Історія однієї генеральської могили на старовинному рівненському кладовищі

На старому рівненському кладовищі, що на вулиці Дубенській, поруч із Свято-Миколаївською церквою є гранітний надмогильний пам’ятник, на якому ледь читається напис, а втрачений невідомо коли хрест добрі люди замінили на новий, металевий. У цій могилі з 1911 року покоїться прах генерал-майора російської імператорської армії Андрія Миколайовича Кривошеєва, чиї останні роки служби минули в Рівному.

Могила генерала Андрія Кривошеєва на Дубенському кладовищі в Рівному

То, хто ж такий цей генерал, і що привело його до нашого міста? Розшифровуємо напис на пам’ятнику: “Командир 125 пех. Курского полка генерал-майор Андрей Николаевичъ Кривошеевъ 12. VIII. 1911”.

На понад сторічному монументі написи вже ледве прочитуються

Заглиблюємося в нетрі Інтернету, щоб дізнатися більше про людину, яка, вочевидь, заслуговує на нашу пам’ять і повагу. Із відкритих джерел дізнаємося, що Андрій Кривошеєв народився 20 листопада 1854 року в дворянській родині. На час перебування у Рівному він мав восьмеро дітей. Відомі імена його п’ятьох доньок: Олександра, Клавдія, Євгенія, Софія, Галина. Дружиною генерала була Софія Миколаївна Чупятова.

Після закінчення приватного учбового закладу Андрій Кривошеєв навчався у Чугуєвському піхотному юнкерському училищі. Після випуску по 2-му розряду був направлений у 123-й піхотний Козловський полк.

Чугуєвське військове училище
Знак про закінчення Чугуєвського військового училища
Сумський кадетський корпус. У центрі Андрій Кривошеєв. 1900-і роки

Молодий офіцер Кривошеєв брав участь у російсько-турецькій війні 1877-1878 років у складі 3-го батальйону 123-го піхотного Козловського полку 9-го армійського корпусу. Він відзначився при взятті фортеці Нікополь, під час якого разом із 3-м батальйоном першим увійшов в місто і встановив прапор свого батальйону на його воротах. За цю операцію 2-му і 3-му батальйону 123-го піхотного Козловського полку були вручені георгіївські прапори. Під час штурму і оточення Плевни Кривошеєв діяв на передових позиціях.

Бій під Плевною Гравюра.
Російський Імператор Олександр II зі своєю гвардією під час осади Плевни

Разом з полком здійснив зимовий перехід через Балкани, під час якого був учасником бою біля Ташкісена і брав участь у взятті Софії. У 1877 році за відвагу в боях проти турків його двічі підвищували у званні. Його друга війна була на сході – російсько-японська, в 1904-1905 роках. Там Кривошеєв командував 124-м піхотним Воронезьким полком, який, перебуваючи в складі Східного загону, брав участь у бою під Кангуаліном 17 і 18 червня 1904 року, а також в боях під Ляояном, на Шахі і під Мукденом.

Російсько-японська війна. Російська піхота на шляху в Манчжурію. Гравюра з журналу «Летопись войны с Японией» (з фондів РОКМ)
Російсько-японська війна. Ілюстративне фото

Військова кар’єра Андрія Кривошеєва йшла покроково через його власні вміння і старання. Він понад 17 років командував ротою, 5 років — батальйоном (1899-1904), був командиром 124-го піхотного Воронежського полку (1904-1905), командиром 123-го піхотного Козловського полку (1905-1906), командиром 27-го Східно-Сибірського стрілецького полку (1906).

Офіцери Козловського полку, серед них і Андрій Кривошеєв. З журналу «Летопись войны с Японией» (з фондів РОКМ)

А з 19 липня 1906 року й до самої смерті Андрій Миколайович командував 125-м піхотним Курським полком 32-ї піхотної дивізії 11-го армійського корпусу, який дислокувався в Рівному, на той час Волинської губернії.

Полковий знак 125-го піхотного Курського полку

Андрій Кривошеєв пройшов шлях від підпрапорщика (звання одержав у 1873 році) до генерал-майора, звання якого одержав незадовго до своєї смерті в 1911 році. Цей бойовий офіцер був одним із найбільш заслужених військовиків свого часу, які проходили службу в Рівному. Серед нагород, яких він був удостоєний – орден Святої Анни ІІІ ступеня з мечами і бантом, який він одержав за участь у російсько-турецькій війні; орден Святої Анни ІІ ступеня; орден Святого Станіслава ІІ ступеня; орден Святого Володимира ІІІ і IV ступенів. Серед нагород мав також золоту зброю з написом “За храбрость” (1907 рік). Серед медалей була й іноземна – румунський хрест “За перехід через Дунай” (1877 рік).

Орден Святої Анни ІІ ступеня
Орден Святого Володимира ІІІ ступеня
Нагорода Андрія Кривошеєва
Румунський хрест «За перехід через Дунай»

На жаль, поки що не вдалося віднайти більш детальної оповіді про життя генерала Кривошеєва, невідомо достовірно й звідки він родом. Але можна припустити, що його рідним краєм є Курська губернія. Відомо, що родиною Кривошеєва є ще одна відома в Росії офіцерська династія – фон Рентель, які є уродженцями Курська. Його племінники Олександр, Микола, Володимир і швагро Володимир-Павло фон Рентель (чоловік сестри Олександри Миколаївни) були взірцевими бойовими офіцерами, учасниками Першої світової війни, Георгієвськими кавалерами.

Племінник Кривошеєва Микола Рентель
Олександр Рентель — племінник Андрія Кривошеєва
Павло Рентель — ще один племінник Андрія Кривошеєва

У 1908 році 125-й Курський полк, яким командував полковник Кривошеєв, квартирував у Києві. Штаб полку знаходився на вулиці Бульварно-Кудринська, 11, а Андрій Миколайович мешкав на сусідній вулиці Велика Підвальна, 36 (зараз Ярославів Вал). З відомостей про цей будинок у відкритих джерелах дізнаємося, що в ньому в 1903 році було відкрито приватну жіночу школу і дитячий садок. А організувала їх педагог і громадська діячка Аделаїда Жекуліна, яка належала до потомственних дворян Курської губернії (очевидно землячка полковника Кривошеєва).

Київ. Ярославів Вал, де мешкав Кривошеєв
Київ, Ярославів Вал, 36. Тут у 1908 році мешкав Андрій Кривошеєв

У 1909 році Курський полк перебазували до Рівного. У якому саме будинку в Рівному мешкала сім’я Андрія Кривошеєва, за яких обставин помер цей бойовий офіцер, як склалася доля його численної сім’ї, нам поки що невідомо.

Кривошеєв Андрій Миколайович, 1908 рік

Військове містечко в Рівному було ніби районом-супутником міста, з його особливою атмосферою співжиття військової громади. Вони лише квартирували деякий час у Рівному, і, очевидно, не вважали себе рівнянами. Але багато з них – військовиків різних армій і різних часів знайшли свій останній прихисток у Рівному на дубенському кладовищі. Неподалік був військовий шпиталь, в якому часто завершувався земний шлях людей у погонах. Родини більшості з них були десь у далеких краях, і за десятиліття їхні могили руйнувалися, зникали написи на пам’ятниках, роблячи їх безіменними. Наші пошуки є поверненням із забуття імен тих, хто колись були нашими земляками.

Це цікаво  Софія Терне. Забута акторка з Рівного
Оцініть будь-ласка публікацію
(Поставлено оцінок: 11, середня: 4,36)
Загрузка...