелюхи, і наостанок — калоші. Однак приятелі не надто переймалися, адже ж все таки побували на балу.
Після святкування православного Різдва 7 січня до різдвяної тематики доєднувалися і україномовні видання, які підхоплювали естафету рекламування і ялинок, і прикрас до них, і подарунків під ялинку, й усіляких благочинних акцій.
“Сильвестрови балики маскови”
Зазвичай бали-маскаради (балики маскови) у міжвоєнній Польщі розпочиналися на день Святого Сильвестра — 31 грудня. Останній день року, що минає, католики називали “Сильвестром”, а запитання “Куди збираєшся на Сильвестра?” фактично означало “Де зустрічатимеш Новий рік?”.
Здебільшого новорічно-різдвяні бали-маскаради в давньому Рівному були благодійними. Зібрані кошти розподіляли серед міської бідноти, сиротинців, притулків для людей похилого віку, безробітних тощо.Одним із основних вогнищ культурного життя міста до 1927 року (до пожежі) був замок князів Любомирських у родинному маєтку, розташований на території сучасної “Лебединки”.
Хоча споруда на той час уже втратила свою колишню велич, але зали на першому поверсі ще були придатні для балів, спектаклів, виставок, музичних та мистецьких вечорів. У 1920-1930-і роки, коли Любомирські здали в оренду місту свій палацик на Гірці (сучасний парк імені Шевченка), там також відбувалися костюмовані бали-маскаради.
В архівних документах, датованих 1911-м роком, зазначається, що дворяни Рівного влаштовували новорічно-різдвяні бали в Благородному собранії (приміщення не збереглося, розташовувалося на теперішній Соборній приблизно навпроти сучасного Екомаркету).
Розкішні костюмовані бали відбувалися в будинку предводителя дворян Рівненського повіту Дмитра Федоровича Андро. Цей будинок зберігся майже в первозданному вигляді на вулиці Словацького, 7 (тодішній Гоголівський провулок) і є місцевою пам’яткою нашого міста.
У залах російської гімназії, що колись розміщувалася на тодішній вулиці 13-ї Дивізії, 53 (тепер Петлюри; там, де нині приміщення банку “Аваль”), влаштовувало костюмовані бали та благодійні вечори для дітей і дорослих Рівненське православне благодійне товариство. Не відставали й рівненські військові. У Будинку польського жовніра (сучасний Будинок офіцерів) проводилися офіцерські бали. У ті часи офіцери були завидними нареченими, отож їх запрошували практично на всі бали, які відбувалися в місті. До того ж, на таких заходах завжди грали військові оркестри. Для середнього класу влаштовували вечірки в Громадських зборах.
Нагадати усій Польщі про Рівне
Не залишалися осторонь новорічно-різдвяних святкувань і посадовці Рівного. Напередодні 1937 року Рівненський повітовий староста започаткував таку традицію: щороку першого січня об 11-й годині в усіх храмах міста проводити урочисте богослужіння з нагоди Нового року. А на 13-у годину — офіційний прийом у приміщенні Рівненського повітового староства. Шкода, але цей будинок, який був архітектурною окрасою старого міста (розташовувався на розі сучасних Петлюри і Словацького), не пережив бомбардування Другої світової.
– Під час прийому в старостві проводили збір підписів під привітанням Президентові Польщі й усім вищим посадовцям уряду Речі Посполитої, – розповідає Людмила Леонова. – Ця ініціатива нагадала всім полякам про існування нашого невеличкого містечка на окраїні держави, як тоді казали, “на кресах”, тому що центральні Варшавські видання не обійшли увагою таке починання. Вийшли статті під загальною назвою “Новорічне привітання в Рівному”. У нашому архіві виявлено матеріали, які засвідчують цю подію. Після богослужіння першого січня 300 осіб зібралися в приміщенні староства. З промовами виступили повітовий староста Рівного, представники військових, української, єврейської, чеської громад, селян. Усі присутні підписали лист-привітання, який через Волинського воєводу мали передати до Варшави. Під час урочистостей було відзначено державними нагородами дев’ятеро представників сільського господарства. У перервах між промовами грав військовий оркестр. Завершилося дійство підняттям келихів з вином, презентованим повітовим старостою.
Точних даних про те, чи встановлювали на вулицях міста в міжвоєнний період ялинки, поки що не віднайдено. Однак народні гуляння з військовим оркестром і фейєрверками з нагоди Нового року і Різдва в Рівному відбувалися й тоді. З дозволу власника міста князя Любомирського такі святкові дійства влаштовували в його садибі-парку на Гірці, а в 1930-ті роки — у міському парку імені польського Президента Мостіцького (парк, що поруч із Палацом дітей і молоді). Поколінню 1950-х-початку 1960-х років він відомий як парк імені Хрущова.
Ілюстративний матеріал до публікації з фондів ДАРО, NАС, особистого архіву автора
Загрузка...