Вони були генералами трьох різних армій, трьох різних епох і різних держав. Кожен з них сумлінно виконував свій офіцерський і військовий обов’язок, відповідно до канонів тієї держави, якій служили. А завершився їх земний шлях на старовинному рівненському кладовищі.
Одним із невичерпних джерел історії будь-якого міста є місця поховань. Одним із таких у Рівному є старовинне православне кладовище, яке рівняни називають Дубенським (за назвою вулиці, де воно знаходиться). Там неподалік один від одного поховано трьох генералів, на могилах яких встановлено пам’ятники. Кожен із цих офіцерів пройшов свій непростий шлях до одержання генеральського звання. Кожен з них жив у різний час, і служив у арміях, які докорінно відрізнялися одна від одної, бо це були армії держав трьох різних історичних періодів. Цих чоловіків об’єднало лише місто Рівне і місце їхнього вічного спочинку.
Царський генерал Йосип Ясенецький-Войно
На пам’ятнику з чорного граніту, встановленому на одній з крайніх могил, що знаходиться праворуч доріжки, що веде до цвинтарної Свято-Миколаївської церкви, викарбувано напис російською мовою: “Генерал-майор Ясенецкий-Войно Иосиф Петрович родился 4 апреля 1852 г. скончался 13 августа 1910 г. Мир праху твоєму, дорогой незабываемый муж и отец”. Понад сто років минуло відтоді, як прийняла земля цю людину. Сторіччя стоїть на генеральській могилі непошкодженим пам’ятник у вигляді стели з хрестом, до якого час від часу хтось кладе свіжу квітку. На жаль, на пам’ятнику немає фотографії небіжчика.
Із джерел, вміщених у вільному доступі в мережі інтернет, по крихтах збираємо відомості про генерала російської царської армії Йосипа Ясенецького-Войно. Дивує, що на сайті “Російська імператорська армія”, що найбільш повно вміщує дані про військовиків Росії, немає відомостей про те, де і коли закінчилося життя генерал-майора Ясенецького-Войно. Водночас саме на цьому порталі дізнаємося деякі подробиці про нього. Генерал був православної віри. Згідно з даними на 1907 рік мав двох дітей. Закінчив Ризьке піхотне юнкерське училище.
Поступив на військову службу в 1870 році, і піднімався щаблями військової кар’єри від підпоручика до генерал-майора, не минаючи жодного наступного чину. Його бойовий шлях проліг через російсько-турецьку війну 1877-1878 років. Починав службу в 61-у піхотному Володимирському полку діловодом полкового суду, затим був членом полкового суду, полковим ад’ютантом, командиром роти, чиновником з особливих доручень, чиновником приймальної комісії, завідував військовим млином. І нарешті — штаб-офіцером з особливих доручень інтендантського управління Київського військового округу. Саме в Рівному напередодні Першої світової війни і розміщувався продовольчий інтендантський заклад військового округу, куди було призначено начальником Йосипа Ясенецького-Войно. Невідомо з яких причин у віці 58 років генерал помер. Його з почестями поховали на кладовищі, неподалік якого розміщувалися військові казарми, де, вочевидь, і мешкала його сім’я.
Генеральський син Петро Ясенецький-Войно
Відомі також деякі цікаві факти про життя генеральського сина Петра Йосиповича Ясенецького-Войно, який теж обрав офіцерську службу. На відміну від інформації про дати життя батька, поки не знайдено відомостей про дату народження його сина Петра. Натомість відомо про його героїчні дії під час Першої світової війни і, очевидно, загибель у 1914 році. Штабс-капітан лейб-гвардії Литовського полку Ясенецький-Войно, як свідчать відкриті джерела,
“в ніч з 19-го на 20-е грудня 1914 року в бою біля с. Конопниці, командуючи трьома ротами, показуючи особистий приклад безмежної хоробрості, першим увірвався в німецький окоп і, підіймаючи за собою роту, довів її у штиковому бою до наступних ліній німецьких окопів, де був поранений і пропав безвісти”.
Саме за цей подвиг 12 липня 1915 року його було нагороджено Георгіївською зброєю. Такою нагородою з 1913 року відзначалися Георгіївські кавалери лише за здійснений воїном конкретний подвиг. Наказом по 5-й армії від 27 січня 1915 року штабс-капітана Петра Ясенецького-Войно було нагороджено орденом Святої Анни IV ступеня.
Однак, як і де обірвалося життя цієї людини, наразі невідомо. Запис в облікових книгах лаконічний: “Доля: залишений на полі бою”. У мережі інтернет вдалося знайти фото Петра Ясенецького-Войно 1904 року, зроблене у відомого рівненського фотографа Гальперіна, на звороті якої напис: “Моему дорогому помощнику Степану Позняку от любящего и признательного подпоручика”.
Прізвище Ясенецький-Войно має глибоке литовсько-польське родинне коріння. Войно — литовський дворянський рід герба Труби. Згідно з Гербовником польським, Войно — древній княжий рід, який походив ще з часів Київської Русі до монгольської навали.
Нащадки цього роду розділились на безліч гілок, які додали до первісного прізвища назви маєтків, якими вони володіли. Родове ім’я Войно-Ясенецьких походить від назви їх помістя Ясенець, що у воєводстві Новогрудському (було в складі Великого князівства Литовського в 1507-1795 роках, тепер республіка Білорусь). З цього дворянського роду вийшло чимало відомих людей, серед яких були військові і державні діячі. Одним із найбільш відомих представників древнього роду був архієпископ Лука (в миру Валентин Войно-Ясенецький, 1877-1961) — хірург, доктор медицини, архієпископ Сімферопольський та Кримський Українського екзархату РПЦ. Канонізований Церквою в 1995 році.
Кладовище – це місце спочинку тих, хто закінчив земний шлях, який у кожного був свій — праведний чи грішний, обраний ним, чи визначений Всевишнім. Ми ж маємо дбати про впорядкування цвинтарів, а ще — намагатися дізнатися якомога більше про тих, кого назавжди прийняла наша рівненська земля.
(Далі буде)
(Поставлено оцінок: 4, середня: 4,75)
Загрузка...