Що робити з несподіваною і неординарною знахідкою, довкола якої вже зав’язалась жвава дискусія, нині вирішують у Рівному. Під час земляних робіт з реконструкції дворової каналізації на вулиці Словацького, робітники натрапили в землі на погруддя Сталіна.
Бетонний “вождь” розміром приблизно метр на метр лежав на глибині близько одного метра. Ось що розповів директор ТОВ “Пром-Енерго-Консалтинг” (приватна фірма, яка виконувала земляні роботи) Юрій Шкарапа: “Зараз питаємо в народу, що робити: розламати й підсипати дорогу, чи здати. Думаю, що історичної цінності він не становить. Багато хто висловлює думку, що і в музей його відправляти не можна, бо ще знайдуться такі, що йому квіти почнуть носити”.
Як тільки про знахідку стало відомо, на сторінках рівненської фейсбучної спільноти розгорнулася дискусія, що робити з бетонним Сталіним. Одні були категоричними: розбити на друзки, інші ж відстоювали думку — зберегти як нагадування про тоталітарні часи.
Краєзнавиця і працівниця Рівненського краєзнавчого музею Галина Данильчук припустила, що погруддя могло колись стояти в приміщенні, поруч якого її виявили, навпроти паспортного столу. Тепер у ньому торговий центр “Словацький”. А після війни був Рівненський облвиконком.
Це погруддя бетонне могло стояти як у фойє, так і в дворі, – каже Галина Данильчук. – Можливо якась там лавочка була. Очевидно, що закопали його після вказівки викидати, після розвінчання культу особи. Цікаво, що його закопали дуже акуратно. Не як-небудь кинули, не сторч головою… Чи то страшно було на Сталіна руку підняти, чи думали, що ще його час знову настане. Зрозуміло, що це зробили працівники облвиконкому, а значить люди партійні.
Щодо пропозицій знищити відкопану скульптуру, які висловлювали у Фейсбуці, то Галина Данильчук вважає, що погруддя було б експонатом для музею тоталітаризму, про створення якого в Рівному давно вже точаться дискусії. Пропонували навіть місце для такого музею — у так званому бункері Коха, що поруч із музеєм.
Мова не йде про возвеличення Сталіна, – провадить Галина Данильчук, – люди просто не розуміють значення предметів у розкритті історичного минулого. А тим часом знахідку варто було б віддати в музей. Я зателефонувала міському голові Володимирові Хомку і попросила посприяти, щоб нам віддали. Він пообіцяв, і, схоже, таку вказівку дав. Наприклад, завідувач відділом історії музею Ігор Марчук також за те, щоб використати знахідку. Такі речі можуть не славити, а навпаки розвінчувати. Поставити Сталіна з відбитим носом, з бетону, з розповіддю про те, як його ховали, як людям було страшно… Якби у нас були зібрані демонтовані вожді комунізму, недолугі пам’ятники, то досить могла би бути цікава атракція антикомунізму.
Фото до публікації надала Галина Данильчук