Уявіть, що ви стоїте посеред замкового подвір’я в Острозі наприкінці XVI століття, повільно вдихаєте холодне зимове повітря. Ця зима напрочуд дивна та непередбачувана. Ще зовсім недавно, аж до самого Благовіщення, стояла незвично тепла погода. Річки сильно розлилися і повінь завдала чимало лиха.
Раптом, немов за помахом чарівної палички, все змінилося. З неба повалив густий і рясний сніг. Як писав літописець: “Лопатою окна і двері завіяло”. Така раптова зміна, ця боротьба стихій створювала в серцях мешканців міста особливе відчуття — суміш тривоги та надії на диво.
Навіть у передсвятковій метушні життя Острога не зупинялося. Місто було важливим торговим осередком і князі Острозькі докладали чимало зусиль, аби купецькі каравани безперешкодно діставалися до їхніх володінь. Для князя та його підданих це було питанням процвітання, особливо напередодні Різдва, коли попит на товари зростав. Дбати про вільну торгівлю було давньою родовою традицією. Ще батько князя Василя-Костянтина, славетний гетьман Костянтин Іванович Острозький, напередодні зимових свят у далекому 1526 році скаржився самому королю, що на шляхах до його маєтків почали незаконно стягувати мито з купців. Його слово мало величезну вагу, адже князь займав одну з найвищих посад у державі — був Гетьманом Литовським. Така впливова позиція гарантувала, що король дослухається до скарги, і справедливість буде відновлено. Цей принцип — вільний шлях для торгівлі — був запорукою багатства міста, тому слуги князя пильно стежили, щоб жодне свавілля не заважало возам із крамом вчасно прибувати на різдвяний ярмарок. Згідно з джерелами, у 1597 році, напередодні зимових свят, князь Василь-Костянтин Острозький здійснив важливий жест підтримки для Спаського монастиря. Він “повернув”, тобто відновив, давнє право монастиря варити пиво на великі свята. Можливо, там варили особливе різдвяне пиво? Цього ми не знаємо, проте надання такого права було частиною господарської та опікунської діяльності князя щодо православних святинь на його землях.
Різдвяний час в Острозі був періодом пожвавлення торгівлі та господарських справ, а також часом глибоких духовних роздумів та гострих суперечок. У тогочасному суспільстві тісно перепліталися давні народні звичаї та суворі церковні канони, що іноді призводило до справжніх інтелектуальних баталій. Зимовими вечорами на вулицях Острога лунали колядки, але не всім це було до вподоби. Видатний православний мислитель та полеміст Іван Вишенський, який листувався з князем Василем-Костянтином, в одному зі своїх творів висловлювався вкрай різко щодо цього: “…коляди диявольські з міста і сіл виженіть…”. Для Вишенського, як і для частини духовенства, народні колядки з їхніми язичницькими відголосками були неприпустимим відхиленням від істинної віри. Натомість, вже сам факт такої гострої критики є найкращим доказом того, наскільки глибоко ця традиція вкоренилася в народі. Попри застереження богословів, острожани продовжували славити народження Христа так, як це робили їхні пращури.
Інтелектуальне серце міста, Острозька академія, теж жило в атмосфері палких дискусій. Обговорювали не лише питання високої теології, а й, на перший погляд, прості народні звичаї. Один з таких звичаїв викликав особливо запеклу суперечку: чи правильно дарувати хліб Богородиці, як породіллі? З давніх-давен вважалося, що хліб, подарований жінці, яка щойно народила дитину, має очисну силу. У народній свідомості проводилася паралель між жінкою-матір’ю та Богородицею, що підкреслювало святість материнства. Вчені мужі вбачали в цьому серйозну догматичну проблему. Вони стверджували, що таке порівняння принижує Богородицю і, що найважливіше, ставить під сумнів ідею Непорочного зачаття. Адже, якщо звичайна жінка потребує “очищення”, то подібна аналогія з Дівою Марією є неприпустимою. Гарячі суперечки про народні звичаї були всього лиш віддзеркаленням боротьби за збереження православної ідентичності. В її центрі стояв сам князь Василь-Костянтин, чиї особисті рішення, від святкування Різдва до щоденної молитви, були, окрім іншого, і політичним маніфестом.
Князь Василь-Костянтин Острозький — людина глибоко релігійна, для якої духовні питання були не менш важливими, ніж державні. Наприкінці XVI століття Європа переживала велику зміну — календарну реформу Папи Римського Григорія XIII, яка мала на меті виправити неточність старого, юліанського календаря. Спочатку князь Василь-Костянтин нібито підтримав цю ідею. Однак згодом, коли реформа набула виразного релігійного забарвлення і стала символом католицького впливу, князь та вся православна церква відмовилися від нововведення. Таким чином, в Острозі, як і на всіх православних землях, продовжували жити за старим юліанським календарем. В той час різниця в датах становила лише дев’ять днів, але для православної церкви та її захисника, князя Острозького, відмова від реформи стала питанням принципу.
Сучасні традиції святкування дня народження були чужими для князя. Його головним особистим святом був день небесного покровителя — Святого Василя Великого. У цей день пишні бенкети поступалися місцем ревній молитві. Можемо уявити, як Василь-Костянтин стоїть у замковій церкві, слухаючи урочисте читання “Житія Святого”, а згодом — величні слова церковних акафістів, що розкривали його не як могутнього магната, а як мудрого правителя, для якого віра була основою життя. Та поки князь молився, а містяни готувалися до свят, небо над Острогом уже готувало власні, загадкові знамення.
У 1619 році Острозький літописець зафіксував дивовижну подію: в зимовому небі з’явилася “звізда з хвостом” — яскрава комета, що “висіла” над містом усю зиму. Та це ще не все: той же літопис повідомляв про ще більш тривожне видіння. Люди в Острозі “…цього року на Замковій церкві виділи ангела стоячого з голим мечем”.
Для мешканців Острога, які вступали в неспокійне XVII століття, ці знаки — комета в небі та ангел з мечем над замком — були недвозначним пророцтвом. Вони віщували епоху прийдешніх великих випробувань та потрясінь. Отож, не назвемо зимові свята у місті в XVI–XVII століттях тихими, урочистими та передбачуваними. Це був динамічний час, сповнений жвавої торгівлі, гострих суперечок, погодних аномалій та інтригуючих небесних знамень, що значною мірою впливали на світогляд людей. А коли наступного разу почуєте колядку, задумайтеся, яка ще нерозказана історія ховається за нашими улюбленими традиціями!
Державний історико-культурний заповідник міста Острога https://ostrohcastle.com.ua/zymovi-svyata-chasiv-knyaziv-ostrozkyh/
Загрузка...