Афера року. Як рівнян “вербували” до японської армії

Виявляється, аферисти і шахраї минулого можуть легко дати фору сучасним пройдисвітам. На гачок “апологетам” “стонадцятого” способу відносно чесного відбору грошей потрапили мешканці Рівного й області в далекі 30-і роки минулого століття.

Японська піхота в маньчжурських степах, 1931 рік

Вісімнадцятого вересня 1931 року внаслідок Маньчжурського інциденту, приводом до якого став підрив колій Південно-Маньчжурської залізниці, в світі розпочався потужний військовий конфлікт між Японською імперією та Китайською республікою. Це була так звана японська інтервенція в Маньчжурію, яка тривала впродовж 1931-1932 років. Саме японці розгорнули широкомасштабний наступ на підконтрольні Китаю території Маньчжурії й окупувала її за п’ять місяців. За розвитком військового конфлікту на Сході, слідкував увесь світ. Винятком не були й рівняни. Одночасно з конфліктом на Далекому Сході на Рівненщині та Волині починають відбуватися дивні події. По населених пунктах ходять так звані японські військові, які вербують місцеве населення до лав японської армії. Подібні “хвилі мобілізації”, як писала тогочасна преса, було зафіксовано в Рівному, Костопільському та Володимир-Волинському повітах тогочасного Волинського воєводста. Що ж пропонували рівнянам “вербувальники з Японії”? Високу зарплатню, якщо вони стануть контрактниками японської армії. Але, щоб стати солдатом японської армії, потрібно було заплатити вступний внесок у доларах – це була ніби перепустка на Далекий Схід.

Японська інтервенція в Маньчжурію, 1931 рік

Плата була різна, в залежності від того, куди рівнянин планував іти на службу: у піхоту, в кавалерію, артилерію й навіть авіацію. Пік такої “мобілізації” припав на 1932 рік. У ті часи не було телебачення, інтернету, тому не довіряти військовим агентам з далекої Японії у рівнян і на гадці не було.
Як проходив процес запису в японську армію? Звісно, розпочинали з медичного огляду. “Японський” лікар оглядав охочих приєднатись до боротьби з китайцями, заглядав до горла, міряв пульс і робив якісь незрозумілі записи ієрогліфами до новенького свідоцтва. Здавалось би, пройшов огляд і можна рушати в бій. Е, ні! Наступним кроком була обов’язкова оплата. За службу в авіації – 20 доларів, у піхоті – 10, і найдорожче кавалеристами – 35. Потому рівненських “контрактників” чекала далека подорож з портового міста Гданськ (північ Польщі) до Японії. Саме в Гданську військовим повинні були видати військову форму, ковдру, черевики, зброю і гроші на дорогу. “Японський” лікар на ламаному польському пояснював:”До Японії поїдете морем, бо Росія не пропускає через материк”.

Це цікаво  Рівне під час Першої світової
Порт у Гданську, 1931 рік

Можливість заробити викликали в мешканців Волинського воєводства неабияке зацікавлення. Щоб заплатити вступний внесок, люди продавали корів і коней, збирались групами й рушали до Гданська. Коли ж прибували на місце, то дізнавалися, що про існування японської військової місії там ніхто й не чув! Людей охоплював жах. Повернувшись додому, люди скаржилися на “рекрутерів” у всі можливі інстанції, вимагаючи повернення кровних доларів. На залізничному вокзалі Рівного був навіть випадок, коли кілька десятків селян кілька діб чекали на пероні японських рекрутерів. Коли до них підійшла поліція і запитала, що вони тут роблять стільки часу, ті відповіли:”Чекаємо на японського генерала. Він повинен був приїхати і забрати нас до Гданська. Ми до війська вступили, будемо з Китаєм воювати”.

Вокзал залізничної станції “Рівне”, 1931 рік

Вочевидь, це стало останньою краплею. Після цього по всьому регіону почали розповсюджувати інформацію про те, що “вербування” до японського війська – афера року. Великий матеріал про це було опубліковано, зокрема, в травневому номері “Варшавських щоденних новин”. Звісно, ніхто ошуканим рівнянам не повернув їхніх доларів, а “японські рекрутери” також зникли в невідомому напрямку.

Оцініть будь-ласка публікацію
(Поставлено оцінок: 2, середня: 5,00)
Загрузка...