Коли і хто вперше започаткував традицію новорічних корпоративів, вочевидь, нині не скаже ніхто. Але те, що такі новорічно-різдвяні вечірки були звичаєвими в Рівному і сто років тому — достеменно відомо. Про це розповідають архівні документи, публікації в тогочасних газетах, спогади старожилів.
У давнину Новий рік був святом багатих, а для пересічних громадян головним було Різдво. Звичай зустрічати першу Різдвяну зірку в колі сім’ї залишався непорушним. А на Новий рік належало зробити кілька візитів ввічливості знайомим, друзям, родичам. Після 25-го грудня починався сезон, як нині кажуть, “корпоративів”. Ще задовго до свят рівненське повітове староство було завалене проханнями від установ, громадських організацій дозволити провести бали-маскаради. Найгучнішими і найяскравішими бали влаштовували місцеві чиновники та посадовці, інтелігенція, до складу якої тоді входили адвокати, лікарі, інженери. Це була довгоочікувана нагода для їхніх дружин “вигуляти” нові наряди і коштовності, досхочу поласувати святковими смаколиками, а для місцевих газетярів — отримати купу тем для публікацій. Місцеві крамарі заманювали покупців наймоднішими речами, завезеними з Європи, а продуктові магазини вражали величезним асортиментом смаколиків. Як зазначали репортери газети “Ехо Ровенське”, описуючи святкові застілля, тривалі новорічно-різдвяні свята є непосильним тягарем для шлунків мешканців міста.
Власники магазинів, перукарень, фотоательє, кав’ярень та ресторанів, що розташовувалися здебільшого уздовж сучасної вулиці Соборної, завішували входи до закладів гірляндами, святково прикрашали вітрини. Щоправда, Рівне передноворічне столітньої давнини увечері потопало в темряві. Гасові ліхтарі більш яскраво освітлювали вулиці лише в центрі. І тільки після введення в експлуатацію міської електростанції (приватна володарів міста князів Любомирських освітлювала лише вулицю Замкову, військові казарми та кілька будинків у центрі міста) у 20-х роках на вулицях міста почала подекуди з’являтися святкова ілюмінація. Тодішнє Рівне не знало, що таке Будинки культури, однак місць, де можна було себе показати, і на людей подивитися, вистачало.
Танці до ранку
Основним вогнищем культурного життя тоді був замок Любомирських у родинному маєтку, розташований на території сучасної “Лебединки”. Хоча споруда на початку минулого століття уже втратила свою колишню велич, але чудові зали на першому поверсі ще цілком були придатні для балів, спектаклів, виставок, музичних та мистецьких вечорів. Там їх і проводили до 1927-го року, коли пожежа остаточно зруйнувала замок. У 30-і роки, коли князі Любомирські здали в оренду місту свій палацик на “Гірці” (сучасний парк імені Шевченка), там також відбувалися костюмовані бали-маскаради.
Благородна публіка веселилася на балах і маскарадах, які влаштовували у власних домівках заможні рівняни та в “присутственних” місцях. Зокрема, як свідчать архівні документи 1911-го року, дворяни Рівного влаштовували новорічно-різдвяні бали в Благородному собранії (приміщення не збереглося, розташовувалося навпроти сучасного Екомаркету). Розкішні костюмовані бали відбувалися в будинку предводителя дворян Рівненського повіту Дмитра Федоровича Андро. Цей будинок зберігся майже в первозданному вигляді на вулиці Словацького, 7 (тодішній Гоголівський провулок) і є історичною пам’яткою нашого міста. Там нині розміщується управління Державної пенітенціарної служби.
У залах російської гімназії, що колись розміщувалася на тодішній вулиці 13-ї Дивізії, 53 (ще раніше Гоголівській, а тепер Петлюри; там, де нині приміщення банку “Аваль”), влаштовувало костюмовані бали та благодійні вечори для дітей і дорослих Рівненське православне благодійне товариство. Під час таких вечірок відбувалися імпровізовані розпродажі, де дружини лікарів, адвокатів, чиновників продавали власноруч випечені тістечка. Виручка від таких розпродажів нерідко була чималенькою, бо, бувало, якийсь місцевий багатій міг пожертвувати значну суму за такий виріб, придбаний у красуні-продавчині. Про це потім писала місцева преса. Кошти від таких розпродажів зазвичай йшли на доброчинні справи.
У Будинку польського жовніра (сучасний Будинок офіцерів) проводилися офіцерські бали. У ті часи офіцери були завидними женихами, отож їх запрошували практично на всі бали, які відбувалися в місті. Для середнього класу були вечірки в Громадських зборах. Незаможні рівняни вдовольнялися приватними вечірками у власних домівках.
Попри те, що Рівне початку ХХ століття було маленьким провінційним містечком, місць для новорічно-різдвяних гулянь було чимало. І кожна така вечірка була надзвичайною подією для міста і давала неабияку поживу для місцевих газетярів. Кожен такий бал вони описували, смакуючи усі деталі — від переліку гостей до опису коштовностей і тканин, з яких пошито сукні дам. Балювали в Рівному зазвичай до п’ятої ранку. Дівчат без кавалерів на бал супроводжували старші жінки. На кожну таку вечірку організатори намагалися запросити якомога більше шанованих гостей — депутатів та чиновників найвищого рангу.
Новинки техніки на службі розваг
Серед інтелектуальних новорічних розваг початку минулого століття в Рівному була новинка тогочасної техніки — біоскоп (щось середнє між діафільмом та кінострічкою). Їх у місті було три: електробіоскоп Берндта (згодом кінотеатр “Ампір”, за радянської доби — кінотеатр “Партизан”, нині на його місці звели бізнесцентр); біоскопи Бліндера та “Новий Мір” (у тодішньому театрі Зафрана, який розташовувався на місці нинішнього Народного дому на вулиці Петлюри). Запрошував на новорічні атракціони і місцевий цирк. Стаціонарне приміщення цирку округлої форми розміщувалося на вулиці Замковій поруч із нинішньою будівлею санстанції. Дерев’яна будівля цирку не дожила до наших часів.
Напередодні 1937 року Рівненський повітовий староста започаткував таку традицію: щороку, починаючи з 1 січня об 11-й годині в усіх храмах міста проводити урочисте богослужіння. А на 13-у годину — офіційний прийом у приміщенні Рівненського повітового староства. Шкода, але цей будинок, який був архітектурною окрасою старого міста (розташовувався на розі сучасних Петлюри і Словацького, там, де нині кафе “Челентано”), не пережив бомбардування Другої світової.
Точних даних про те, чи встановлювали на вулицях міста сто років тому ялинку, поки що не віднайдено. Однак народні гуляння з військовим оркестром та фейєрверками з нагоди Нового року і Різдва в Рівному відбувалися й тоді. З дозволу власника міста князя Любомирського такі святкові дійства влаштовували в його садибі на “Гірці” та в 30-ті роки — у міському парку імені польського Президента Мостіцького (парк, що поруч із Палацом дітей і молоді). Поколінню 50-х-початку 60-х років він відомий як парк імені Хрущова.
Загрузка...