Неспокійно нині почуваються працівники Рівненського краєзнавчого музею. Їхньому директорові Олександру Булизі поки що не продовжили трудовий контракт на наступний термін. “Підігрівають” пристрасті різні чутки щодо призначення-перепризначення. На посаду директора комунального закладу обласної ради “Рівненський обласний краєзнавчий музей” претендували, окрім Олександра Булиги, ще троє. Це керівник Рівненського районного управління культури “свободівець” Іван Солодуха; працівниця Державного архіву Рівненської області Тетяна Самсонюк ; директор ДП “Рівненська старовина” Державного підприємства “Науково-дослідний центр “Охоронна археологічна служба України” інституту археології НАН України Юрій Харковець. Однак Іван Солодуха претендував ще й на посаду керівника Культурно-археологічного центру “Пересопниця”. Комісія облради підтримала його кандидатуру й вноситиме її на розгляд сесії обласної ради, яка запланована на 27 липня. Про це повідомляє офіційний сайт облради (oblrada.rv.ua/oblrada/news/16661).
Колектив музею, у свою чергу, довіряє своєму керівникові й іншої людини на його місці бачити не хоче. Щоб підтримати свого директора музейники навіть ходили на засідання комісії, яка розглядала діяльність музею та роботу Олександра Булиги на посаді директора.
– Наш колектив здебільшого складається з людей, які значну частину свого життя присвятили музейній справі, й розуміють, що керувати таким закладом має людина, яка знає всі сторони його діяльності, – розповідає голова профспілкового комітету закладу завідувачка відділом виставок Галина Данильчук. – Олександр Булига “доріс” до директорства в музеї. Прийшовши до нас молодшим науковим співробітником, він пройшов усі етапи становлення як керівник. Він добре знається на фондах, займається науково-дослідницькою діяльністю, може й екскурсію провести…
За словами Галини Данильчук, Олександр Булига є авторитетною особою в музейних колах, легко підтримує усілякі новації. Тому, на її думку (а її поділяє й увесь колектив), немає ані потреби, ані необхідності міняти керівника. Водночас у колективі припускають, що намагання прибрати з посади директора Олександра Булигу може бути своєрідною помстою і йому, і колективові за спротив забудовнику, який зводить багатоповерхівку за музеєм. Як відомо, позов до міської ради Рівного з вимогою скасувати рішення про виділення ділянки під забудову, з яким музей звернувся до суду, наразився на критику з боку депутатів облради. Також подейкують, що місцева “Свобода” будь-що хоче бачити на посаді директора музею представника саме своєї політсили. Прокоментувати ситуацію РівнеРетроРитм попросив заступника голови Рівненської облради і очільника робочої групи, яка перевіряла роботу музею, Олексія Бучинського. Він зазначив, зокрема, таке:
– Обирає керівника музею спеціальна комісія, яка складається з представників обласної адміністрації, обласної ради, трудового колективу та громадських організацій в сфері культури. На засіданні комісії Олександр Булига не набрав достатньої кількості голосів, як й інші претенденти. Тому буде оголошено повторний конкурс, в якому можуть брати участь усі, хто відповідає кваліфікаційним вимогам. Підтверджую, що участь у конкурсі брав також член ВО “Свобода” Іван Солодуха, який працює начальником відділу культури Рівненської РДА. Він теж не набрав необхідної кількості голосів. Розпорядженням першого заступника голови облради з Олександром Булигою продовжено тимчасово контракт до 30 вересня 2018 року. Щодо “помсти”, то я такою інформацією не володію, нічого про це не чув.
Сам же нинішній очільник краєзнавчого музею Олександр Булига вбачає в ситуаціїї, що склалася, принаймні один позитивний момент. У такий спосіб, на його думку, влада хоч якось зверне увагу на проблеми закладу. Бо востаннє комісія розглядала роботу музею ще за обласної ради минулого скликання.
– Я працюю в музеї 31-й рік, з них 13 років на посаді директора, тому вважаю логічним подавати свою кандидатуру на конкурс, – провадить Олександр Булига. – Комісія не почула від мене стратегії розвитку музею, хоча колектив мене підтримав. Тепер підготуюся ретельніше, щоб донести своє бачення програми розвитку музею, розповсюдження нашого досвіду. Наприклад, нашим досвідом проведення “Музейних гостин” зацікавилися європейці. Отже, й у нас є чому повчитися.