Старе Село і “мудра” Катерина. Неоднозначне життя і трагічна смерть сестри Яна ІІІ Собеського

Хоч домінуючий на сьогодні історичний наратив може навіяти думку, що жінок у минулому не існувало, але вони були! Подекуди навіть дуже близько до чоловіків, а може, Боже упаси, навіть тими керували. Принаймні, у статусі неформальних радників, або “чорних кардиналів”. В історії українських земель подібних прикладів вистачає.

Колаж

В окремих родах така традиція навіть мала тяглість й передавалась від покоління до покоління. Взяти, навіть, родину короля Яна ІІІ Собеського. По-перше, про нього часто згадують разом із його дружиною – Марією Казимирою. По-друге, саме відомих діячок в його родині дійсно вистачало. Це і Реґіна Жолкевська, яка вправно управляла Жовквою в часі походів свого чоловіка, гетьмана Станіслава Жолкевського. Це і Софія Данилович, яка, по суті, виростила Яна ІІІ. Також Теофілія Собеська, що стала надійним плечем для свого чоловіка, Якуба Собеського. Була такою і Катерина з Собеських Радзивіл, сестра Яна ІІІ Собеського. Фігура не надто відома, але цікава й варта уваги.

Катерина Собеська. Фото з http//spl.wikipedia.org

Яніна” з Золочева

Жінка освіту здобути може, але чи це потрібно? Такою фразою можна означити першу половину життя Катерини Собеської, сестри короля Речі Посполитої Яна ІІІ й дружини представників інших впливових родів цієї держави – Заславських та Радзивілів. Катерина Собеська народилася 7 січня 1634 року у Золочеві, в шляхетській родині Собеських, гербу “Яніна”. Пізніше Собеські перебралися до Жовкви й виховувалась та виростала дівчинка саме в цьому містечку, у місцевому замку. Зі свідчень її сповідника, єзуїта Станіслава Бєліцького, виникає враження про не надто хорошу освіту Катерини Собеської. Останнє не виглядає дивним у світлі загальних тенденцій жіночої освіти в той час. Тим більше, що дівчину, разом із молодшою сестрою Анною, виховувала вдома матір – Теофілія Собеська, відома схильністю до аскетизму й релігійного традиціоналізму. Не виключено, що героїню цього тексту взагалі готували до чернечого життя, що було перервано неочікуваною смертю батька. Відтак незнанням іноземних мов або необізнаністю з античною поезією тут не здивуєш! Добре, що читати й писати своїх доньок Теофілія Собеська навчила – для Катерини це стало справжньою пристрастю й розрадою наприкінці життя.

Теофілія Собеська. Фото з http//suk.wikipedia.org

Характерно, що рівень освіченості доньок Собеських дуже контрастує з тим самим у синів – Марек та Ян Собеські здобули хорошу освіту у Кракові, що розвинули під час мандрівок німецькими, нідерландськими, англійськими та французькими землями. Особливого значення вихованню та освіті своїх синів, що не надто їм допомогло, надавав король Ян ІІІ Собеський – навіть програму спеціальну розробив. Відтак дивно, що Катерина Собеська ґрунтовної освіти не здобула. Врешті, це не стало завадою, аби ще за життя її називали “мудрою”.

Це цікаво  Спортивні львів’яни на столітніх фото

Коли стріли Купідона цілять лише в серця магнатів

Уже в юному віці Катерина Собеська заглядалась на “правильних” кавалерів. Так, її симпатією став не хто-небудь, а князь! Дмитро Юрій Вишневецький, знаний політик і урядовець, представник славного роду й володар немалих статків, вихованець самого Яреми Вишневецького. Однак, чоловіком Катерини став інший магнат і казковий багач, також князь і нащадок Острозьких Владислав Домінік Заславський. Останній був значно старшим за дівчину і все вказує на те, що думкою Катерини, з цього приводу, ніхто особливо не цікавився. Це був той випадок, коли мама, в даному випадку Теофілія Собеська, “краще знає”. Як наслідок, скандал. Весілля гуляли у Львові, в 1650 році. З огляду на те, що Вишневецькі мали амбіцію відбити наречену, а Заславські були в повній бойовій готовності й очікували можливого нападу, це весілля нудним не було точно. Озброєних до зубів там було не менше, ніж п’яниць. А далі ще цікавіше – у кінці лютого гуляли весілля, а вже в березні Катерина Собеська народила сина. Того назвали Александр Януш, але від кого він – можна лише здогадуватись. Врешті, Дмитра Юрія Вишневецького також не відпустили просто так – у 1671 році він став чоловіком Теофілії Людвіки, доньки Катерини Собеської та Домініка Заславського. Де початок цієї нитки? Я вже заплутався, тому йдемо далі!

Домінік Заславський. Фото з httpsuk.wikipedia.org

5 квітня 1656 року у Старому Селі помер Домінік Заславський. Тепер вже без порушення протоколу й церемоніалу, Катерина з Собеських виходить заміж вдруге – її обранцем став литовський урядовець Михайло Казимир Радзивіл. У м. Дубно між ними було укладено шлюбний контракт, у Старому Селі брали шлюб, а у Львові гуляли весілля. Відтак, разом із другим чоловіком, Катерина Собеська ставала справжньою богемою: була учасницею урочистостей з нагоди коронації двох монархів Речі Посполитої – Міхала Корибута Вишневецького і Яна ІІІ Собеського, свого брата. У 1677 – 1678 рр. вони побували на італійських теренах: Венеція, Рим і ін. На зворотньому шляху ще й Відень відвідали. Свою публічність Катерина Радзивіл розбавляла благочинною діяльністю – фундувала будівництво або ж відновлення декількох сакральних об’єктів (до прикладу, підтримувала костел єзуїтів у Несвіжі, домініканців у Жовкві і ін.). Своєю щедрістю не хвалилась, намагалась тримати це в таємниці.

Це цікаво  Як знайомились наші дідусі або Шлюбні оголошення львів’ян початку ХХ століття

Несвіж. Остання подорож

Після смерті Михайла Радзивіла Катерина Собеська поперемінно проживала у Жовкві, Варшаві та Яворові. Наприкінці життя важко хворіла, тому знаходилась і у монастирі – в Варшаві. Там, чи не вперше, ірландський лікар Б. О’Коннор встановив для неї правильний діагноз. Однак, Катерину Собеську це не врятувало – вона мала цілий букет болячок, які лікуванню не надавались. Незадовго померла. Її нутрощі було поховано у костелі єзуїтів у Варшаві, а труну з тілом, після урочистостей, організованих її другим сином, Каролем Станіславом, поклали до крипти костелу єзуїтів у Несвіжі. Між усім іншим, Катерина з Собеських Радзивіл народила аж десятеро дітей. Більшість з них померли рано і тільки двоє пережили її.

Євген Гулюк

Використані джерела:

  1. Махун С. Останній ривок до слави Речі Посполитої. Ян ІІІ Собеський: “Віденський тріумфатор” і рятівник Європи // Дзеркало тижня, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zn.ua/ukr/HISTORY/ostanniy-rivok-do-slavi-rechi-pospolitoyi-280130_.html
  2. Flisiński J. Katarzyna z Sobieskich (1634 – 1694), księźna Radziwiłłowa (cz.1) // Słowo Podlasia, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.slowopodlasia.pl/wiadomosci/3688,katarzyna-z-sobieskich-1634-1694-ksiezna-radziwillowa-cz-i
  3. Flisiński J. Katarzyna z Sobieskich (1634 – 1694), księźna Radziwiłłowa (cz.4) // Słowo Podlasia, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.slowopodlasia.pl/wiadomosci/3922,katarzyna-z-sobieskich-1634-1694-ksiezna-radziwillowa-cz-iv
  4. Widacka H. Katarzyna z Sobieskich Radziwiłłowa, siostra krόla // Muzeum Pałacu Krόla Jana III w Wilanowie, 2007 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.wilanow-palac.pl/katarzyna_z_sobieskich_radziwillowa_siostra_krola.html

Джерело: https://photo-lviv.in.ua/stare-selo-i-mudra-kateryna-neodnoznachne-zhyttia-i-trahichna-smert-sestry-yana-iii-sobeskoho/

Оцініть будь-ласка публікацію
(Ще немає оцінок)
Загрузка...