Почитати вірші під старовинним дахом. Проєкт не лише про поезію

…Крутий підйом вузькою металевою драбиною — і наче переносишся у князівську добу, де до давнього минулого можна в буквальному сенсі доторкнутися руками. Горище музею і досі зберігає вигляд, яким воно було в 1839 році, коли завершилося будівництво. Там, де не ступала нога екскурсантів, і куди не втручалися сучасні перебудовники, нині звучить поезія.

Горище історичної будівлі Рівного — пам’ятки архітектури ХІХ століття Національного значення — обласного краєзнавчого музею нині стало артмайданчиком для місцевих поетів-аматорів. Прочитати свої вірші під дахом однієї з найстаріших міських кам’яниць, яка пам’ятає ще князівські часи, можуть усі, кого полонила муза поезії Евтерпа.

На горищі усе так. як було майже 200 років тому

Називати “Поезію під столітнім дахом” “карантинним” проєктом якось не повертається язик. Хоча, власне, одним із завдань його і було показати, що під час вимушеного простою музей живе, діє, творить, прокладає нові стежинки до сердець відвідувачів, і має перспективу стати унікальною платформою для реалізації міжгалузевих проєктів. А ще — привернути увагу рівнян до творчості молодих обдарованих поетів. Щоправда, як зізнається автор ідеї проєкту і його керівник заступник директора РОКМ з обліку і збереження музейних цінностей Тетяна Самсонюк, було ще одне цілком прозаїчне, але дуже важливе для музею завдання: привернути увагу до стану самої майже 200-річної споруди. Адже через зношений дах вона вже давно потерпає від негоди, але ремонтувати пам’ятку влада чомусь не квапиться.

Авторка проєкту “Поезія під столітнім дахом” Тетяна Самсонюк

Я навіть спочатку хотіла назвати проєкт “Поезія під дірявим дахом”, – розповідає Тетяна Самсонюк. – Але зупинились все ж таки на більш романтичному варіанті — “під столітнім”. А наштовхнув мене на цю ідею журналіст Максим Коломис, який торік побачив цю локацію, і зняв тут відео для свого проєкту. Під час карантину мені хотілося привернути увагу до наших місцевих поетів, бо, оскільки нині бракує мистецьких заходів, то вони дещо відійшли в тінь. Хотілося в такий спосіб “засвітити” їх десь на YouTube, щоб їхня творчість вийшла назовні. Власне, таким шляхом ми й пішли. Записуємо наші зустрічі на горищі на відео і викладаємо на Ютуб-каналі. Уже вийшло два таких сюжети. А відзнято всіх 32, і наш проєкт триває.

У команді проєкту, окрім Тетяни Самсонюк, заступник директора РОКМ Дмитро Маслов (адміністратор, технічна підтримка), фотограф і художник Василь Черенков, оператор і режисер Тимур Тимченко. До організації історично-літературного дійства долучився й обласний осередок Спілки письменників України. Зокрема, її голова Ірина Баковецька уже читала на горищі свої етно-вірші. Звучала під старовинним дахом “Казкова колискова для Моцарта” у виконанні Олени Мєдвєдєвої (відома вишивальниця книг) з музичним супроводом місцевого композитора Назара Власюка. Під дахом також побували Олександра Комісарова, Марія Дума, Віталій Тимощук, Євгенія Гембаровська, Тетяна Сладковська.

Учасниця проєкту Іванна Голуб. Ранкова кава на старовинному горищі, “приправлена” поезією
У старовинному інтер’єрі учасники проєкту Олена Мєдвєдєва і Назар Власюк
У гостях у Тетяни Самсонюк під дахом Наталя Демедюк (праворуч)

За словами Тетяни Самсонюк, у рамках проєкту кожен з авторів має фотосесію. На знімку обов’язково має бути або сам музей, або його фрагмент, або предмет, пов’язаний з музеєм, експонат тощо, портрет автора-поета і цитата з його вірша, яка відображає його творче кредо. Такі креативні фотоафіші робить фотохудожник проєкту Василь Черенков.

Марія Дума. Креативна афіша від Василя Черенкова
Олександра Комісарова. Фотохудожник помістив її у кабіну літака, який є експонатом на музейному подвір’ї

Своєрідним підсумком проєкту, каже Тетяна Самсонюк, має стати видання збірки поезій місцевих авторів. Загалом, за її словами, музейне горище може стати новою цікавою локацією для втілення найрізноманітніших проєктів. Щоправда, як мінімум, музейний дах не має протікати, і треба щось вирішити з підйомом на горище. А поки туди можна дістатися виключно по майже вертикальній залізній драбині, що для багатьох учасників є проблематичним.

З двору музею добре видно, в якому стані старовинна будівля

Рівненський музей та територія поряд з ним — це невичерпні й ексклюзивні можливості для креативних ідей, а отже, для залучення відвідувачів, вважає Тетяна Самсонюк. І вже виношує нову ідею із використанням підвального приміщення будівлі. Однак, що саме там буде — поки не розголошує, мовляв, ще в процесі творення.

Тетяна Самсонюк і Богдана Трофімюк (праворуч)

Очевидно одне: цікаве і багате минуле будівлі, в якій нині розміщується Рівненський обласний краєзнавчий музей, — це яскраві (і часто ще недосліджені) сторінки минувшини нашого міста. Адже колись під цим історичним дахом були і чоловіча гімназія, і реальне училище, і окружний освітній кураторіум (щось на кшталт управління освіти), і рейхскомісаріат, і обком компартії… Музейне сучасне цієї споруди може стати новою сторінкою в історії Рівного.

Це цікаво  Рівненщина архітектурна — на подвір'ї Рівненського краєзнавчого музею

Відеозаписи з музейного горища можна буде переглянути на сторінці проєкту у Facebook та на YouTube-каналі музею у кінці серпня.

Усі фото з фб-сторінки Поезія під столітнім дахом

Оцініть будь-ласка публікацію
(Ще немає оцінок)
Загрузка...