Сьогодні хочемо познайомити рівнян з цікавою особистістю, невідомою широкому загалу, але яка заслуговує на увагу. Мова йде про акторку, композиторку та співачку відому під псевдонімом Софія Терне. Її справжнє ім’я звучить як Ребекка Хайтер.
Життєпис Софії Терне розпочався в Рівному. Відомо, що народилась тоді ще Ребекка Хайтер 3 лютого 1909 року. Її батьками були Якуб Хайтер та Барбара Маркевич. Початкову та середню освіту майбутня зірка театральної сцени, здобувала в одній із рівненських шкіл, а пізніше у львівській гімназії. Потім було успішне навчання в Консерваторії Польського музичного товариства у Львові.
Дівчина тоді вже знала чим буде займатись, тому навчалась за класом фортепіано та сольного співу. Спочатку вона мріяла про кар’єру оперної співачки, адже голос ідеально для цього підходив, проте головною перешкодою для досягнення цієї мрії став низький зріст. З цією несправедливістю, яку ніяк не можна було виправити навіть високими підборами амбітна рівнянка довго не могла змиритися. І все ж продовжувала брати приватні уроки у відомої тоді оперної співачки сопрано Станіслави Корвін-Шимановської.
Щоб зробити вдалий старт, вчителі порадили Ребеці Хайтер щось зробити зі своїм іменем, яке на той час могло завадити кар’єрі. Дівчина дослухалась і з часом обрала собі творчий співзвучний псевдонім, який ідеально підходив для сцени — Софія Терне — і дещо нагадував французький стиль. До речі, першим місцем роботи Софії Терне був театр “Qui Pro Quo” (відомий варшавський театр, що працював у жанрі літературного кабаре; роки діяльності 1919-1931, – прим. ред.), у якому вона пропрацювала з 1927 до 1931 року.
Потім була тісна співпраця з варшавськими театрами, були в той час виступи “на біс” у кабаре, зйомки в популярних музичних фільмах міжвоєнного періоду, які збирали повні кінотеатри.
Пік популярності Софії Терне припав на 1920-1930-і роки. Саме тоді рівнянка мала кілька успішних контрактів з потужними фірмами грамзапису, такими як Syrena-Record, Odeon, Parlophon i Columbia. Здавалося, зірка талановитої акторки з Рівного яскраво сяяла. І можливо їй підкорився б навіть Голлівуд. Проте не так сталось, як гадалось…
Другого вересня 1939 року відбувся останній виступ Софії Терне перед варшавськими глядачами на сцені театру “Фігаро”, адже розпочалась Друга світова війна. У жовтні 1939 року німецька окупаційна влада арештувала Софію, але через якийсь час її було звільнено і вислано до Рівного. Потім вона переїздить до Львова, де працює в місцевому Театрі мініатюр.
У роки Другої світової війни Софія була деякий час акторкою військового театру, з яким виступала на лінії фронту. Також була медичною сестрою спочатку в радянській армії, а потім при армії генерала Андерса. У 1945 році після закінчення війни Софія Терне вирішила емігрувати до Великої Британії. Можливо в цьому вона бачила своє спасіння. У Лондоні вона отримала від уряду військові нагороди. За відвагу в роки війни — “Хрест Монте Кассіно” та “Хрест Заслуги з мечами”. Кілька десятиліть Софія Терне успішно співпрацювала з кількома лондонськими театрами, була ведучою на BBC та Радіо “Вільна Європа”.
Померла Софія Терне 7 серпня 1987 року. Поховали її на лондонському кладовищі North Sheen. За життя вона записала кілька десятків грамофонних платівок, які до цього часу користуються величезною популярністю в світі.
У фільмографії Терне історики найбільше виділяють такі кінострічки, як “Донька генерала Панкратова” (1934), “Паради Варшави” (1937), “Діти” (1943) (де режисером був всесвітньовідомий ковельчанин Моше Вакс).
Про приватне життя зірки з Рівного відомо, на жаль, дуже небагато. Вдалося з’ясувати, що її чоловіком був художник, львів’янин за походженням Станіслав Мікула. Цікаво, що все своє майно Софія Терне заповіла не родичам, а притулку для акторів-ветеранів у Сколимові поблизу Варшави. Завдяки її спадку там було збудовано новий корпус.
Джерело фото: staremelodie.pl, audiovis.nac.gov.pl
Загрузка...