Історія кави, або як галичанин відкрив каву Європі

У багатьох людей Львів асоціюється з архітектурою, мінливою погодою, шоколадом та кавою. Саме кава є однією з візитівок нашого міста, і не дарма.

Кавове дерево

Історія кави сягає далеких часів і країн: батьківщиною кавового дерева вважають Ефіопію, провінцію Каффа. Існує легенда, що пастух побачивши, як кози, з’їли плодів з цього дерева стали набагато жвавіші та не хотіли спати, розповів про це ченцю, а той в свою чергу вирішив спробувати, щоб не засипати під час довготривалих молитов.
Та спочатку кавові плоди вживали у сирому вигляді, переважно для підбадьорювання у далеких походах їх використовували торговці, які йшли у караванах. З часом, коли зерна зажарили то отримали набагато сильніший ефект, а ще пізніше зерна почали подрібнювати (до речі, турки й досі зерна подрібнюють, а не розмелюють) і заварювати. Але цьому передував ще перехідний період, коли з кавових зерен робили вино.

Сирі кавові зерна
Смажені кавові боби

Коли кава потрапила в мусульманський світ, у богословів виникли конфлікти з віруючими, адже напій одразу сподобався абстинентному від алкоголю населенню, так що люди зменшували активність у храмах все частіше попиваючи енергетичний напій у колі знайомих десь у кав’ярні. Каву періодично забороняли, ув’язнювали та страчували кавоманів, але це не допомогло і врешті решт влада і богослови були змушені змиритись.
У 1683 році турецька армія взяла в облогу столицю Священної Римської імперії Відень. Кілька місяців місто мужньо трималось доки не підійшли союзні війська і не розгромили турків. Ця битва увійшла в історію як Віденська битва, але вона має й іншу назву – “Кавова битва”. Завдячує ця назва українському козаку, який родом з Львівщини.

“Битва під Віднем”, (1863) Юзеф Брандт, музей Війська польського у Варшаві.

Юрій Франц Кульчицький народився, приблизно, у 1640 році у селі Кульчиці Самбірського р-ну, Львівської обл. у сім’ї дрібного українського шляхтича. Замолоду пішов на Січ, під час одного з походів потрапив у турецький полон. Перебуваючи у неволі він досконало вивчив турецьку мову та звичаї турків. Після визволення перебрався до Відня, де працював перекладачем.

Це цікаво  Як на Личакові весілля гуляли, або Звичаї та вдача личаков’ян
Юрій Кульчицький, гравюра 1683.

Ось під час облоги і згодились його здібності: коли ситуація у Відні загострилася, почалися хвороби, не вистарчало їжі, Юрій Кульчицький зголосився вийти з паралізованого і голодного міста. Він вирішив пробратися через табір турків, щоб зв’язатися з герцогом Лотаринзьким Карлом V. Переодягнений у одяг турецького купця, разом з надійним слугою-сербом Юрієм Михайловичем вони вийшли через одну із західних брам і пішли через ворожі лінії наспівуючи османські пісні. Турецький ага, побачивши як вони змокли, запросив їх до свого шатра обсохнути і почав розпитувати. Вони сказали що торгують виноградом і ага навіть порадив їм як уникнути небезпеки. Посланці вдало виконали завдання та повернулись у місто, принісши звістку про те, що визволителі вже близько, що підбадьорило містян. Після розгрому турків міська рада нагородила Юрія Кульчицького чималою сумою грошей, подарувала будинок і відзначила подвиг срібною медаллю. З трофеїв йому дісталось 300 мішків з кавою. Розмірковуючи як їх реалізувати (а в Європі на той час кава була виключно медичним препаратом) він вирішив відкрити кав’ярню, але гірка кава була людям не до смаку. Кулючицький не розгубився і почав додавати у напій мед, цукор і вершки, так з’явився рецепт приготування “кави по-віденськи”.

Кав’ярня Юрія Кульчицького “Під синьою пляшкою”.
Пам’ятник Юрію Кульчицькому у Відні.

До Львова кава потрапила дещо пізніше: одні джерела говорять, що цей напій до нас привіз ще сам Юрій Кульчицький, за іншою інформацією, це сталось після приєднання Галичини до Австрійської імперії. Каву у Львові можна було скуштувати у цукернях. Найпершими вважають літні павільйони цукерень Яна Вольфа біля Віденської кав’ярні, які з часом стали частиною будівлі та саму Віденську кав’ярню, яка змінюючи власників ніколи не змінювала свого іміджу – осередку кавоманів Львова та улюбленого місця розваг львівської публіки.

Це цікаво  Етикет і шляхетність, або якими були манери галичан сто років тому
Інтер’єр однієї з львівських кав’ярень.
Віденська кав’ярня, фото, 1890-1897 роки.

22 жовтня 2013 р. у Львові встановлено пам’ятник Ю. Кульчицькому.  Архітектор – Володимир Сколоза. Стелла із гербом на пам’ятнику означає шляхетний рід Кульчицького, зброя та щит – козацьке походження, мішок кави, з якого сипеться кава, що вмить перетворюється на монети, свідчить про підприємницькі здібності Юрія, який умів каву перетворювати у гроші.  Кульчик у вусі солдата натякає на прізвище Кульчицький.

Пам’ятник Юрію Кульчицькому у Львові.

Джерело photo-lviv.in.ua

Оцініть будь-ласка публікацію
(Ще немає оцінок)
Загрузка...