У 1900 році міська Дума зобов’язала власників нерухомого майна, яке виходить на вулиці і площі, утримувати в чистоті прилеглі до їхніх садиб тротуари і половину проїжджої частини. Прибирати слід було навесні та влітку до 6-ї години ранку, восени та взимку – до 8-ї. Удень дозволялося прибирати лише поодиноке сміття, не підмітаючи всю територію. Взимку власники мусили очищати тротуари від льоду і посипати їх піском.
У 1930 році в Рівному налічувалося 13 мануфактурних магазинів (торгували тканинами); хутряних крамниць було 6; взуттєвих – 18. Магазинів із продажу швейного обладнання – 2, а кравців у місті зареєстровано 10 осіб. Найбільше було крамниць, де можна було придбати предмети “індустрії краси” — косметику і парфуми. Їх налічувалося аж 44.
Передвісник телефона — телеграф — у Рівному з’явився у 1862 році. Уже тоді з Рівного можна було телеграфувати до Варшави. Рівненська телеграфна станція була вузловою і підтримувала зв’язок з іншими містами шістьма лініями. А за кілька років телеграму з Рівного можна було відіслати в будь-яку частину Російської імперії і за кордон. Перші телефони в Рівному з’явилися в 1908 році в пожежників. А в 1910-у абонентів уже було 142.